Що під капотом в Uklon? Слухай TechPower Podcast 🎧

«Автівки батька тестував Висоцький, також він розробляв теплоізоляцію для «Бурана». Історія злетів і падінь унікального українського винахідника

Микола Іванович Парафенко — український конструктор, родом з Луганщини. У 50–ті роки він почав самостійно збирати автомобілі, в 60–х його спільно розроблений з колегами мікроавтобус «Старт» зняли у фільмі «Кавказька полонянка», а в 70–ті авто науковця тестував актор Володимир Висоцький.

dev.ua розповідає історію життя геніального конструктора зі слів його сина — Миколи Парафенка–молодшого. Крім автомобільної галузі, говоримо про те, як винахідник потрапив до космічної сфери, будував власний бізнес на початку 90–х та чим займався в роки незалежної України.

1 коментар
«Автівки батька тестував Висоцький, також він розробляв теплоізоляцію для «Бурана». Історія злетів і падінь унікального українського винахідника

Микола Іванович Парафенко — український конструктор, родом з Луганщини. У 50–ті роки він почав самостійно збирати автомобілі, в 60–х його спільно розроблений з колегами мікроавтобус «Старт» зняли у фільмі «Кавказька полонянка», а в 70–ті авто науковця тестував актор Володимир Висоцький.

dev.ua розповідає історію життя геніального конструктора зі слів його сина — Миколи Парафенка–молодшого. Крім автомобільної галузі, говоримо про те, як винахідник потрапив до космічної сфери, будував власний бізнес на початку 90–х та чим займався в роки незалежної України.

«Він був сином „ворога народу“: тут або ти перший у всьому, або тебе просто знищать…»

Микола Іванович Парафенко народився у місті Сватове, Луганської області, в 1935–му році. Мав двох братів, один з яких помер під час Голодомору 1932–33 років, розповідає Микола Парафенко–молодший.

«На початку війни мого діда Івана репресували, оголосивши „ворогом народу“. Батько довго шукав його могилу і дізнався, що його батько трагічно загинув в 1941 році від рук своїх же».

Майбутній винахідник не відрікся від батька, не дивлячись на його клеймо. Тому він ніколи не був ні в піонерах, ні в комсомольцях, ні в партії. Ти маєш бути або першим у всьому, або тебе знищать, розповів син. Його батько обрав перший варіант. 

Родина жила в німецькій окупації. А коли радянська влада вигнала нацистів, наш герой пішов до ремісничого училища в Сватовому. В 6 років хлопець самостійно зробив макет діючої електростанції: турбіну, лопаті і лампочку, яка світилася. В післявоєнну добу було поширеною практикою, коли в школах та училищах викладали полонені німці. Так було і в закладі, де навчався Парафенко–старший.

Фото — Микола Парафенко

«Батько, очевидно, багато в нього перейняв, ту саму німецьку точність та увагу до деталей».

Якось чекали, коли прийде викладач–німець, якого ще не знали. Один з хлопчаків сів на стіл. Заходить німець. Показує пальцем на того учня і каже: «Ви, вийдіть. Якби ви сіли на мій обідній стіл, я б пробачив, але ви сіли на моє робоче місце». До кінця навчання в групі з 10 людей залишилися лише наш герой і ще 1 хлопець. Інших німець відчислив.

«В батька в атестаті завжди були одні п’ятірки. Але це не рятувало від того, що його били, як сина «ворога народу».

Після училища наш герой працює ковалем і трактористом. При цьому цікавиться технікою, в першу чергу — автомобілями. Перший з них він зібрав в другій половині 50–х, у власноруч побудованому сараї по тодішній вулиці Кірова. Це було просто шасі, на якому хлопець ганяв по Сватовому та околицях.

Далі було ще кілька зібраних моделей. Але справжньою точкою відліку стало 12 квітня 1962 року: в той день, коли перша людина полетіла до космосу, перший автомобіль, зроблений моїми руками виїхав з гаража, передає слова батька син.

Фото — Микола Парафенко

Микола переїхав в місто Рубіжне, також в Луганській області. Там наш герой одружувався двічі: з першою дружиною розвівся, від другої у нього з’явилося двоє синів. У старшого — Андрія, діагностували ДЦП 2–ї групи інвалідності. 

Микола Іванович став першим в СРСР, хто почав робити корпус авто зі склопластика.

«Щоб якось витягнути брата, батько раз на рік створював автомобіль, реєстрував його і продавав, йому тоді дозволяли. На зароблені гроші возив нас на кілька місяців на південь для оздоровлення».

На виготовлення однієї автівки йшов 1–1,5 роки, всього Микола Іванович створив 7 авто. В 1963 році він брав участь у створенні мікроавтобусу «Старт», який потім знявся в кіно фільмі «Кавказька полонянка». Таких машин було випущено всього 150.

Фото — К/ф Кавказька полонянка 

В той час журнал «За кермом» влаштовував автопробіги. Машина винахідника була головною на одному з них. В тій першості брав участь актор Володимир Висоцький, який тестував розробку українця. Микола Іванович був знайомий з популярним бардом і періодично листувався з ним.

Cybertruck по–криворізьки. Українець розробив електровантажівку: її ціна – 16 нових iPhone. Ось як він збирається підкорювати Європу
Cybertruck по–криворізьки. Українець розробив електровантажівку: її ціна — 16 нових iPhone. Ось як він збирається підкорювати Європу
По темi
Cybertruck по–криворізьки. Українець розробив електровантажівку: її ціна — 16 нових iPhone. Ось як він збирається підкорювати Європу

«Батько розробляв теплоізоляцію для космічного корабля «Буран»

Кінець 60–х. На одній з автомобільних виставок на Луганщині, до нашого героя підійшов високий чоловік, схожий на Філеаса Фогга з жюльвернівського «Навколо світу за 80 днів». Він запитав чи це робота Парафенка. Той ствердно відповів. Виявилося, що це був головний інженер великого, місцевого заводу «Зоря» Михайло Розкін. 

На підприємстві стався вибух і головний інженер змушений був звільнитися. Він перевівся до Інституту хімічних технологій, кули позвав з собою нашого героя. Під керівництвом Розкіна, Парафенко захистив кандидатську роботу.

«Розкін — учень академіка Фабриканта, той, в свою чергу — учень академіка Семенова, а останній — навчався в Абрама Йоффе — „батька радянської фізики“. Розкін жартував, що науковий рід мого батька, як у породистого пса».

Фото — Микола Парафенко

Під час навчання в інституті, Парафенко зайнявся вивченням різних хімічних середовищ, простіше кажучи «мішалками». Деякі з його розробок, наприклад, могли змішувати незмішувані рідини в однорідну масу. Крім цього, він брав участь в розробці пороху для зенітного ракетно–гарматного комплексу «Тунгуска», маючи відрядження на військові заводи.

«Батько почав розуміти, що можна змішувати не лише рідини. А що ці мішалки підійдуть для виготовлення мікроволокон».

Розкін і Парафенко покинули Рубіжне. Перший переїхав до Дніпропетровська, другий — до міста Буча, під Київ. В 1982–83 роках він влаштувався на інститут скловолокна, де почав вивчати цей матеріал на мікрорівні. Син каже, що батько мав цілий стос різних патентів, приблизно 50 штук. 

Фото — Микола Парафенко

Інститут в Бучі був пов’язаний з космічним інститутом російського міста Зеленоград, що під Москвою. Напрямок спеціалізації науковця дещо змінився і він почав займатися теплоізоляцією.

«Всі знають військовий космічний корабель „Буран“. Він літає в тому числі і завдяки матеріалу, який не згорає під час входження в щільні шари атмосфери. Має бути теплоізоляційне покриття, яке витримує температуру в 1200 градусів. При цьому ізоляція має бути легкою і міцною».

Фото — Буран

Саме лінію виробництва такої теплоізоляційної плитки розробив українець. Микола Миколайович каже, що в нього досі зберігаються документи батька з грифом «цілком секретно» і підписом Миколи Рижкова, який тоді відповідав за промисловість в Союзі. Вся документація по розробці складає близько 20–ти ящиків.

Одного разу якесь підприємство зайнялося обладнанням для створення такої самої плитки. І захотіло все робити самостійно. Тестують, тестують — нічого не виходить. Так минуло кілька місяців. Почали просити Миколу Івановича налагодити процеси. Приїхав до них лише з однією валізкою інструментів. Вигнавши всіх, він за допомогою 2 розвідних ключів налагодив лінію виробництва, тому що знав на якому рівні потрібно розташувати елементи.

Винахідники з КПІ запатентували гібридний електромобіль що працюватиме на органічних відходах
Винахідники з КПІ запатентували гібридний електромобіль, що працюватиме на органічних відходах
По темi
Винахідники з КПІ запатентували гібридний електромобіль, що працюватиме на органічних відходах

«Шість років розробляв електровантажівку. Була така ідея, щоб акумулятори секційно діставалися»

Коли родина жила в Рубіжному, Микола Іванович отримував зарплатню доцента, це близько 200–та рублів на той час. Мама працювала лаборанткою в Інституті хімії, згадує співрозмовник. Додає, що жили небагато. В Бучі, з 1982 по 1987 рік, справи йшли не дуже добре: мама не могла влаштуватися ніде на роботу і потрібно було доглядати за братом Андрієм. 

«Досі не можу їсти кислий творог, яким мене тоді годували щодня. Був такий радянський, що не хочеться згадувати».

Для переїзду під Київ, родина влізла в борги. 

Коли зірвався Чорнобиль, 26 квітня 1986 року, вченому якимось чином вдалося прорватися на місцеве радіо і сказати, що дітей бажано тримати вдома і робити їм сіточки з йоду. Микола згадує, що сам просидів 2 тижні вдома в той час. А його батька намагалися звинуватити в сіянні паніки. Вдома Микола Іванович зробив декілька вимірювачів радіації, а через кілька місяців зняв лопатою шар землі на городі і вивіз його, щоб запобігти потраплянню радіонуклідів в продукти з городу.

Фото — Микола Парафенко

Почалася «Перебудова». Громадянам Союзу дозволили займатися приватною діяльністю. В 1987 році Микола Іванович створює власний науково–технічний центр «Технології волокнистих і вогнетривких матеріалів». Це була популярна справа в ті часи.

«Батька запрошували на роботу з переїздом до США, Японію і Швейцарію. Брату обіцяли пенсію по інвалідності, мені — навчання в будь–якому університеті країні. Але він не захотів їхати».

Наш герой зосередився на розвитку своєї справи. Він довів, що використання його композитних матеріалів в двигунах підвищує на 30% ККД. За рахунок того, що машина не нагріває атмосферу. Ці кілька років він добре заробляв. Але в 1990 році вийшла постанова, яка заднім числом вводила податок і вганяла науковців–підприємців в боргове рабство. 

Фото — Микола Парафенко

«Він залишився ні з чим. Лінію виробництва вогнетривкої плитки порізали на метал. Залишилася лише технічна документація».

Микола Іванович впав в глибоку в депресію. Син каже, що вона протривала до кінця життя батька. Щоб якось тягнути родину, він почав в гаражі ремонтувати чужі автівки, це і зарплатня матері стали основним джерелом доходу. Він більше не хотів займатися інноваціями. Це був 1991 рік.

В 2000–х Парафенко–старший захопився розробкою електромобілів. Для цього вивчав зарубіжний досвід. Експерементував з типами кузова, шасі, підвісок. Реєструється спілка «Екомобіль», де науковець був головою. 

Фото — Микола Парафенко

«Шість років розробляв мікроавтобус з кузовом, який міг від’єднуватися. Такий сам автомобіль–трансформер. Була така ідея, щоб акумулятори секційно діставалися. У нас в дворі стояла його заготовка, на 8 людей, компактна».

Наш герой прогнозував, що скоро світ відмовиться від традиційних валют і замість них будуть, як він казав, «одиниці умовного палива». Корпус електромобіля створив самостійно, хоча вже був в літах. Син каже, що батько завжди був з характером і не відступав від свого. 

В 2014 році у Миколи Івановича діагностували рак. Син піклувався про нього до останніх днів життя. 

«В 2014–му році до батька зверталися з Южмашу. У них був проєкт по співпраці з Західною Європою і їм потрібні були „мішалки“. Проте він вже був літах і не зміг би зайнятися цією справою».

Микола Іванович завжди працював. Але при цьому приділяв увагу родині. Полюбляв з сином плавати на човні по Дніпру. А одного разу, згадує Парафенко–молодший, під час поїздки до теплого Сходу, вони нарубали бамбук, привезли його до України, а потім використовували як палицю, щоб зривати яблука. 

Інвестор-невидимка титанова житниця і людина року. Дайджест Space Tech
Інвестор-невидимка, титанова житниця і людина року. Дайджест Space Tech
По темi
Інвестор-невидимка, титанова житниця і людина року. Дайджест Space Tech
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
Новий випуск «З фронту в IT» про айтівців, які повертаються до цивільного життя після ЗСУ.

Історія світчера з Тернопільщини, який змінив агро на IT, а IT на ЗСУ

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Андрей Парафенко
Андрей Парафенко ТОВ УКРАФЛОРА
0

Что за человек писал об моем отце? Много не правды и лжи. Для исправления информации свяжитесь со мной по телефону+380682357778, буду рад знакомству с автором