11 листопада Верховний Суд виніс ухвалу у справі про купівлю автомобілів марки Tesla через підрядника, внаслідок чого автомобілі так і не були передані замовнику. Ціна питання — $145 000, або два автомобілі Tesla.
Розповідаємо подробиці історії.
11 листопада Верховний Суд виніс ухвалу у справі про купівлю автомобілів марки Tesla через підрядника, внаслідок чого автомобілі так і не були передані замовнику. Ціна питання — $145 000, або два автомобілі Tesla.
Розповідаємо подробиці історії.
05 січня 2018 року між покупцем-замовником та посередником, який обіцяв привезти авто в Україну, укладено договір доручення, згідно з яким останній мав взяти участь в електронному аукціоні з продажу автомобілів Tesla у США.
Також посередник обіцяв забезпечити доставку на територію України придбаного автомобіля, здійснити процедуру митного оформлення Tesla та зареєструвати його, зробивши за потребою ремонт. Потім посередник мав би продати автомобіль упродовж 1 року з моменту реєстрації на території України.
Загальна вартість автомобіля на момент придбання мала не перевищувати $80 000.
Покупець передав посереднику $80 000 для виконання доручення.
19 липня 2018 року посередник розмитнив автомобіль і зареєстрував його, прозвітувавши перед замовником про його фактичну вартість — $76 787,10.
За рік, 03 липня 2019 року, сторони уклали додаткову угоду до договору доручення, згідно з якою посередник мав купити ще одне авто на аукціоні у США.
Вартість другого автомобіля з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення його робочого стану не повинна перевищувати суму $65 000. Замовник знову передав посереднику обумовлену суму коштів і 25 червня 2020 року автомобіль вартістю $51 190,14 вже був зареєстрований в Україні.
28 грудня 2020 року посередник повідомив замовнику, що жоден із куплених автомобілів не продано і попросив узгодити нові ціни продажу автомобіля Tesla Model S 2016 року випуску та Tesla Model S100D 2018 року випуску. Також виконавець пробачив змінити ціни продажу автомобілів та терміни виконання доручення, укладеного у 2018 році.
Проте замовник відмовився міняти щось у дорученні. Також він повідомив, що у разі ухилення від виконання договору,посередник зобов’язаний повернути кошти.
15 січня 2021 р. замовник направив на електронну пошту посереднику вимогу про повернення коштів та автомобілів, також заявив про відмову від договору та додаткової угоди у зв’язку з їх невиконанням. Крім того, позивач заявив вимогу про повернення коштів та автомобілів протягом 14 днів.
15 січня 2021 року з Єдиного державного реєстру транспортних засобів він отримав інформацію про те, що посередник з порушенням умов договору та за його рахунок зареєстрував право власності за собою (повіреним), а не за позивачем (довірителем).
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з посередника на свою користь заборгованість на суму 473 784,26 грн; визнати його право власності на автомобілі марки Tesla Model S, Tesla Model S100D.
У червні 2021 року третя особа звернулася до суду з позовом до замовника та посередника про визнання права власності.
Свої вимоги вона доводила тим, що посередник у 2019 році подарував їй автомобіль марки Tesla Model S 2018 випуску.
За домовленістю між нею та дарувальником, у власності останнього має залишитися автомобіль марки Tesla Model S 2016 року.
Tesla Model S 2018 придбана посередником за $31 250, логістичні послуги становили $2 200, відновлювальний ремонт 137 350,00 грн, постановка на облік — 78 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати право власності на автомобіль марки Tesla Model S 2018 випуску.
У листопаді 2021 року Жовтневий райсуд Дніпра стягнув з посередника на користь замовника заборгованість за договором доручення від 05 січня 2018 року у розмірі 278 957,46 грн, а також визнав за замовником право власності на обидва автомобілі. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Також суд відмовив третьому учаснику справи, якій подарували куплений автомобіль, на задоволення позову.
Згодом в апеляційній інстанції рішення суду попередньої інстанції було скасовано — було ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У серпні 2022 року представник замовника послуг подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду (скасовано його право власності на автомобілі), в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права Представник заявника просив суд стягнути з відповідача (посередника) кошти у розмірі $88 000 та $71 500 за кожний з автомобілів.
У жовтні 2022 року третя особа, яка дарувала машину, подала відгук на касаційну скаргу, в якій зазначено, що невиконання договору доручення щодо оформлення на позивача права власності на автомобілі не є підставою для задоволення вимог замовника про визнання права власності на спірні автомобілі, оскільки законом визначено особливий порядок придбання транспортних засобів у власність.
Верховний суд касаційну скаргу замовника залишив без задоволення, вважаючи правомірною ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, якою покупець позбавлений права власності автомобілів.
Постанова суду касаційної інстанції остаточна та оскарженню не підлягає.
