На заході DOU Day Picnic журналіст dev.ua поспілкувався з військовими 1-го окремого медичного батальйону, які власними силами розробляють і вдосконалюють наземний роботизований комплекс для евакуації поранених. Це вже 11-та генерація машини, яка може долати до 200 км, розвиває швидкість квадроцикла й має броньовану капсулу для захисту бійця.
На заході DOU Day Picnic журналіст dev.ua поспілкувався з військовими 1-го окремого медичного батальйону, які власними силами розробляють і вдосконалюють наземний роботизований комплекс для евакуації поранених. Це вже 11-та генерація машини, яка може долати до 200 км, розвиває швидкість квадроцикла й має броньовану капсулу для захисту бійця.
Військовий 1-го окремого мед бату Андрій із позивним «Банкір» розповів, що НРК MAUL розроблений для евакуації поранених із лінії бойового зіткнення.
Банкір: Дистанція роботи десь до 15 км. Наразі це наша кастомна розробка, аналогів не існує, бо це комплекс пересувається на двигуні внутрішнього згоряння. Від цього залежить і дистанція, і швидкість. Дистанція збільшується залежно від об'єму бака, зараз 20 із гаком літрів. Тобто десь 200 км ми можемо проїхати на одному заряді. MAUL розвиває швидкість як у квадроцикла, тобто 50–70 км за годину по полю він легко може просуватися.
Це крайній варіант для пораненого залишитись живим.
Наш НРК розроблений для евакуації поранених із лінії бойового зіткнення, де неможлива евакуація кейсеваком. Стан пораненого не дозволяє залишити його на певний час в очікуванні евакуаційної групи. Хлопці самостійно вкладають пораненого, а ми його вивозимо. Корпус НРК оснащений поліпропіленовою капсулою, що забезпечує повний захист пораненого від уламків.
Оскільки ми самі військові, які розробляють і тестують MAUL, то постійно докручуємо конструкцію і різні характеристики. Наразі це вже 11-та генерація цього НРК.
З квітня минулого року ми використовували спочатку всі види дронів: гусеничні, колісні, тракторні, гідравлічні, електричні — майже всі наявні. Проблема А: максимальна швидкість 9–12 км/год. Проблема Б: він їде 20 хвилин, заряду не вистачає. Ми перепробували все і зрозуміли, що виконати місію за 20 хвилин неможливо. Неможливо впоратися з цим завданням, бо не сама поїздка займає багато часу, а підготовка.
Дрон повинен бути готовий, увімкнений, заведений. Якщо ти працюєш з електрикою, вона сяде, і ти не встигнеш просто зробити. Тому ми дійшли до того, що не можемо виконати наше завдання за допомогою систем, які нам давали, і вигадали свою.
Банкір: На Покровську він використовувався для логістичних місій, оскільки на той момент не було поранених, а потреба у провізії була більшою. Для евакуації в чистому вигляді його ще не використовували.
Проте по НРК вже були ворожі влучання. У нас був наїзд на міну, і дрон, на жаль, залишився в місці, де його підбили, він тоді виконував логістичну місію. Також було влучання «вог» снаряда спереду, він пробив радіаторну рамку, пробив капсулу, але дрон продовжував їхати й доїхав аж додому.
Банкір: Усе, що пов’язано зі зв’язком. Сама конструкція дрона майже не змінювалася. А от щодо зв’язку були деякі інтеграції, наприклад, впровадили оптоволокно, змінили цифрові системи зв’язку.
Банкір: До 15 км. Нас обмежує лише зв’язок. Якби в нас була можливість використовувати котушки оптоволокна на 40 км, то ми б могли керувати на відстані 20 км, по 20 км в кожну сторону, адже його потрібно повернути. Або потрібен носій, який може підняти та тримати сам ретрівер типу крил на дві години й супроводжувати його. Ми впираємося лише у зв’язок, тому що за кілометражем і запасом ходу він легко проїде 200 км.
Побратим Банкіра з позивним Рудий тільки що закінчив навчання оператором НРК і розповідає про свій досвід та враження.
Рудий: Навчання проходить місяць-півтора. Треба вивчити саму структуру, будову. Для того щоб керувати НРК, треба розуміти чим ти керуєш.
Як такого досвіду керування НРК в мене не було, був трохи досвід керування дроном типу Mavic. Не сказав би, що після «мавіка» складніше. У нас на навчанні були люди, які до цього взагалі не мали досвіду керування безпілотними апаратами, але в них теж все швидко виходило. Загалом ситуація з операторами НРК потроху покращується.
Їздити, не те щоб зовсім простіше, але теж є свої нюанси. Тут треба дуже чітко відрізняти, по якій поверхні їдеш, тому що десь можуть бути ями, канави й можна перекинутися. Тобто, якщо в повітрі зважаєш на переливи вітру, то тут теж є свої нюанси.
Люди долучаються, просто треба демонструвати, як це все працює, і людям цікаво, і вони потихеньку приходять все більше і більше.
