Біомедичні інженери Мельбурнського університету розробили високошвидкісний 3D-біопринтер, який може змінити сферу регенеративної медицини. Команда заявляє, що ця технологія дозволяє їм створювати неймовірно точні копії людських тканин аж до клітинного рівня.
Біомедичні інженери Мельбурнського університету розробили високошвидкісний 3D-біопринтер, який може змінити сферу регенеративної медицини. Команда заявляє, що ця технологія дозволяє їм створювати неймовірно точні копії людських тканин аж до клітинного рівня.
Новий біопринтер використовує акустичні хвилі, створювані вібруючими бульбашками, щоб маніпулювати клітинами та розташовувати їх, що дозволяє створювати складні 3D-структури тканин. Ця технологія забезпечує необхідну основу для диференціації та дозрівання клітин у складні людські тканини, пише Interesting Engineering.
Більшість 3D-біопринтерів використовують повільний, пошаровий підхід, який може пошкодити клітини та делікатні структури під час друку та процесу перенесення. Крім того, цей спосіб трудомісткий. Після друку ці крихкі структури необхідно обережно перемістити на лабораторні пластини, що може порушити їх структурну цілісність.
Однак впровадження вдосконаленої оптичної системи в цьому біопринтері усуває вимогу пошарового підходу. Він використовує вібраційні бульбашки для 3D-друку клітинних структур за лічені секунди. Це робить його «в 350 разів швидшим», ніж інші традиційні методи.
Нова техніка біодруку підвищує рівень виживання клітин, скорочуючи час 3D-друку та усуваючи необхідність у делікатному процесі перенесення.
Крім того, друк безпосередньо на стандартних лабораторних пластинах забезпечує збереження структурної цілісності та стерильності надрукованих структур.
«Біологи визнають величезний потенціал біодруку, але досі він був обмежений додатками з дуже низьким виходом. Ми розробили нашу технологію, щоб усунути цю прогалину, пропонуючи значні досягнення у швидкості, точності та послідовності. Це створює важливий міст між лабораторними дослідженнями та клінічними застосуваннями», — сказав один із дослідників Каллум Відлер.
Імітуючи складну архітектуру людських тканин, дослідники тепер можуть створювати точні моделі для вивчення хвороб і розробки нових методів лікування.
Наприклад, ця технологія може полегшити дослідження раку, уможлививши реплікацію певних органів і тканин, тим самим підвищуючи потенціал для розробки нових фармацевтичних методів лікування.
