🚨⚡🚨 Біткоін по $100к. Час встановлювати Trustee Plus і безкоштовно випускати картку для розрахунків 👉
Вікторія ГорбікРабота
15 ноября 2024, 09:00
2024-11-15
Що болить джуну? Історія світчерки-дизайнерки, яка майже, але не влаштувалась у «Дію», і за рік пошуку прописала червоні прапорці роботодавцям і сама відмовляється від оферів
21-річна Людмила Гайдук із Києва вже третій рік живе в Польщі. Вона вирішила змінити професію «Інженера водопостачання», яку обрали для неї батьки, на ту, яка подобається самій дівчині. Людмила обрала UI/UX Design.
Для чергового матеріалу рубрики «Що болить джуну» дизайнерка розповіла, що привело її від інженерії до дизайну, з якими складнощами вона зіткнулась протягом річного пошуку роботи та про головні три випадки, коли вона сама відмовляється від оферів.
21-річна Людмила Гайдук із Києва вже третій рік живе в Польщі. Вона вирішила змінити професію «Інженера водопостачання», яку обрали для неї батьки, на ту, яка подобається самій дівчині. Людмила обрала UI/UX Design.
Для чергового матеріалу рубрики «Що болить джуну» дизайнерка розповіла, що привело її від інженерії до дизайну, з якими складнощами вона зіткнулась протягом річного пошуку роботи та про головні три випадки, коли вона сама відмовляється від оферів.
Через інженерію до дизайну
Закінчуючи школу, я вступила до Київського національного університету будівництва й архітектури на «Інженерію водопостачання та водовідведення». Мені не подобається ця професія, але тоді обрала її, бо так сказали батьки.
У 2022 році у звʼязку з війною я переїхала до Польщі. І вирішила, що пора себе знайти у професії, яка мені подобається. У Варшаві ми жили разом із сестрою. Саме вона, працюючи в компанії освітніх українських курсів Projector, порадила мені обрати курс, який припаде до душі, пройти його й почати працювати. На той час мені було всього 19 років, 2 курс університету та війна — мені, звісно, потрібні були гроші, а де їх брати — я не знала.
Тож почала продивлятися, які професії на ринку є потрібними й актуальними, а ще й ті, що, наприклад, не замінить штучний інтелект (ну принаймні найближчі 5 років). А ще — міркувала: яка я людина, що ж подобається саме мені і яку користь я можу приносити людству. Саме тоді зрозуміла, що хочу творчості, а також працювати там, де треба багато аналізувати та покращувати. Заходячи на різні сайти, стала ловити себе на думках, що ось тут би я змінила кнопки, або додала розширений функціонал чи кнопки, які б пришвидшила час юзера на сайті. Тоді я ще не знала, що саме цю роботу виконує UI/UX дизайнер. Але згодом ця професія мене зацікавила.
Рухаючись до розвитку
UI/UX дизайн серйозно зацікавив мене, і я почала багато читати та вивчати інформацію з цієї теми. Але все, що я знаходила в інтернеті, здавалось дуже складним і незрозумілим. Насамперед мені складно було визначитись, які методи чи матеріали з UI/UX дизайну правильні. Саме тоді я подумала, що було б суперово знайти топовий курс із людиною, яка дуже добре шарить у цій темі і яка дійсно мене може чогось навчити. На думку знов прийшов Projector, і тут мене спіткала удача — новина про запуск фундаційного курсу з UX-дизайну для жінок-переселенок у звʼязку з війною. Не роздумуючи, я подала свою заявку, хоч і сама не вірила, що потраплю туди. Але я пройшла відбір і мене взяли!
На цьому курсі ми працювали з реальними замовниками. Я повністю поринула в роботу та навчання. UI/UX дизайн настільки мене затягнув, що я була готова працювати навіть безплатно. Але потім, після випуску курсу, прийшов час шукати роботу.
На шляху до омріяного офера
Разом із навчанням я займаюся UI/UX дизайном близько 1,5 року й майже рік активно шукаю роботу. Але, на жаль, поки мені траплялись тільки приватні (фриланс) замовлення. Я збилася з рахунку, скільки вже подавала свою заявку на вакансії та скільки тестових зробила.
Під час пошуку роботи зі мною відбувалося дуже багато речей: неоплачувані тестові на тиждень роботи, зневажливе ставлення, бажання найняти людину одразу на 5 позицій за 2 гривні. Одного разу навіть звали на співбесіду в «Дію», але була умова — працювати тільки в офісі, тому тут також не вигоріло.
Співбесіди проходили абсолютно по-різному, деякі дешеві компанії не переймаються якістю, а цікавляться тільки грошовим питанням, і це дуже засмучує. Клієнт їм довіряє, а вони локшину вішають, удають, що працюють, ще й за це беруть гроші.
Бували співбесіди, де мені казали: «Нам не важливі твої навички, головне, щоб ти робила презентації за шаблоном, де будеш розказувати клієнтам, що в них не так на сайті, НА ТВОЮ ДУМКУ». Це шарлатанство й недосвідченість, бо перед тим, як аналізувати сайт і виявляти проблеми, потрібно проводити ряд досліджень. Саме на базі точних даних я можу робити висновки щодо сайту. Те ж саме стосується змін сайту — будь-яким впровадженням мають передувати аналізи та тести, які покажуть, наскільки правильними будуть рішення щодо тих чи інших змін.
Я хочу розвиватися в професії та нести у світ зручний і зрозумілий інтерфейс для всіх людей, щоби він був не тільки про «гарну картинку», а й був зрозумілий як для дітей, так і для бабусь. Мені неймовірно подобається моя професія, але, на жаль, усі хочуть 5 спеціалістів в одній людині.
Саме тому в мене вже сформувалися три ситуації, у яких я сама відмовляюсь від оферів, зокрема, коли компанії:
Хочуть закрити 5 позицій одною людиною.
Платять за 20 обовʼязків $200 на місяць.
Дають тестове на кшталт «Зроби нам безплатно сайт».
Про оплату, умови та гроші
Я претендую принаймні на оплату від $500 на місяць. З моїм досвідом і користю, яку я можу принести, це точно $800+, але наразі я джун, тому $500 мені буде на перший час комфортно.
Проте поки пропонують або $100–200 за місяць роботи з доволі великим обсягом обовʼязків, або пропонують $1000 за умови досвіду 5–10–20 років. Тут, звісно, виникають принаймні два питання:
Як прожити на $200 на місяць, якщо винаймати квартиру коштує не менш ніж $500. Так, у моєму випадку це життя в Польщі, але й в Україні виживати на ці гроші — теж крінж.
Де людині без досвіду взяти той досвід 10 років?
Камені спотикання
На власному досвіді пошуку роботи UI/UX дизайнером, який триває вже понад рік, я виділила кілька складнощів на шляху джуна до офера, зокрема:
Кількість вакансій. За наявністю 100–1000 заявок на одну позицію, твоє резюме навіть не переглядає більшість компаній, якщо ти не встиг потрапити в перші 50. У дорогі та класні компанії просто неможливо потрапити на співбесіду, бо там на одну вакансію 300–800 охочих і вірогідність, що відкриють твоє резюме = 0,00001.
Зворотний звʼязок від роботодавців. І з приводу відмов, це дуже весела тема.
Є декілька типів відповіді роботодавців:
Ігнор — не дивлячись на те, що я витратила час на тестове, не дочекавшись відповіді взагалі.
«Ми вас додали до нашої бази, і, може, колись у майбутньому ми вам дамо відповідь», — читаю «тобто ніколи».
Також, звісно, є тактовні та адекватні відмови з аргументацією, але це 1 на 1 000 000.
Про тестові завдання та червоні прапорці
Я виконувала різні тестові завдання. Проте зрозуміла, що здебільшого — це взагалі «мавпяча праця». Я дуже рада, коли мені дають той чи інший фідбек, це завжди круто, це зростання для мене. Проте в переважній більшості відповідь на ТЗ — ігнор. Найгірше, коли ти робиш тестове декілька днів, а відповідей або не має взагалі, або вони надходять через два місяці. Трапляються й класні та аргументовані фідбеки. Але їх дуже мало.
Я склала умови, з якими зараз підхожу до тестових, щоби зберегти свій ресурс і ментальне здоровʼя:
Оплачуване тестове. Нормальна компанія завжди буде оплачувати тестове, бо це твій час і праця.
Не берусь за тестове на кшталт «Зробити сайт, аналіз, дизайн, прописати код і запустити маркетингову компанію» (а такі були, ахаха).
Важливо, щоб роботодавець міг відповісти на всі питання з приводу тестового, щоби був на звʼязку, бо це дуже важливо.
Крім того, маю червоні прапорці, за якими від таких роботодавців краще триматись якнайдалі, зокрема:
«Зроби нам сайт з 0, ось контент (усі ми знаємо, що вони хочуть)».
Не оплачується тестове, якщо воно робиться понад 1 день.
Ігнор роботодавця на питання з приводу тестового.
З порогу відправляють тестове без привітання й пропозиції роботи.
Про компанію мрії
Насправді, якщо говорити про компанію мрії — думаю, таких немає. Але є наближені до ідеалу, якщо в роботодавця:
Налагоджені всі робочі процеси.
Задовільна зарплата, яка справедливо відповідає рівню професіоналізму співробітників.
Людський графік, 5/2, 6–8 годин роботи на день.
Виконання тільки своїх обовʼязків (а не відеоредактор, фотограф, адміністратор, менеджер, айтівець і дизайнер в одному).
Добре налагоджена комунікація між співробітниками.
Абонемент для заняття спортом для співробітників.
Присутні святкові вихідні.
Повага до позаробочого часу співробітників (тобто не турбувати їх о 02:00 ночі, якщо це не їхній робочий графік).
