Український бізнесмен та засновник холдингу UFuture під час війни продовжує вкладати кошти в будівництво інноваційного парку LvivTech.City.
Він розповів в інтерв’ю для LIGA.net. як бізнесу протриматись під час складних часів та що треба для відновлення економіки України.
Ми обрали 10 ключових фактів.
Український бізнесмен та засновник холдингу UFuture під час війни продовжує вкладати кошти в будівництво інноваційного парку LvivTech.City.
Він розповів в інтерв’ю для LIGA.net. як бізнесу протриматись під час складних часів та що треба для відновлення економіки України.
Ми обрали 10 ключових фактів.
Сьогодні я думаю, що, напевно, треба мати подушку і відкладати 10% заробітку на чорний день. До війни я так не казав.
Основний висновок: команда і подушка безпеки — найголовніше, що допоможе під час війни.
На жаль, у мене всі бізнеси в складному становищі. Biopharma — єдине, що генерує якийсь прибуток.
UNIT.City навіть зараз сам себе окупає. Окупає — мається на увазі, що нам вдається платити зарплати, податки, підтримувати UNIT.City. В таких умовах це класно.
Але аеропорт Жуляни — збитковий. Бізнес простоює, та ми підтримуємо команду. Ми не знаємо, коли він запрацює. Але це — бізнес, ми прораховуємо, що можемо втратити.
Багато є бізнесів, які на паузі. У нас була потужна бізнес-школа, ІТ-школа. Вони заробляли гроші, але зараз не працюють. Було виробництво ванн — сьогодні на це немає попиту. Є станції переливання крові у структурі Biopharma, які не працюють.
Я хотів взяти пільговий кредит на це (індустріальні парки у Вінниці, Львові та Бучі), але банки закрили такі лінії. Тому зараз вони на паузі. Я зосереджуюсь на Білій Церкві (індустріальний парк, в якому працює шість заводів, Хмельницький планував збільшити кількість до 30) — як тільки закінчу там, розвиватиму ці три парки.
На утримання UNIT.City зараз йде 3-3,5 млн грн.
Гроші від продажу СЕС я вирішив інвестувати у LvivTech.City. За ці кошти ми закінчили приміщення для коворкінгу Spaces. Орендарі там уже є. Але житло та інше у війну не будуватимемо.
Закінчуємо те, що почали (у київському UNIT.City). Ми добудовуємо житло та офісне приміщення В15. Житло будуємо, бо люди вклали в нього кошти й хвилюються. Адже не всі будівельні компанії переживуть війну й можуть збанкрутувати. Частину здамо ще цьогоріч.
У мене є кредити в трьох банках, я плачу їм половину відсоткової ставки.
Сонячні електростанції UDP Renewables у Херсоні та Харківський інноваційний парк — це всі об’єкти, що постраждали від війни.
$20-25 млн ми втратили напряму, як інвестиції. Наприклад, ми брали кредит і зробили у UNIT.City Kharkiv кафе та приміщення. Туди прилетіли снаряди. Зараз приміщень майже немає, а нам все одно треба буде віддати кредит і платити відсотки. Це збитки.
Торік уклав дві угоди: продав катарцям частку в сонячних електростанціях і продав увесь будівельний бізнес UDP Андрію Іванову.
Гроші на будівництво (у київському UNIT.City) йдуть від платежів власників квартир. Якщо не вистачає, ми беремо з іншого бізнесу і добудовуємо. Але ми багато речей проплатили до війни, наприклад склопакети чи вентиляцію.
Перед війною на рахунках проєкту UNIT було 100 млн грн. Ці кошти ми інвестуємо в житло. Були кошти, які ми збирали на ремонт офісу. Зараз на них вирішили будувати приміщення під заводи в індустріальному парку.
Також орендатори платять кошти в індустріальному парку. Коштом цього платимо відсотки по кредитах.
Дуже хочу (взяти кредити). Втім, зараз дуже великі відсотки. Зараз уже і не мріємо про кредити на $30-50 млн, але кредит 150-200 млн грн нас підтримає, ми щось на нього побудуємо.
Тіло наших кредитів у $200 млн поки що залишається без змін. Зараз платити самі лише відсотки — уже диво.
30% працює, хтось ще працює віддалено. Хтось поїхав і не повернеться.
Доки йде війна, я не можу переконувати, бо картатиму себе, якщо щось станеться. Ми поки що домовляємося з такими працівниками поговорити про повернення після війни. Але я відчуваю, що не всі повернуться.
Минулого року я продав Андрію Іванову увесь свій будівельний бізнес, зокрема частку в UDP. Таким чином я вийшов і з Більшовика, і з Ocean Plaza. Я виходжу з цього бізнесу, не хочу цим більше займатися.
Я б радив Андрію віддати цей завод (Більшовик) державі — хай вони повернуть ті 1,5 млрд грн навіть за теперішнім курсом, зі збитками. Я сьогодні не бачу майбутнього у такому великому об’єкті — люди поїхали, перші п’ять років після війни будуть важкими.
Наше майбутнє — переробляти сировину і робити продукт. Нам треба створити після війни десятки тисяч невеликих інноваційних виробництв.
Зарплата — це не все. Мають бути комфортні умови. Це — пільгові податки, розбудова державного сервісу, реформа безпеки, освіти.
З такими законами й постановами, які у нас є, ми нічого не побудуємо. Що таке драйвер економіки? Будувати дороги? Частково. Драйвер економіки — це виробництво, інновації, але це довгий шлях.
Влада ж хоче результат прямо сьогодні. Тому вони будують садочки, лікарні. Так, вони потрібні. Але якщо не розвивати виробництво, то молодь поїде — кому будуть потрібні ці садочки? Потрібен стратегічний план, який має чітко виконуватися.
