У найбільшому українському інноваційному парку UNIT.City відбулися кадрові зміни. Як повідомило днями видання AIN.UA, керівник проєкту Домінік Піоте залишив свою посаду.
У найбільшому українському інноваційному парку UNIT.City відбулися кадрові зміни. Як повідомило днями видання AIN.UA, керівник проєкту Домінік Піоте залишив свою посаду.
Журналіст dev.ua побував в UNIT.City та розпитував у його партнера та фінансового директора Кирила Бондаря, як справи в компанії.
До війни головний акціонер інноваційного парку Василь Хмельницький активно залучав партнерів і кредиторів. У 2019 році було оголошено, що в проєкт було вкладено $50 млн. А у 2020 — що в партнерстві з «Ковальською» було заявлено про готовність вкласти ще $70 млн у будівництво п’яти нових бізнес-кампусів.
До 2021 року загальна сума вкладень повинна була скласти 245 млн євро з урахуванням не тільки бізнес-кампусів, а й житла бізнес-класу, інфраструктури, школи, доріг і так далі.
Тепер розповімо про все це докладніше.
З початку широкомасштабної війни UNIT.City не зачиняв дверей.
«Ми досить оперативно організували бомбосховище. Наші дворівневі паркінги, як виявилося, для цього добре пристосовані», — розповідає Кирило Бондар.
Деякі резиденти, співробітники в березні в цих бомбосховищах жили сім’ями. В UNIT сходилися також і люди з довколишніх будинків. Забудова в окрузі, м’яко кажучи, не дуже сучасна. І в підвалі старих будинків перебувати не дуже комфортно.
«Ми зібрали всю їжу та воду, а також, зізнаюся чесно, увесь алкоголь, який був в офісі, і знесли все в бомбосховище. Досі у великих баках стоїть набрана вода. Поки не переможемо — вода стоятиме», — згадує Кирило.
Керівництво інноваційного парку розуміло, що телевежа може бути об’єктом удару. «І чесно кажучи, морально ми з Юнітом попрощалися. Були готові до того, що щось може прилетіти», — уточнює Кирило.
Харківському UNIT.City пощастило менше. Туди прилетіли кілька ракет — уламками вибило двері та вікна. До будівлі, на щастя, нічого не потрапило. Наразі він закритий. Речі резидентів, що залишилися, — під охороною. Людям, які там винаймали офіси, було запропоновано попрацювати в київському Юніті. Дехто погодився.
Київський інноваційний парк, до речі, теж трохи зачепило війною. Коли рашисти вдарили по телевежі, кілька уламків таки долетіли до Юніта та розбили кілька фасадних шибок одного з корпусів. Зараз це скло вже замінено. А співробітники знайшли на території ще кілька уламків ракет.
Львівський інноваційний парк LvivTech.City розташований навпроти Стрийського парку неподалік від центру міста.
Як розповідає Кирило, у Львові вони здали перший tech-кампус. У будівлі закінчується ремонт. У ньому вже обживається коворкінг Spaces. Також є кілька корпоративних клієнтів.
Київський парк інновацій знову запрацював на повну 30 травня. Хтось із резидентів повернувся, хтось із резидентів приходить і грає в шахи, настільний теніс. Заповнюваність UNIT.City сьогодні — приблизно 30%.
Почали відбуватися перші заходи.
У жовтні Академія корпоративного управління планує розпочати офлайн-навчання.
Підписали договір з American Ukraine University, один із його кампусів буде розташований в UNIT.City.
UNIT.School of Business поки працює в онлайні, але за можливістю переходитиме в офлайн.
«Ми також подали заявку в освітню програму IT-Generation, яку запускає Мінцифра (держпрограма для світчерів до IT). Сподіваюся, що наша Ucode IT-academy пройде до цього першого тестового заходу», — розповідає Кирило.
У першому заході IT-Generation усього навчатимуться орієнтовно 1000 студентів. UNIT претендує приблизно на 100 людей.
Один із партнерів Юніта (компанія на кілька тисяч співробітників) робив дослідження на предмет того, як люди зараз почуваються.
Люди відповідають, що зараз дуже втомлені фізично через те, що вони морально втомилися. Тут не йдеться про людей, які воюють на фронті. Це ті, що працюють у бізнесі.
«Знаєте, такий стан, начебто ти перехворів на ковід. У тебе все нормально, але нема сил. Ти працюєш кілька годин на день. У тебе задишка. Такий стан утоми загалом зараз у багатьох.
Що ми чуємо: не хочуть навчатися, не хочуть здобувати нові знання, шукати нові можливості. Але хочуть частіше зустрічатися офлайн і проводити час разом», — розповідає Кирило Бондар.
Більшість іноземних компаній евакуювали персонал.
Таких у Юніті залишилося мало. Але хтось таки не поїхав. Наприклад, працює офіс Bolt.
«У 2021 році найкрутіша угода в нас була з Microsoft. Вони не розірвали договір, але й не можуть поки що приїхати», — каже Кирило.
Корпорація взяла поверх в одній із нових будівель Юніта. Наразі він готується до здання в експлуатацію. Залишилося зовсім трохи.
«Зупинилися від початку війни. А зараз перезапускаємося та продовжуємо будувати. Вважаємо, що необхідно довести все до стану готового товару. Якщо ти перебуваєш у стані напівфабрикату — це ніщо», — заявляє Кирило.
У будинках, які готуються до здання, зараз тривають фасадні роботи.
Будівлю, яку Юніт будував спільно з ЄІБ (Європейський Інвестиційний банк), уже здано. Ще одна будівля за програмою цього банку — у процесі:
«Побудували лише бетон, фасади завезли, але поки що не розуміємо, коли їх встановлювати».
Програми кредитування припинилися. І банк поставив усе на паузу.
«Напевно, з другим будинком (з ЄІБ) почекаємо на перемогу», — зазначає Кирило.
Узагалі, будівництво подорожчало. І матеріали, і з людьми також складно.
«З’являється таке явище, як цінові ножиці — коли в тебе зростає собівартість і знижується купівельна спроможність. Тобто знижується маржа або її взагалі немає», — зазначає фінансовий директор.
(Тут і далі: Кирило Бондар — пряма мова)
Напевно, зараз цим займаються або дуже сміливі, або той, хто вірить у ЗСУ. Я думаю, ми одні з них.
Але ми — не гарячі голови. Ми доводимо ті проєкти, які маємо, до стану готовності. Не так багато треба доробити. Тому що збитки будуть більшими, якщо ти цього не зробиш.
Нових проєктів ми поки що не починаємо. Не ми одні такі.
Відновили будівництво. Хочемо ввести в експлуатацію пізньої осені — ранньою зимою першу чергу. Це приблизно 50 тис. квадратних метрів. Житло готове на 95–97%.
Це те, що ми обіцяли людям.
Там усе було розпродано ще до війни. А зараз житло в Києві особливо не продається та не купується.
Давайте з простого — кредиторів.
З ними простіше, оскільки їхня частина — це українські фінансові установи. І вони перебувають у такій самій фінансовій ситуації, як і ми. У них усі бізнеси постраждали, і вони все розуміють.
У країні діють свого роду банківські канікули — ми маємо право не платити тіло за кредитом і відсотки, якщо не можемо.
Думаємо, що з осені намагатимемося починати обслуговувати кредити. І поки що лише про відсотки.
Другий великий кредитор — ЄІБ (Європейський Інвестиційний банк). Ми з ним у постійній комунікації. Важливо бути в комунікації, не пропадати, хоч би що трапилося. Банк має лояльне до нас ставлення. Кажуть: «Давайте почекаємо, коли війна закінчиться. Ви переможете. А потім розберемося. Ми не збираємося вас банкрутувати точно».
UNIT.City винен ЄІБ мільйони євро.
З акціонерами — цікавіша історія.
Напевно, колишні очікування щодо прибутковості інвестицій уже зберігати важко. Ми майже пройшли точку беззбитковості у 2022 році. Був такий план. Напевно, після війни вже дивитимемося, як перерахувати ключові цілі. Але наша стратегія не змінюється.
З приємного: акціонер на місці. Він в офісі, hands on, дуже залучений, і це насправді допомагає. Бо коли акціонер десь у Європі, на морях, то всі розуміють, що фокуса немає і пріоритети інші.
Сьогодні о 10:00 ми мали нараду — півтори години з підрядниками — кошториси, коридори, бюджети, ризики — усе промовляємо, усе обговорюємо. Усім важко, але треба шукати рішення та домовлятися.
Загалом у світі грошей багато. І я думаю, що нам допомагатимуть. Уже зараз ми бачимо програму Європейського союзу на 20 млн євро — для допомоги українським стартапам і IT-підприємцям. Такого ніколи не було за часів існування України.
Буде профінансовано приблизно 200 компаній. Вони отримають суму до 60 000 євро.
Програма розрахована на два роки. Я вважаю, що вона буде успішною. І за нею буде ще така програма. Про таке можна було лише мріяти у 2020–2021 роках.
По-перше, це дуже позитивний сигнал. По-друге, 200 компаній — це багато.
Я думаю, що Єврокомісія, ООН, USAID та інші програми й інститути розвитку збільшуватимуть кількість та обсяг своїх програм в Україні. Ми про це чуємо. І я думаю, це станеться.
Щодо інвестицій — тут інша тема. Річ у тому, що в Україні звикли ставитися до інвесторів, як до людей менш розумних, ніж ми. Але це жорсткий бізнес із нормою прибутковості. І нам ще багато всього треба зробити, щоби бути інвестиційно привабливими.
Сьогодні Україна має великий шанс, за який платимо життями. Питання, як ним скористаємося.
Ідеться про кілька мільйонів доларів (для закінчення проєктів). А раніше ми витрачали десятки на рік.
Дистанційка працює погано. Краще невеликою командою та всі разом. Ми нещодавно втратили один мільйон доларів на одному з процесів, тому що людина просто була не сфокусована на своєму основному завданні. І ніхто з нас не міг цього помітити.
Як і в багатьох українських компаніях, у нас багато співробітників із першого березня перебувають у неоплачуваних відпустках. Й іншого механізму, на жаль, поки що немає.
Збереглося поки що лише 25–30% команди, це люди, які майже щодня в UNIT.
Я думаю, буде так само як і в липні 2022 року. На жаль, більше людей залишатиме Україну, більше команд — виїжджатиме. Морально буде людям важко.
Для мене тригер — це весна наступного року (війна має закінчитися, і ми маємо взятися за відновлення). Якщо війна не закінчиться, буду будувати план Б. Нескінченна війна — дуже важка історія.
