Олег Онопрієнко Зброя 2 вересня 2025, 08:59

Роботи на передовій беруть у полон, трофеять зброю і рятують життя. Як працюють наземні роботизовані комплекси, які стали невіддільним технологічним елементом війни

Безпілотні системи вже докорінно змінили війну в повітрі та на морі, і тепер настала черга наземних роботів, які суттєво збільшують шанси піхотинця на виживання та підвищують ефективність бойових дій. Розповідаємо, які завдання виконують НРК, в чому їхня перевага для війська і що думають військові й розробники про перспективи технології.

Залишити коментар

Роботи на передовій беруть у полон, трофеять зброю і рятують життя. Як працюють наземні роботизовані комплекси, які стали невіддільним технологічним елементом війни

Безпілотні системи вже докорінно змінили війну в повітрі та на морі, і тепер настала черга наземних роботів, які суттєво збільшують шанси піхотинця на виживання та підвищують ефективність бойових дій. Розповідаємо, які завдання виконують НРК, в чому їхня перевага для війська і що думають військові й розробники про перспективи технології.

Очільник Окремого 20-го полку безпілотних систем «К2» Кирило Верес кардинально змінив свою думку про використання наземних роботизованих комплексів на лінії бойового зіткнення. Попри те, що він скептично ставився до впровадження НРК, нині Кирило Кирилович є одним із ключових промоутерів використання наземних роботів у війську. Ця зміна в ставленні не відбулася за один день, за словами Вереса раніше НРК були не ефективні, а зараз вони реально рятують життя його підопічним.

«Воювати можна довго, воювати можна по-різному, але життя, на жаль, дуже крихке й неймовірно цінне. І для того щоб не платити дорогу ціну за війну проти ворога, ми намагаємося використовувати дрони. Це дешевше, ніж воювати людьми», — розповів dev.ua військовослужбовець технічної розвідки 301-го окремого полку 3-го армійського корпусу з позивним Шум.

Основна мета застосування наземних роботів якраз і полягає в збереженні житті людини. Зараз всім відомій такий термін «кілл-зона» — це ділянка ЛБЗ на кілька кілометрів, що перебуває під постійним контролем із подальшим вогневим ураженням. Якщо на початку повномасштабного вторгнення росіяни застосовували тактику вогневого валу (кількагодинний артобстріл), що ускладнювало логістичні задачі, то з впровадженням технологій цю функцію виконують fpv-дрони, які можуть чатувати в режимі сну й активуються, коли поруч помічено рух. Доставка припасів, ротація, евакуація на фронті стала дуже складною і небезпечною.

Тут на сцену виходять роботизовані наземні комплекси, які беруть на себе функції логістики, розмінування/мінування небезпечних ділянок, бойового застосування, у тому числі НРК-камікадзе, що, начинені вибухівкою, прориваються до ворожих позицій із подальшою детонацією. Навіть фіксували випадки, коли роботи вперше в історії взяли полонених чи затрофеїли зброю. Усі ці складні й небезпечні операції виконуються віддалено операторами комплексів, які можуть перебувати у відносній безпеці без прямого залучення на полі бою.

Класифікація та застосування НРК

За типами НРК можна розділити на чому побудоване їхнє шасі. Це можуть бути роботи з гусінню, або на колісній базі. Більшість НРК використовують батареї для живлення, але також є варіанти з дизельними двигунами, які є швидшими, але водночас менш резистивними до прямих влучань. Який саме комплекс обирають військові, залежить від задачі та умов на полі бою.

Якщо є потреба у швидкій логістиці, в основному застосовують НРК на колісній базі з двигуном внутрішнього згорання, для важкопрохідної місцевості краще підійде гусінь.

Військові відзначають, що одним із пріоритетів під час вибору НРК є його модульність. По суті розробники дають базу, на яку вже військові ставлять ті рішення, які їм потрібні під конкретну бойову задачу. Наприклад, базова платформа НРК «Мураха» може бути дооснащена різними модулями — від бойової турелі «Богомол» до ретрансляційної щогли «Плющ». Наразі компанія також працює над модулем для залпового мінометного вогню, що дає військовим гнучкість і можливість адаптувати машину під конкретні завдання.

За функціональним призначенням НРК у ЗСУ можна класифікувати на кілька типів, кожен з яких виконує специфічні завдання:

Бойові (ударні) комплекси: Озброєні платформи, призначені для прикриття піхоти вогнем або прямих ударів по позиціях ворога. Прикладом є НРК «Лють» або інтеграція українського бойового модуля «Буря» від Frontline на платформу THeMIS.

Логістичні комплекси: Невеликі напівавтономні машини для перевезення вантажів, таких як боєприпаси, паливо, провіант, на передову або між підрозділами. Це базова функція наземного дрона, і в цій ніші досягнуто найбільших успіхів.

Евакуаційні комплекси: Роботизовані ноші на колісному або гусеничному ходу, що вивозять поранених із «червоних зон» (зокрема з мінних полів), мінімізуючи ризик для медиків.

Інженерні (саперні) комплекси: Обладнані інструментами для розмінування або встановлення протипіхотних мін. Прикладом є «Гном-Мінер». Вони можуть прокладати коридори для піхоти або встановлювати мінні загородження.

Розвідувальні комплекси: Малі маневрові роботи з камерами та сенсорами, які працюють у тандемі з БПЛА, виконуючи функції «очей роботів» для спостереження та компенсації слабкого поля зору наземних машин.

Різновиди НРК, фото Центр інформоційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ

Командувач наземних сил ЗСУ Володимир Ровенським розповів, що 47% місій НРК припадає на логістичні та евакуаційні завдання, близько 25% — на інженерні (мінування/розмінування), приблизно 12% — на бойові, а решта — на спеціальні місії.

Цю статистику підтверджує Ігор Чайківський, засновник компанії «Роботизовані комплекси», пояснив dev.ua, що першим напрямом застосування НРК на фронті стала логістика, оскільки це найзрозуміліший і найпростіший для виробництва сегмент.

Український ринок НРК

Як і у випадку з БпЛА, які довели свою ефективність в бойових умовах, що дало поштовх локальним виробникам розробляти нові рішення, НРК теж пішли цим шляхом. Як тільки НРК почали приковувати увагу від військових, цей напрям почав отримувати замовлення від держави. Лише за перший квартал 2025 року Агенція оборонних закупівель (АОЗ) закупила понад 8000 роботів. Загалом на цей рік держава планує замовити 15 000 НРК, що в 15 разів більше ніж минулого року.

За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, в Україні 200 компаній працюють над виробництвом роботів, а більш ніж 40 розробок кодифіковані за стандартами НАТО.

У 2022 році одним із перших наземних роботів, що почали застосовуватися в Україні стали дрони THeMIS від естонської Milrem Robotics. Компанія, що вважається одним з ключових європейських розробників НРК підкреслила, що Україна має багато провідних фахівців в цьому секторі.

«Швидкість і винахідливість українських інженерів вражають. Багато команд швидко адаптуються до потреб фронту. Частина рішень ще на ранніх стадіях, проте інші вже демонструють значний потенціал для інтеграції у складніші архітектури. Україна вже зарекомендувала себе як ключовий гравець у бойовій робототехніці», — розповів dev.ua керівник представництва Milrem Robotics в Україні Микита Макушин.

Серед українських розробників НРК компанія Tencore, заснована в лютому 2024 року, вже за місяць зібрала перші 10 бойових роботів TerMIT. До кінця року за планами виробити 2000 машин. Водночас в інтерв’ю dev.ua CEO Tencore Максим Васильченко відзначив, що в Україні є п’ять потужних виробників НРК, однак компанії, які працюють на оборону країни, сьогодні завантажені лише на 40%. Крім того, очільник Tencore розкритикував іноземні НРК, які часто є занадто дорогими або не відповідають реаліям війни.

Українська Frontline й естонська Milrem Robotics поєднали роботизовану турель «Буря» з наземною платформою THeMIS

Попри конкуренцію, і Milrem Robotics, і Tencore успішно взаємодіють з українськими виробниками озброєння. Компанія Frontline інтегрувала дистанційно керовану турель «Буря» у вироби обох компаній.

Скільки НРК потрібно для фронту?

Співзасновник і директор Tencore Максим Васильченко заявив, що «щоб закрити потребу на фронті потрібно 40 000 роботів». Ця цифра базується на мозковому штурмі з одним військовим підрозділом для забезпечення всіх підрозділів України.

У Milrem Robotics вважають цю оцінку амбітною, але не нереалістичною, якщо враховувати всі типи роботизованих платформ: логістика, спостереження, розмінування, вогнева підтримка, медевак. 40 000 роботів самі по собі не гарантують успіху. Їх потрібно інтегрувати у структуру сил і концепцію ведення війни ЗСУ.

«Роботизовані комплекси» теж стримано відповіли про конкретні цифри, в компанії зазначили, що насправді це неможливо передбачити.

Військовослужбовець із позивним «Банкір», що займається розвитком НРК Maul, погоджується, що НРК потрібно багато, він пояснює високу потребу інтенсивністю бойових дій і високим рівнем втрат машин: «Ви один раз виїхали, вам фартануло, вас не побачили, а другий раз ви виїхали, вас вже побачили 100%. І це, ну, один-два виїзди». Це свідчить про високий коефіцієнт використання і потенційної втрати одиниць.

Шум із 301 окремого полку 3 армійського корпусу підтверджує реалістичність 40 000 НРК, але уточнює, що це лише для наземних комплексів. Для комплексного розв’язання проблеми фронту, що включає дрони-ретранслятори й розвідувальні дрони

«Потрібні комплексні рішення. І у цих комплексних рішень є приблизна вартість, яку озвучив наш командир Андрій Білецький, — це понад два мільярди доларів». Він підкреслює, що таке рішення вимагає політичної волі та реагування Генерального штабу.

Виклики

Попри значні успіхи, український ринок НРК перебуває на ранній стадії розвитку. Усі військові, з якими нам вдалося поспілкуватися, стверджують, що ключовий виклик — це комунікація та зв’язок. Про цей виклик dev.ua писав ще два роки тому, і хоча ситуація зараз значно краще розробникам є ще куди рости. Нині НРК у переважній більшості діють у тандемі з дронами, які забезпечують візуальну інформацію та дозволяють ефективно керувати платформами з безпечних позицій.

Більшість НРК використовують бездротовий зв’язок, це з однієї сторони повністю убезпечує оператора, оскільки він може керувати роботом з будь-якої точки світу, з іншої — потребує додаткового залучення операторів БпЛА, на яких розташовані ретранслятори, що подають сигнал на НРК. Військовослужбовець «Шум» розповів dev.ua, що загалом команда екіпажу одного НРК може складатися до 10 осіб.

«Як правило, в екіпаж НРК входить: декілька операторів, командир екіпажу, який загалом відповідає за організацію цього процесу, обов’язково зв’язківець, який володіє навичками телекомунікацій і, звісно, мінімальна інженерна підтримка», — розповів розвідник Третього армійського корпусу.

«Шум» також розповів, що часто самі НРК, які були підбиті евакуюють інші НРК, а це вже залучення мінімум двох екіпажів, без урахування пілотів БпЛА, які мають свої окремі екіпажі. Під час виконання бойових завдань один з операторів керує безпосередньо наземним роботом, тоді як інший займається ураженням ворога завдяки керуванню туреллю чи будь-яким іншим вогневим засобом.

Чайківський додає, що найбільшим викликом у цьому випадку — координація дій між тими, хто керує НРК дистанційно, і військовими безпосередньо на місці, які приймають оперативні рішення.

«За певних конфігурацій зв’язку вже можливо оперувати дроном на відстані сотні кілометрів, якщо є супутниковий канал. Водночас є технічні обмеження: машини поки не здатні самостійно долати такі відстані. Їх потрібно заряджати та споряджати недалеко від лінії зіткнення. Для успіху місій важлива робота не лише операторів, а й допоміжного персоналу», — додав очільник «Роботизованих комплексів».

Менш поширеним є застосування оптоволокна для зв’язку з НРК. У цьому сигнал чіткіший, не потрібно залучати дрони для ретрансляції, але вже безпосередньо оператор НРК має перебувати за кілька кілометрів до ЛБЗ.

Що далі?

Розвиток НРК — це не лише про технології, а й про зміну тактики ведення війни. Чим глибше ці системи інтегруються у структуру ЗСУ, тим ефективніше вони зможуть виконувати завдання — від логістики до складних штурмових операцій, зокрема як засіб ППО малого радіуса дії.

Зараз держава активізувала фінансування різних програм для розвитку наземних роботизованих платформ. Нові гранти оборонного кластера Brave1 передбачають фінансування програм для НРК на суму до восьми млн гривень.

Уряд також ухвалив зміни до постанови № 1129 і відкрив ринок навчання операторів НРК та водних дронів. Вона передбачає, що військові зможуть отримувати сертифіковане навчання у приватних школах коштом держави, як це зроблено для пілотів БпЛА.

Тим часом приватні школи операторів дронів неодноразово скаржилися на недостатнє фінансування, через що їм доводиться скорочувати програми підготовки пілотів.

Ігор Чайківський зазначає, що керувати НРК нескладно, а базові навички можна здобути за кілька годин, особливо, якщо у військового є досвід роботи з подібною технікою чи базових технічних знань. На думку Чайківського більше часу в навчанні варто приділяти технічному обслуговуванню та правильній експлуатації машини.

Попри першочерговий скепсис, наземні роботи перетворилися з експериментального інструменту на невіддільний елемент кожної операції на лінії фронту.

Як нещодавно висловився співзасновник естонського фонду Darkstar Рагнар Сасс, коворкінг якого минулого тижня постраждав через російську ракетну атаку: «Перша фаза роботизованої війни вже розпочалася — в українському небі, на землі та на морі». І саме Україна може задати світові нові стандарти у використанні наземних безпілотних систем.