Голова міської громади Львова Андрій Садовий розповідає ціни на житло, про місцеве IT, іноземних замовників, про підтримку освіти в регіоні.
Голова міської громади Львова Андрій Садовий розповідає ціни на житло, про місцеве IT, іноземних замовників, про підтримку освіти в регіоні.
Журналісти видання DOU поспілкувалися з мером. Ми вибрали топ-10 найяскравіших, на наш погляд, висловлювань Андрія.
Люди приїхали до Львова не на відпочинок, вони ховаються від шаленої біди. Якщо в часи війни підвищують ціну на оренду житла, це неправильно — це мародерство і пояснення цьому немає, бо комунальні послуги дорожчими не стали.
Останній кейс: працівниця міської ради підвищила ціну на оренду помешкання — ми звільнили її з роботи. Правильно це чи неправильно — розсудить час.
Так, як ми жили раніше, вже не буде. Це останній шанс, який ми отримали за триста років війни з росією, щоб не просто бути, а бути країною-лідером. Бо з погляду людського потенціалу ми «вставляємо» багатьох. А от з погляду вміння вибудовувати державу є проблеми.
Багато великих замовників мають у регламентах пункт: уникати співпраці з компаніями, які працюють у країнах, де тривають військові дії. Я розмовляв з Тарасом Кицмеєм (співзасновник SoftServe — ред.) — у них компанія тримається на рівні, але без зростання.
Мені здається, що зараз кооперація українських айтівців з Ілоном Маском може дати велику перевагу. Треба мати ближчий доступ до замовника й усунути дискримінацію, коли великі компанії не роблять замовлень у країнах, де триває війна.
IT не народилося у Львові просто так. Це людський потенціал, електроніка, точна механіка, військово-промисловий комплекс, наукова спільнота. Місто завжди було осередком великої кількості розумних людей.
Сьогодні IT заважає зростати далі брак інвестицій у людей, розуміння, що це важливо. Освіта не може мати фрагментарний успіх. Він має бути більш глобальний.
За прикладом айтівців мають іти економісти, фінансисти, люди з інших професій — нам треба перебудовувати освіту. Якщо ми цього не зробимо, у нас не буде майбутнього. В Ізраїлі на всю країну дев’ять університетів. Навіщо в Україні сотня-друга? Це абсурд. Потрібно це оптимізувати.
Голова Закарпатської області консультувався у голови Львівської області щодо розвитку IT-спільноти. В часи війни у державі одна ціль — перемогти. І бавитися в якусь конкуренцію регіонів — по-дурному. Сьогодні всі мають максимально працювати на перемогу: що можеш — то роби.
Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації, мудрий для міністра. Це дуже освічена, креативна й фахова людина. Нещодавно в нас була зустріч, під час якої я йому розповідав про своє бачення розвитку країни. Він уважно слухав і сказав, що зранку написав власне бачення. Коли я його читав, було відчуття, ніби ми це писали разом.
Чого найбільше бояться американці? Не ЦРУ. Вони бояться Internal Revenue Service, яка рахує гроші. Якщо ти потрапив у їхній фокус — катастрофа.
А у нас? Якщо тебе злапали й ти не домовився на рівні поліції, то домовишся на рівні прокуратури. Якщо не там, то в судах.
У Львові директори шкіл отримують зарплату мінімум тисячу доларів,, а для керівника управління освіти вона вища. Якщо людина потребує покращення житлових умов, ми можемо домовитися, й за кілька років вона може отримати, наприклад, квартиру.
Ми запустили програму «Львівська система дослідників» і доплачували від 6 до 10 тисяч гривень молодим науковцям на місяць за їхню працю для міста і країни. Коли я підтримав цю ініціативу, чомусь думав, що вона знайде розширення на державному рівні. На жаль, ні.
У Львові за найкращі результати ЗНО ми платимо дітям 5–10 тисяч гривень. Місто має показники втричі кращі, ніж Київ на тисячу населення. Підтримка обдарованих дуже важлива — у нас це завжди було в пріоритеті, й так має бути в державі.
Наступне відео для dev.media від ТОП EVO Мельника про прискорену українізацію
