IT-підприємець Владислав Савченко, власник компанії Powercode та голова асоціації EASE, вклав $500 000 у повнометражний документальний фільм про IT — «Перший код». Журналіст dev.ua побував на закритій прем'єрі стрічки, яку вперше показали глядачам та ділиться своїми враженнями від неї. А також розповідає, навіщо це бізнесменові.
IT-підприємець Владислав Савченко, власник компанії Powercode та голова асоціації EASE, вклав $500 000 у повнометражний документальний фільм про IT — «Перший код». Журналіст dev.ua побував на закритій прем'єрі стрічки, яку вперше показали глядачам та ділиться своїми враженнями від неї. А також розповідає, навіщо це бізнесменові.
«Нам потрібно розвиватися, бо росіяни можуть створити роботів і піти на нас війною. Серйозно. Таке справді може бути», — каже в одному з епізодів фільму «Перший код» власник IT-компанії ELEKS Олексій Скрипник. Його не стало 23-го лютого 2022-го року, за день до початку повномасштабної війни, яку розв’язала в Україні росія.
Слова Олексія Скрипника значною мірою виявилися пророчими. Але в них є одна неточність: це ми сьогодні використовуємо технології й за допомогою них перемагаємо окупанта як в реальному, так і у віртуальному світах.
Саме з цією думкою розпочинається «Перший код»: ми бачимо невидимих героїв українського кібервійська та реконструкцію військових подій весни минулого року. Ці уривки залишаються незгасимими в пам’яті українців. Вони точно розчулять тих, хто згадає за допомогою стрічки про свій особистий досвід війни. Та ще раз нагадають іноземцям про злочини росіян в Україні.
А це точно трапиться, оскільки Влад Савченко і його команда ведуть переговори зі світовими стрімінгами щодо релізу «Першого коду». З якими саме, поки що залишається комерційною таємницею. Такий саме переговорний процес відбувається і з українськими платформами.
Щоб створити власну кіберармію потрібно мати потужну IT-базу. Саме про історію її створення і розповідає «Перший код». Від «лихих 90-х» до сучасних українських компаній, які купують американські корпорації. Від приходу до офісу бандитів з пропозицією «кришування» до сервісу таксі у вашому смартфоні. Від пострадянських науковців, які перетворилися на перших IT-підприємців до нового покоління стартаперів, що продовжують традицію першопрохідців.
У буремні 90-ті українські «діди» ризикнули й написали перший рядок коду. Він став своєрідним ДНК для нащадків. Це ми бачимо у фільмі. Чим в цей час займалися російські діди, невідомо. Але що з цього вийшло, ми, на жаль, змушені бачити сьогодні в Україні. У цьому — принципова різниця між нами й росіянами.
У січні цього року вийшов 45-хвилинний фільм про українське IT, над яким працювала команда музичного медіа «СЛУХ». Інвестором стрічки виступив інноваційний парк Unit.City. «Історії українського IT» — це доволі фановий продукт, в основі якого лежать інтерв’ю. На YouTube його подивилися майже 1,5 млн разів. Окремо варто відзначити те, що в Україні під час повномасштабної війни з’являються фільми про IT. Це не лише підкреслює важливість індустрії, але і сприяє її популяризації серед максимально широкої аудиторії.
Єдине, що є схожим між «Історіями українського IT» та «Першим кодом», це деякі герої в кадрі. Насамперед мова про патріархів індустрії — Тараса Кіцмея та Олексія Скрипника. Саме вони в 90-х роках буквально «навпомацки» будували з нуля перші IT-компанії України. І навіть могли буквально позичити фахівців один одному, якщо з’являвся терміновий проєкт, а людей не вистачало.
Різниця між стрічками полягає в масштабі. Це не лише формальний хронометраж (фільм триває 90 хвилин), але і те, що відбувається на екрані. Спочатку «Перший код», як і «Історії» був набором інтерв’ю (назнімали 40 годин). Але коли до справи приєднався режисер Артур Лерман («Область Героїв»), то за 8 місяців «Перший код» перетворився на повномасштабну документальну стрічку з ігровими реконструкціями. Останнє значить, що поруч з інтерв’ю, до прикладу, теперішнього Тараса Кицмея, ми побачимо як його молодшу версію грає актор.
«Перший код» доволі розмашисте кіно (акценту цьому по-особливому надають вдало підібрані локації) з блокбастерними музичними вставками. У ньому серйозність межує з епічністю, жарти поєднуються з простотою, а наратив спікера підкріплюється історіями героїв.
Владислав Савченко зізнається, що «Перший код» для нього — це бізнес-проєкт. Ще пів року тому, інвестиції в стрічку складали $150 000, зараз це $500 000 власних коштів підприємця. «Я в цьому сенсі як спортивний наркоман. Ми сідаємо з Артуром дивитися, що вийшло і я кажу, що потрібно ще краще. Так ми йдемо шукати нову локацію», — каже Савченко.
Підприємець хоче здійснити світове турне з презентацією фільму. Каже, що основна місія — розповісти про українське IT всьому світові та донести меседж, що саме в неї можна вкладати інвестиції. Савченко і команда вже встигли протестувати реакцію на кінострічку в Голлівуді: там з 10 американців фільм додивилися до кінця 7. Це при тому, що «Перший код» американці дивилися українською.
Зараз фільм має записаний одноголосний дубляж англійською. Це потрібно для пришвидшення переговорів зі стрімінгами: тамтешні боси мають зрозуміти про що фільм. Далі — дубляж німецькою, іспанською, італійською, французькою, польською та англійською багатоголосною мовами.
«Подальший план — 20-30 закритих показів по світу. Ми хочемо показати, що Україна — це не лише про „Be Brave“, але і про наш розум та IT», — каже Владислав Савченко.
Коли й де стрічку можна буде побачити в Україні поки що невідомо. Світове турне має відбутися цього та наступного року. Скоріше за все в цей період і з’явиться доступ до «Першого коду». Питання лише у форматі — виключно стрімінгові платформи, чи в поєднанні з кінотеатрами.
У фільму відкритий фінал. Влад каже, що вже є ідея перетворити його на серіал про IT чи повний ігровий метр. Наскільки це реалістичний сценарій, покаже час. Та поки що зрозуміло одне: «Перший код» звертається до глядача мовою інтертейменту. Це універсальна мова, яку чудово розуміють на Заході.
