Останні фото та кадри уражених «Гераней-5» фіксують помітну зміну компонування: реактивний двигун, який у ранніх версіях відкрито кріпився на пілоні над фюзеляжем, переносять усередину кормової частини. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський вважає, що таким чином росіяни намагаються розігнати дрон до 600–700 км/год і вище — та вивести його із зони ураження дешевих дронів-перехоплювачів.
Останні фото та кадри уражених «Гераней-5» фіксують помітну зміну компонування: реактивний двигун, який у ранніх версіях відкрито кріпився на пілоні над фюзеляжем, переносять усередину кормової частини. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський вважає, що таким чином росіяни намагаються розігнати дрон до 600–700 км/год і вище — та вивести його із зони ураження дешевих дронів-перехоплювачів.
У ранніх версіях «Герані-5» невеликий китайський турбореактивний двигун Telefly, за словами Храпчинського, просто встановили зверху на пілоні. Для швидкостей у районі 350–400 км/год така схема могла працювати, але спроба суттєво розігнати апарат створює низку аеродинамічних проблем.
Перша з них — додатковий опір. Двигун, винесений над корпусом, разом із пілоном створює додатковий опір потоку. На високих швидкостях він зростає, і це стає особливо критичним для апарата з відносно невеликою тягою.
Є й проблема з положенням лінії тяги. Вона проходить високо над центром мас апарата, через що виникає момент, який постійно доводиться компенсувати органами керування.
«Автопілоту доводиться безупинно парирувати це задиранням рулів висоти догори», — пояснює Храпчинський. У результаті з’являється додатковий балансувальний опір: частину енергії двигуна апарат витрачає на те, щоб просто утримувати потрібне положення.
Перенесення двигуна всередину фюзеляжу дозволяє змінити цю схему. Силова установка краще інтегрується в контур апарата, прибирається пілон, а лінію тяги можна наблизити до поздовжньої осі.
Але за додаткову швидкість доводиться платити іншими характеристиками.
Як зазначає Храпчинський, внутрішнє розміщення ТРД потребує окремого моторного відсіку, повітряних каналів і теплозахисту. Усе це займає простір усередині фюзеляжу, який у попередній конфігурації можна було використовувати для пального.
Для реактивного двигуна є ще одна проблема — висока температура. Вихлоп ТРД може нагріватися до сотень градусів, тому розміщення силової установки всередині композитного корпусу потребує додаткового захисту.
Йдеться про металеві екрани, термоізоляцію та організацію охолодження конструкції. Це збільшує кількість компонентів, ускладнює виробництво та потенційно підвищує собівартість апарата.
Тобто спроба отримати більшу швидкість може мати ціну у вигляді меншого запасу пального, складнішої конструкції та скорочення дальності.
На думку Храпчинського, одна з причин поспіху — розвиток українських дронів-перехоплювачів.
На оприлюднених кадрах зафіксовано атаку реактивної цілі навздогін високошвидкісним дроном-перехоплювачем квадрокоптерного типу від компанії «Дикі Шершні». Такі апарати розробляють, зокрема, для знищення російських реактивних безпілотників.
Перші успішні застосування, за словами експерта, показали, що цілі зі швидкістю приблизно 400–450 км/год можна діставати в задню півсферу навіть перехоплювачами такого класу.
Поки що такі перехоплення не стали масовим і системним явищем, однак напрямок розвивається. І, за оцінкою Храпчинського, росіяни намагаються заздалегідь відповісти на цю загрозу.
Саме цим він пояснює прагнення вивести «Герань-5» у швидкісну нішу 700–800 км/год.
Для перехоплювача, який атакує ціль навздогін, це вже зовсім інша задача. Щоб наздогнати апарат, який летить зі швидкістю 700–800 км/год, перехоплювачу потрібен значно більший запас швидкості. За оцінкою Храпчинського, йдеться вже про показники на рівні 900+ км/год.
Це своєю чергою вимагає іншої аеродинаміки, потужнішої силової установки та систем наведення, здатних працювати на значно вищих швидкостях.
Таким чином, може формуватися своєрідна гонка: ударний дрон намагається стати швидшим за дешевий перехоплювач, а розробники перехоплювача у відповідь мають збільшувати його швидкість та можливості наведення.
Мета росіян, за оцінкою Храпчинського, — вивести «Герань-5» із зони ураження дешевих дронів-перехоплювачів і знову змусити Україну використовувати для боротьби з такими цілями дорожчі засоби ППО.
Водночас у цієї гонки є зворотний бік: чим складнішою стає конструкція, тим важче зберегти головну перевагу масових ударних БПЛА — простоту та дешевизну виробництва.
