Full-Stack розробник Олег Желізник створив онлайн-версію популярної карткової гри «Вірю — не вірю». Для айтівця цей проєкт був цікавий не лише кодом: він намагався підійти до нього більше з позиції product thinking.
Full-Stack розробник Олег Желізник створив онлайн-версію популярної карткової гри «Вірю — не вірю». Для айтівця цей проєкт був цікавий не лише кодом: він намагався підійти до нього більше з позиції product thinking.
"Нещодавно ми з друзями грали в карткову гру «Вірю — не вірю», і в якийсь момент у мене з’явилась проста думка: а чому б не перенести цю гру в онлайн? Так з’явився мій невеликий pet-project — онлайн-версія «Вірю — не вірю»", — розповів Олег Желізник у LinkedIn.
Правила вебверсії повністю відтворюють класичну механіку.
Гравці по черзі викладають одна або декілька карт сорочкою догори й оголошують їхній номінал (при цьому говорити правду не обов’язково).
Наступний гравець вирішує: повірити або сказати «Не вірю».
Якщо попередній гравець збрехав — він забирає карти зі столу, якщо ж сказав правду — карти забирає той, хто піддав її сумніву.
Перемагає той, хто першим повністю позбудеться своїх карт.
За словами розробника, проєкт став для нього можливістю вийти за межі суто кодингу та спробувати себе в ролі продуктового менеджера. Олег повністю самостійно опрацював концепцію, логіку обробки помилок, обмеження, правила та дизайн користувацького інтерфейсу (UI/UX).
Під час створення гри Олег активно використовував інструменти AI-assisted coding — зокрема ChatGPT та Claude Code, що дозволило пришвидшити написання коду та тестування.
Технологічний стек проєкту:
Frontend: Next.js 16, React 19, TypeScript, Tailwind CSS 4, shadcn/ui, Framer Motion, Lucide, Zustand.
Backend: Node.js, Express 5, JavaScript, Socket.IO (для забезпечення режиму реального часу).
База даних та безпека: MongoDB, Mongoose, Argon2.
Тестування: Node.js test runner на бекенді та Cypress на фронтенді.
Оцінити гру та зіграти партію в режимі онлайн можна за посиланням.
