Як не вигоріти під час війни — досвід волонтерів команди NIX

1. Підтримка фізичного стану

Навесні 2022 року діяли, так само як і більшість активних українців на той момент: працювали невпинно, ігноруючи відчуття голоду й утоми. Будь-яка зупинка викликала гостре почуття несправедливості й провини: лягти спати? А наші хлопці на фронті можуть поспати зараз? Відпочити? А у військових теж сьогодні вихідний? Але проти такого підходу виступили самі ж військові. Вони зауважили, що подібна стратегія — не «героїзм», а «спроба дезертирства». Бо легше за все виснажити себе до знемоги й зупинитись. Але якщо ти впадеш, хто буде допомагати?

Тож поступово кожен із волонтерів налагодив власний графік, що дозволяє тримати себе у формі: сон, їжа, спорт, відпочинок, зустрічі з друзями, улюблені справи навіть під час війни — не «заборонена розкіш», а необхідність, інвестиція у власну спроможність бути корисним.

2. Розподіл обов’язків і спрощення процесів

Поєднувати волонтерство з роботою в IT — завдання не з простих. Тим паче, що і сама робота значно ускладнилась через війну: попри загальну нестабільність, обстріли й відключення світла зобов’язання перед клієнтами й партнерами мають бути виконані в зазначені терміни. Водночас неприпустимо й військових змушувати чекати «слушного» часу, все необхідне має бути доставлене їм якнайшвидше, а не «коли вийде».

Проте загальний Ніксовий підхід: «проблем не існує, існують виклики» — допомагає подолати будь-які перешкоди. У волонтерській справі айтівці використовують те саме, що й у повсякденній роботі: інструменти бізнес-аналізу і проджект-менеджменту, уміння швидко занурюватися в нові сфери, впорядковувати й автоматизувати процеси. Приміром, замість щоразу занурюватися в нюанси необхідних на фронті речей, розподілили напрями: кожен опанував близький і зрозумілий для нього (спорядження, дрони, рації, тактична медицина) — і це значно зекономило час та сили усім. Відпала потреба «з нуля» розбиратися з характеристиками кожного виробу, на який отримали запит, адже можна звернутися до куратора напряму. Щоб не відповідати на однотипні запитання «новеньких» охочих доєднатися до волонтерського руху, створили посібник. Для швидкого та зручного збору донатів розробили внутрішню платформу.

3. Спільнота однодумців

Серед чинників, які ведуть до вигорання, психологи виділяють самотність: відсутність середовища, яке розуміє й підтримує. У NIX волонтерська спільнота стихійно утворилася буквально в перші години, щойно в Харкові пролунали вибухи. Тоді всі, хто мав змогу й бажання діяти, об’єдналися, щоб допомагати колегам: тим, що опинилися в складних умовах, і тим, хто вирушив до військкоматів. Згодом зосередились на допомозі військовим. 

Сьогодні волонтерська спільнота більш впорядкована і згуртована, ніж тоді. І бути волонтером у NIX зараз означає мати поруч однодумців, які розуміють із півслова, експертів, здатних проконсультувати з будь-якої теми, та друзів, що завжди відгукнуться на прохання про допомогу.

4. Контроль

Відчуття втрати контролю — у ситуації невизначеності, коли неможливо планувати, розраховувати, впливати на перебіг подій, — призводить до того, що людина почувається безсилою, безпорадною. Отже, дуже важливо зосередитися на тому, що можливо контролювати. Нехай ти не здатен змінити глобальну ситуацію, завжди є локальна її частина, вплив на яку цілком тобі під силу. Закрили черговий збір, дістали рідкісну річ, доправили хлопцям на фронт необхідне, отримали від них звіт. Такі невеличкі перемоги дають змогу відчути, що ти не пасивно очікуєш на нашу спільну Перемогу, а наближаєш її, роблячи свій внесок. Тому успіхами волонтери охоче діляться з іншими: це надихає й надає сил. Так і живуть — від перемоги до перемоги.

5. Емоційна гігієна

А от поганими новинами діляться стримано. Так, це війна й отримувати тяжкі звістки — частина волонтерського життя. Але кожна з них неймовірною важкістю лягає на плечі. Тому волонтери бережуть одне одного і за можливості не перекладають тягар на інших: знають, що від цього опускаються руки, а опускати їх не можна.

6. Концентрація

Якою б не була ситуація, волонтер не дає собі змоги «розклеїтись», адже на його допомогу чекають. Довго оплакуючи втрату, можна зазнати іншої. А «не встигнути» — це для будь-якого волонтера, ймовірно, найболючіше. Тому Ніксовці завжди намагаються сконцентруватися не на тому, з чим нічого не вдієш, а на тому, що можна зробити саме зараз.

7. Винагорода

Наш мозок влаштований так, що, не отримуючи винагороди за власні дії, ми втрачаємо мотивацію. Грошової винагороди за свій волонтерський труд айтівці не мають. Проте приймають вдячність військових, їхні розповіді про те, як та чи інша річ, яку вони отримали, допомогла врятувати життя чи завдати шкоди ворогу, — чи це не найбільша винагорода? Успіхами волонтерська спільнота через корпоративну пошту щотижня ділиться з усією Ніксовою командою — адже саме завдяки донатам колег вдається закривати більшу частину зборів.

Для профілактики «вигорання» психологи також радять оточувати себе речами, які нагадують про мирне життя: це можуть бути милі дрібнички, фото улюблених місць, рослини тощо. А ще — будувати плани на майбутнє. Це справді допомагає. Ніксові волонтери мають безліч планів на «після війни», особистих і спільних із військовими. У цих планах — зустрітися наживо з тими, з ким за час війни познайомились віддалено. Випити кави з тими, кому вдячні. Відбудувати зруйноване і заснувати нове. А ще — нескінченно обійматися з тими, за ким дуже скучили. І дуже багато мандрувати — мирною, безпечною, гарною Україною!

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram