Марія Бровінська That's Life 15 July 2024, 09:00

«Не всі в армії гинуть. Я знаю цифри. Це значно менше, ніж люди уявляють собі». Велике інтерв’ю з очільником Управління інформаційних технологій Міноборони - про «Резерв+», «Армію+», кадри та воєнні реалії

Колишній PM Uklon Олег Берестовий, відвоювавши чималий строк на передовій, потрапив до Міноборони, де нині налагоджує роботу IT-управління. Він визнає: робота на державу дуже відрізняється від комерційної. А служба в тилу — від бойових буднів. Нині Олег влаштував в Міноборони справжню цифрову революцію. Мета його команди — цифровізувати військовий облік та зробити сучасні сервісні центри для військових замість «совкових» ТЦК.

dev.ua ще 2 липня поспілкувався з Олегом про його релокейт до оборонного міністерства, продукти, над якими нині працює команда айтівця, кадрову ситуацію у Міноборони вже не бойові будні. Публікуємо розмову, яка через бюрокративні кола пекла у держорганах повернулася до редації лише 12 липня.

ПРО ПЕРЕХІД У МІНОБОРОНИ

― Олеже, як давно ви долучилися до команди Міноборони і як називається ваша посада?

Підрозділ, який я очолюю, називається Управління інформаційних технологій Міноборони. Тут я перебуваю вже 6 місяців, пів року.

― А ваша посада передбачає статус держслужбовця? Чи ви військовослужбовець?

Я військовослужбовець.

― Ви розповідали, що потрапили в Міністерство за чиїмось скеруванням. Тобто вас хтось порадив пані Катерині. Як відбувався процес переведення вас із бойового підрозділу в тиловий?

― Ну, по-перше, так чи інакше, мене в ІТ-спільноті знали. І знали, що я служу. І ІТ- спільнота мені допомагала. Тому я був доволі активним у соцмережах, адже потрібно було фандрейзити гроші для своїх побратимів, тому мене можна було десь знайти, помітити.

Ба більше, з командою, яка працювала тут, я частково був знайомий, контактував, був для них зв’язковим із фронту, давав зворотний зв’язок з окремих питань ― деякі речі у моєму підрозділі ми тестували.
У мене були пропозиції й раніше перейти в Міністерство оборони в якісь IT-структури, але я відмовлявся. Тому що на той момент ми розгортали якраз батальйон, ми розгортали нові типи озброєння, і були плани, виклики, які хотілося б реалізувати на полі бою, разом з побратимами. Я волів робити те, що було корисним на фронті. Тому робота в тилу не приваблювала.

А потім пропозиція надійшла десь у грудні 2023 року. Тоді я і мій побратим саме писали журнал бойових від руки. І аби полегшити роботу, автоматизували цей процес ― зробили апарат, який сам може ручкою від руки писати.

Далі ми створили відео, щоб привернути увагу Міністерства оборони, відзначивши всіх, хто займається ІТ у військових структурах, з метою продемонструвати нашу готовність до цифрової трансформації. Цей епізод призвів до спілкування з пані Катериною.

Їй розповіли про мого побратима і про мене, а вона якраз збирала собі команду після призначення. Тож викликала спершу на розмову мого побратима Артема Романюкова, запропонувала йому посаду директора директорату цифрової трансформації, теж військову. А він, повернувшись у частину, сказав,що без мене не піде, бо разом у нас є шанс робити тектонічні зміни в армії. Нам давали такий картбланш, таку можливість.

― Як ви відреагували на такий майже ультиматум від побратима?

Це було шоком, тому що ми цього не планували. Ми проїхались по фронту, по всіх наших позиціях, поспілкувалися з нашими хлопцями, розказали їм цю історію, порадились. І вони сказали, що потрібно йти. І тому я погодився. Приїхали в Київ і розпочали більш предметну комунікацію з Міністерством. В результаті пані Катерина запропонувала Артемові очолити директорат, який інформує правила і політики з точки зору цифровізації, цифрової трансформації. А мені ― очолити управління ІТ, яке має ці політики втілювати шляхом провадження, розробки певних систем, цифрових інструментів для цих змін.

― Майже наказ? А скільки взагалі тривав цей перехід? Адже вас дуже хотіли…

― Це зайняло три тижні, здається. Було зелене світло. Ні в бригаді, ні в Генеральному штабі не перешкоджали.

ПРО РОБОТУ В МО

― Коли ви прийшли в міністерство вже як керівник управління, що там побачили? Які помітили зміни?

Мене приємно здивували люди, які переважно найкращі у своїх напрямах і професіях ― і це не тільки про IT. Відсотків 60 штату вже пройшли бойові дії ― хто в АТО, хто в ООС, хто під час повномасштабного вторгнення. Тобто це молоді офіцери, які прийшли на запрошення в команди робити якісь зміни, реформи, або підтримувати той рівень, який потребує Міністерство оборони. Це переважно були старші офіцери в органі військового управління.

У зв’язку з тим, що керівництво військовим органом має бути здійснене полковником, а я на той момент був старшим лейтенантом, спочатку до мене ставилися дещо обережно. Однак ми швидко знайшли спільну мову.

Перше, що я зробив на новій посаді, ― це аудит усього, що відбувається. І мені результати не сподобались. Тому ми з колегами розробили план, як змінити поточний стан справ.

Впродовж тривалого часу ми почали запрошувати і переводити скілованих фахівців з фронту на відповідальні посади. Мені вдалося рекрутувати близько десяти осіб, а ті люди, які були вже тут, додали ще більше енергії, показали, куди там потрібно рухатися і чому. Оживився колектив. Навіть ті, хто були демотивовані і працювали, спустивши рукава, включилися. І я задоволений. Все класно.

― Тобто зараз ви говорите про те, що при Сирському переводити людей з фронту значно тяжче, ніж було при Залужному. Я правильно зрозуміла?

… (мовчання).

― А розкажіть, будь ласка, як влаштована робота управління: чи нормований це робочий день, де живуть ці військовослужбовці, чи можуть вони від'їжджати на ніч, наприклад, додому? Наскільки відрізняється те, що є нині в Міністерстві від того, що було на передовій?

Дивіться, коли ти на передовій, власне, ти постійно в зоні бойових дій, це служба 24 на 7. Тут теж цілодобова служба, але вночі ти певні процеси просто не зможеш робити. І потрібно спати та відпочивати для того, щоб кожного ранку виходити і давати якісь результати, перформанс.

На передовій також є вихідні, перепочинок, відновлення так чи інакше. Там у когось більше, у когось менше, у когось лояльний командир, адекватний, у когось ― ні. Скрізь по- різному. Якщо говорити про проживання, то в нашому управлінні є фахівці, які перевезли родини до Києва, і ночують вдома. Але є чимало таких, хто пише рапорти на вихідні, щоб поїхати до родини та близьких, які мешкають не в Києві.

― Повертаючись до роботи підрозділу, розкажіть, які фахівці працюють в управлінні, яким ви керуєте? Раніше ви озвучували, що в підпорядкування маєте 100 людей ― хто вони?

Ви маєте розуміти, що не все можна розповідати заради безпеки проєктів, процесів і людей. Розкажу те, що можна сказати. Тут є девопси, системні адміністратори, які займаються кібербезпекою. Тобто є фахівці, що підтримують інфраструктуру. Є також техрайтери, які описують системи, легалізують, документують напрацювання. Є люди, які займаються захистом інформації або профілів безпеки. Також працюють люди, які займаються написанням нормативно-правових актів, тому що недостатньо, як у цивільному житті, написати додаток, зробити якийсь маркетинг і чекати, поки користувачі будуть цим користуватись.

Для того, щоб певні речі працювали, потрібно це виписати правильно, що потім оголосити на всю країну: тепер ми живемо так, оце електронний військово-обліковий документ, тепер він прирівняний до паперового.

Також є проєктні менеджери, які керують процесом розробки і організацією процесу, щоб система модернізовувалася або утворилася. Є бізнес-аналітики, які збирають процеси, що потрібно цифровізувати, модернізувати, удосконалити.

Є продактовнери, які формують бачення продукту, вектор його розвитку. Є техпідтримка, яка забезпечує зворотний зв’язок з користувачами і вирішення тих чи інших питань по всіх системах, які ми адмініструємо.

― Чому немає саме власної розробки? Є інший підрозділ, з якого ви залучаєте програмістів? Чому не формуєте свій?

Мій підрозділ ― це орган військового управління. В органі військового управління можуть служити тільки офіцери вищої ланки ― від майора до полковника. Можна зробити виняток окремим рішенням, поставити старшого лейтенанта на майорську або полковницьку посаду, якщо він може дати суперрезультат. Такі винятки бувають. Але розробники всі не можуть бути майорами.

У нас понад 30 проєктів різних. І всім потрібна розробка, модернізація. Для того, щоб забезпечити всі системи потрібною кількістю девелоперів, їх треба сотні. Тому є окремі підрозділи, перед якими ми ставимо завдання, і вони його виконують за нашим замовленням.

А якщо там немає змоги в підрозділу, ми йдемо на ринок і замовляємо розробку. Або йдемо на ринок і кажемо, що нам треба зробити, але грошей немає. І хтось починає робити безкоштовно.

― І таких волонтерів багато є?

Є люди, є компанії, які нам допомагають pro bono. Угу. За це ми їм дуже вдячні завжди.

ПРО ДОСЯГНЕННЯ Й НОВІ ПРОДУКТИ

― Давайте поговоримо про те, що вам вдалося за пів року реалізувати. Шість місяців ― це певний строк. Чим ви могли б похвалитися?

Ось зараз настав такий час, вже місяць-два, коли показуємо вже публічно, що зроблено. Ми маємо результат, який можна відчути на собі.
Коли я прийшов сюди, перше, що треба було зробити ― це підготувати інфраструктуру. Йдуть тендери, закупівля серверного обладнання, до прикладу, або хмарних сервісів. Деякі речі ми вже зробили, а деякі ще тільки доїжджають до нас. Ми, наприклад, налагоджували співпрацю з іноземними партнерами через IT-коаліцію, яка нам допомагає з певними ліцензіями і їхньою оплатою, закупівлею серверного обладнання, зокрема навіть комп’ютерів, для того, щоб війська забезпечити для впровадження певних систем. Тобто ці процеси були запущені.

Водночас потрібно було робити на бекенді певну роботу. Зокрема, налагодити роботу з реєстром «Оберіг» ― оновити обладнання, оновити безпеку, зробити якіснішими дані в реєстрі шляхом обміну з іншими реєстрами.

Зокрема, ми б не створили без модернізації «Оберега» «Резерв+», який, власне, спілкується із цим реєстром, щоб військовозобов’язані могли оновити дані і розуміти, що про них знає держава.

― Це зрозуміло.

Тепер ми продовжуємо розвивати цей продукт. І він уже, я вважаю, успішний. Так, його не люблять у суспільстві з багатьох причин. Але це феноменальний результат, тому що, якщо б цього інструменту не було, ми б таку кількість людей ніколи б не опрацювали ― понад два мільйони даних за два місяці. Я цим результатом пишаюсь.

― Ви потроху перетворюєте «Резерв+» на суперапкку ― анонсовано електронний рекрутинг, цифрове направлення на ВЛК, опитування, навчання. А є якісь дедлайни для впровадження цих нових опцій?

Я думаю, що варто чекати новинок не раніше ніж у вересні. Звісно, ми не будемо чекати там якогось великого релізу, щоб видати якийсь інструмент. Як він тільки буде готовий, ми будемо його релізити. Щось, я думаю, можна буде очікувати в серпні, щось ― на початку вересня.

Скоро ми зарелізимо оновлений сайт Міністерства оборони.

― А що не так зі старим?

Новий сайт буде краще захищений від DDoS зламів. Ми вирішили переписати код з чистого листа, і вже зараз ми здійснюємо міграцію даних з відповідних сервісів. Найближчим часом ви зможете ознайомитися з оновленою версією.

Також зробили електронні черги в ТЦК, і маємо амбітні плани на те, щоб розвивати цю систему. Крім того, є такі речі малопомітні, але досить важливі ― система, яка забезпечує облік логістики, наприклад, система електронного документообігу, яку ми постійно вдосконалюємо і розширюємо. Ми працюємо над тим, щоб у нас з’явилася якісна медична інформаційна система. І вона вже майже впроваджена ― 70% всіх військових шпиталів і госпітальних ланок вже оцифровано.

Ще один вектор ― впровадження ERP-системи SAP. Це теж наша відповідальність щодо питання впровадження до Збройних Сил. Там, зокрема. Наприклад, Збройні Сили Польщі впроваджували SAP десять років. А в нас такого часу немає, в нас потрібно значно швидше. Фундаментально важливо, щоб уже кінцевий користувач в кожній бригаді мав робоче місце і міг вести журнали в електронному вигляді.

Окремий трек ― це захистит усіх систем. Це величезна відповідальність, тому що можна оцифрувати швидко все, а воно потім все витече, і це буде величезна втрата для Збройних Сил. І небезпека.

― Приблизно місяць тому ви в LinkedIn анонсували застосунок для військових «Армія+». Кілька тижнів тому зненацька з’являється бот в небезпечному, на думку СНБО, ГУР та кіберфахівців, Telegram з такою ж назвою — «Армія+», який вже, як нам повідомили в Міністерстві, закритий, не працює. Як так сталося, що це за бот був і чи чекати додатку? Коли чекати додатку?

Додаток розроблений. Ми зараз робимо багфікс та удосконалюємо систему захисту. Ми підганяємо документацію щодо цієї системи для впровадження її. Реліз буде скоро. Це буде велика подія, на якій ми цей додаток презентуємо. Це теж результат нашої роботи за пів року.

― У Міноборони також дуже пишаються системою «Дельта». Ви маєте до нього стосунок?

«Дельта» не є безпосередньо в моєму підпорядкуванні. Цим займається Центр інновацій і розвитку оборонних технологій. Краще спілкуватися про «Дельту» з її розробниками безпосередньо.

― У Міноборони неодноразово говорили про намір зробити на базі «Резерв+» цифрову альтернативу ТЦК. Чи означає це, що технології витіснять реальні центри комплектування?

Ми працюємо, щоб максимум процесів було автоматизовано, прогнозовано, прозоро. І дати, ну власне, цифрувати ті процеси, які бувають у ТЦК в одному додатку. Це наша глобальна візія щодо цього продукту. Також там будуть певні продукти, які стосуватимуться не тільки військовозобов’язаних, а й людей, які вже після військової служби, ветеранів.

― У Міноборони є напрацювання щодо реінтеграції ветеранів у частині навчання, наприклад?

Такі речі теж будуть реалізовані. Щодо реінтеграції в суспільство ветеранів, то цим займаються інші напрями під керівництвом заступника міністра Наталії Калмикової.

Ми з ними співпрацюємо для того, щоб надати цифрові інструменти в те, що вони роблять. Там, зокрема, у «Резерв+» є певна capacity для того, щоб щось робити, та є пріоритети. Ми, насамперед, ставимо пріоритет той, який нам дозволить тут і зараз мати перевагу на полі бою. Зараз це виконання закону про мобілізацію і завдання дати військовозобов’язаним якомога більше інструментів для того, щоб вони могли знати про себе як про військовозобов’язаного і могли вирішити піти у військо, цього не боятися.

ПРО КАДРИ І ВІДМІННОСТІ ВІД ЦИВІЛЬНОГО IT

― Наразі у ваш підрозділ йде якийсь набір фахівців? Чи потрібні вам якісь люди загалом?

Люди потрібні завжди.

― Це зрозуміло. Мене цікавить, які напрями вам цікаві, кому варто до вас іти, а кому наразі немає сенсу?

Коли я пішов на посаду, зробив аудит. Оскільки я сповідую підхід data-driven, то, відповідно, нам потрібен підрозділ, який буде збирати, аналізувати дані для того, щоб ми розуміти, що є для нас пріоритетом, що ні, які продукти і сервіси надавати в першу чергу, удосконалювати, або їх коригувати, модернізувати.

Відповідно нині створений відділ аналізу даних, у який потрібні аналітики. Ще мені потрібні досвідчені проєктні менеджери і, насамперед, мабуть, програмні менеджери, які можуть взяти напрям, наприклад, оцифрування фінансових послуг або оцифрування послуг для ветерана, щоб обирати системний напрям, формувати бачення, спілкуватися зі стейкхолдерами, зануритися в ці процеси і їх втілювати.

Також дуже не вистачає техрайтерів, це вузькоспеціалізовані спеціалісти, і їх мені не вдалося достатньо зібрати. А для того, щоб впроваджувати систему, нам потрібно забезпечити певні бюрократичні послуги, які потребують опису систем, функціоналу, і нам не вистачає тут дуже руху. Тобто тут кількість тих райтерів ― це пряма кореляція щодо швидкості, коли солдат в окопі отримає якісь цифрові інструменти.

― Я запитую тому, що свого часу ви набирали собі в бригаду людей прямо в LinkedIn. Чи можете ви тепер це робити? Чому не дати таке оголошення, щоб набрати релевантних кандидатів?

Тому що в цьому немає потреби. Поясню чому. Я не анонсував до останнього, де я працюю, допоки це там не стало вже публічним. Але і тоді люди знали, писали, стукалися в LinkedIn, у Facebook, а зараз тим паче. Тому там окремі оголошення немає потреби робити, я, чесно кажучи, не встиг опрацювати те, що мені писали раніше.

По-друге, люди не поспішають, тобто не готові часто підписувати контракт.

― А що їх стримує? Це ж, навпаки, здається більш м’якою історією, як порівняти з мобілізацією через ТЦК.

Нічим не відрізняється насправді.

― Ну, є чітко визначений строк принаймні

… (мовчання).

― А ви можете окреслити якісь ключові відмінності роботи в цивільному IT, в тому ж Uklon, і у військовому, державному?

Головна відмінність ― це швидкість. Багато бюрократичних перепон.

Друга особливість ― гнучкість. Тобто, якщо ти ми щось придумали, запустили, ми маємо бути гнучкими, щоб це можна виправити швидко, удосконалити і піти далі. А тут це практично майже неможливо робити швидко. Тобто ти маєш усе продумати наперед, все зважити.

ПРО БОЙОВИЙ ДОСВІД

― Я вас зрозуміла. Тоді давайте трішки повернемося до вашої бойової історії. Розкажіть, до чого потрібно, насамперед, готуватися в армії? Які ваші настанови тим, хто тільки планує долучитися.

По-перше, в мене такої розкоші не було ― обрати підрозділ, в якому я буду служити. Тепер такого безліч. І дуже недалекоглядно цим не користуватися. Якщо в когось залишилися ілюзії, що хтось уникне служби, то це не так. І потрібно зараз подумати, ким ти хочеш бути. Почитати про це. Вивчити все, що є в інтернеті. Спробувати відібратися в якийсь підрозділ, претендувати на якусь посаду. Варто знайти себе у війську самому, а не чекати, допоки тебе запросить ТЦК кудись.

По-друге, зрозуміти, що не всі в армії, у війську гинуть. Я знаю цифри, не буду їх озвучувати. Але це значно менше, ніж люди уявляють собі. Тобто не боятися служби. У нас купа курсів допризовної підготовки онлайн. Такмед ― це дуже важливо. Безвідносно, будете ви служити чи ні. Бо ракета може прилетіти у ваш будинок. Тому це база для того, щоб рятувати і себе, і свою сім’ю. Це теж важливо.

Треба прийняти реальність і до цього готуватися. Інструментів більше, ніж я навіть зможу згадати.

― Які найбільші проблеми в армії, з огляду на ваш бойовий досвід, існують? Що треба виправити?

Я вважаю, що потрібно давати більше відповідальності і можливості молодим бойовим офіцерам ― старшим лейтенантам, капітанам, які вже виросли за цю війну. Треба давати їм керувати батальйонами, створювати свої підрозділи.

Бо з того, що я на собі відчував, з того, що я знаю, є багато старших офіцерів достойних, але через довгу службу в армії, яка не воювала, є певні світоглядні обмеження.

Вони не бачили нічого іншого, вони не мали нічого із цивільного досвіду, а він часто вирішальний для швидкості ухвалення рішень, для розрахунку ризиків.

Швидкість ухвалення рішень ― величезна проблема. Наприклад, щоб розгорнути якийсь підрозділ, тобі треба пів року. В цивільному житті це можна зробити за тиждень. Ось ці бюрократичні процедури інколи вбивають. Або неможливо це зробити, тому що так не прийнято. Для багатьох офіцерів є установка, що може старший лейтенант очолити батальйон або бригаду. Я вже знаю, що може.

Міноборони тестує нову полегшену модель бронежилета

В Міноборони помітили що українці бояться оновлювати дані у «Резерв+». Ось 5 страхів які вдалося виявити фахівцям міністерства втім чиновники кажуть що побоювання марні