Керівник ДПЕК Максим Тимченко дав велике інтерв’ю ЕП щодо стану енергосистеми після російських прильотів. Розповідаємо, що якісь енергооб'єкти постраждали більше і чи вистачить нам електроенергії.
Керівник ДПЕК Максим Тимченко дав велике інтерв’ю ЕП щодо стану енергосистеми після російських прильотів. Розповідаємо, що якісь енергооб'єкти постраждали більше і чи вистачить нам електроенергії.
Ці удари завдають не генеруючим потужностям, щоб ми не могли виробляти електроенергію, а системам зв’язку з енергосистемою України. Б’ють по відкритих розподільних пристроях, трансформаторах, перемикачах, щоб станцію, яка може виробляти електроенергію, було неможливо з'єднати з об'єднаною енергосистемою. Тобто ключові цілі — високовольтні трансформаторні підстанції «Укренерго» та обладнання видачі потужності на теплових електростанціях.
У чому стратегія? У нас із радянських часів збудовані об'єднані енергосистеми: якщо зникає десь одна генерація, її підхоплює інша. Тобто все закільцьовано, і ми працюємо в єдиній системі. За радянських часів будувалася схема енергосистеми, де все налаштовано під подібні події, що відбуваються сьогодні.
У ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 р. збиті відкриті розподільні пристрої. Вони б’ють тією інфраструктурою, яка дозволяє, як я вам сказав, видавати міць.
Найбільший удар по потужності це Запорізька атомна електростанція. На сьогоднішній день недоступні 6000 мегават. Це найскладніша ситуація.
Ми втратили Вуглегірську станцію та Луганську та Запорізьку ТЕС, яка поряд із Запорізькою АЕС.
Сьогодні не може працювати Ладижинська станція у Вінницькій області, де також цього тижня було завдано ударів.
Запорізька атомна, Вуглегірська та Запорізька — по 1,2 тисячі кожна. Всі разом — до 10 000 мегават з 50 000 мегават. Загалом у країні близько 52 000 мегават.
У нас зараз навантаження 11 000 мегават. Тобто, за загальної продуктивності 50 000 мегават, навіть відібравши 10 000, маємо 40 000 мегават. За потреби енергосистеми в 11 000 мегават.
Це середня. У піку може підніматися ще на 2000 мегават.
Власних потужностей в Україні достатньо. Історія зупинки експорту пов’язана з тим, що нам потрібно економити вугілля, газ та ті потужності, які є, тому ми не готові стабільно експортувати електроенергію.
Власних потужностей усередині України для проходження зими та нормальної роботи достатньо. Проблема — це удари по інфраструктурі, що дозволяє давати цю потужність.
Експорт не залежить від Бурштинської станції. Після синхронізації із європейською енергетичною системою Бурштинського енергоострова немає.
Це найбільша теплоелектростанція. Важливо її захистити.
Ми маємо так звану програму Бастіон. По всіх наших електростанціях ми будуємо захисні споруди, умовно бетонні блоки, які захищають трансформатори від удару та уламків. Однак, якщо це пряме влучення, як я вам показав на фотографії, жодні блоки не допоможуть.
Ми розуміємо час підльоту, за який наші люди спускаються у бомбосховища. Ми можемо лише максимально захистити інфраструктуру, захистити людей та швидко реагувати після удару.
У нас є «Укргідроенерго». Важливу роль у балансуванні грає гідроелектростанція. По-друге, тими лініями, якими йшов експорт електроенергії до ЄС, може здійснюватись і імпорт. Відповідно, це теж може відігравати певну роль у балансуванні потужностей.
Ми не припиняємо наш проєкт з встановлення батареї. Я про це говорив — 20 мегават ми все-таки плануємо привести і встановити. Батарея ця теж відіграватиме важливу роль у балансуванні. Нехай це не такий великий обсяг, але у цій ситуації він важливий.
Тому, вважаю, що у нас не може бути якогось армагедону, ситуації, які все розіб’ють і все згасне. Я у цей сценарій не вірив. Хоча я й у війну з росією не вірив.
Є технічні можливості постачання електроенергії до Європи, є домовленості, є фінансові моменти, і вони ще обговорюються, як оплачувати електроенергію. Ви ж знаєте, у нас вона коштує у 4–5 разів дешевше, ніж у Європі, а постачання будуть, звичайно, за європейськими цінами.
