«Я б пішов у deftech, але...». Що насправді відлякує айтівців від оборонки — від ремоуту до страху мобілізації

Страх № 1. «Мене мобілізують або відправлять на фронт»

Найпоширеніший страх, про який говорять роботодавці, пов’язаний навіть не з роботою, а з хибними уявленнями про саму індустрію.

У компанії BlueBird Tech розповідають, що деякі кандидати досі плутають miltech-компанії з військовими структурами або навіть із ТЦК.

Серед найтиповіших побоювань кандидатів:

• що робота в defense tech напряму пов’язана з мобілізацією;
• що компанія співпрацює з ТЦК та СП;
• що після працевлаштування можуть відправити на фронт;
• що працівник залишиться без бронювання;
• що робота буде фізично небезпечною.

У WIY Drones підтверджують: частина кандидатів досі вважає, що робота в miltech означає службу в лавах ЗСУ, а не працевлаштування у технологічній компанії.

Водночас співрозмовники dev.ua наголошують: такі побоювання не відповідають реальності роботи більшості defense tech-компаній.

Страх № 2. «Я хотів би перейти, але не бачу для себе місця»

Ще одна поширена проблема — нерозуміння того, чим живе сучасний defense tech.

У WIY Drones кажуть, що багато кандидатів досі сприймають галузь виключно як середовище для військових або виробників зброї.

Насправді ж сучасний miltech включає software- та hardware-розробку, computer vision, embedded engineering, AI, автономні системи, симулятори, захищені комунікації та складні інженерні продукти.

Схожу проблему бачать і в BlueBird Tech.

Там відзначають, що кандидати нерідко не розуміють, як їхній цивільний досвід може бути застосований в оборонних технологіях, хоча саме такий досвід часто потрібен для створення нових рішень та масштабування вже існуючих продуктів.

Водночас проблема не завжди полягає у страхах чи упередженнях. Частина інженерів каже, що готова розглядати роботу в defense tech, але не бачить для себе зрозумілого шляху входу в галузь.

Software Engineer Андрій Макаров розповідає, що активно переглядав miltech-вакансії, але майже не знайшов віддалених позицій і не побачив великого попиту на веброзробників. «Я шукав вакансії в мілтеху доволі активно. Віддалено нічого немає. Ну і я так зрозумів, що веброзробники там не особо треба».

Схожі враження залишилися і в Java Developer Юрія Черкашина після відвідування виставки вакансій «Арсенал талантів». «Після спілкування приблизно з п’ятьма представниками різних компаній коротка відповідь була — ні. Потрібні в першу чергу C++ та Python. Якщо навіть готовий світчнутися на іншу мову програмування, то сапорт як джуну на час онбордингу надавати не готові. Компаніям треба готові спеціалісти, які можуть закривати задачі».

На його думку, мотивації перейти в miltech недостатньо — потрібна додаткова підготовка під конкретні технології.

Подібні сумніви мають і QA-фахівці.

QA Engineer Марія Мусінова каже, що не впевнена, наскільки тестувальники затребувані в галузі, а також звертає увагу на брак віддалених вакансій. «Я нещодавно думала про мілтех, але дуже не впевнена, що QA там сильно потрібні. З того, що бачила — це праця в офісі. А з-за кордону віддалено, напевно, нуль варіантів».

Страх № 3. «Доведеться повернутися в офіс»

Якщо кілька років тому віддалена робота стала стандартом для значної частини IT-ринку, то в defense tech ситуація часто інша.

У компанії HIMERA зазначають, що найбільше відмов отримують саме через формат роботи — не всі кандидати готові працювати в офісі або в гібридному режимі, особливо якщо роками працювали повністю віддалено.

Крім того, специфіка галузі передбачає підвищені вимоги до безпеки, перевірки та обмеження щодо публічної комунікації результатів роботи.

Цю проблему підтверджують і самі розробники.

JS/TS Developer Андрій E. називає відсутність віддаленого формату одним із головних бар'єрів для переходу в галузь. «Може і хотів би, але не бачив, щоб галузь пропонувала віддалений формат. Для мене це серйозний блокер».

Страх № 4. «Поліграф, перевірки та NDA»

Частина кандидатів не готова до додаткових процедур безпеки.

У BlueBird Tech серед причин відмов називають небажання проходити поліграф. Своєю чергою і в HIMERA також зазначають, що окремим фактором стають безпекові перевірки та NDA, до яких не звикли люди з класичного IT.

Для частини спеціалістів важливо мати можливість публічно розповідати про свої проєкти, виступати на конференціях або демонструвати кейси в портфоліо. У defense tech це часто неможливо через закритість розробок.

Страх № 5. «А що буде після війни?»

Ще один аргумент, який регулярно чують роботодавці, — сумніви щодо довгострокової стабільності галузі.

Про це говорить R&D-директор DevDroid Олег Федоришин. За його словами, багато кандидатів не хочуть ризикувати поточним місцем роботи, оскільки вважають miltech тимчасовим явищем, яке втратить актуальність після завершення війни.

Водночас у HIMERA зазначають, що кандидати також часто цікавляться фінансовою стабільністю компаній, залежністю від державних замовлень та довгостроковими перспективами бізнесу.

Мілтех як місія — але за ринкових умов

Попри всі перестороги, серед айтівців вистачає й тих, хто хотів би працювати над оборонними продуктами.

Марія Мусінова каже, що можливість долучитися до важливої для країни справи є одним із факторів, які приваблюють її в галузі. «Дуже норм звучить перехід в мілтех, тим паче під час війни. Буде що онукам розказати».

QA Engineer Євген Олексенко також говорить про інтерес до оборонних технологій, але з власним уточненням: «Я б хотів, але тільки те, що пов’язано саме із захистом, обороною та розвідкою, а не нападом та знищенням людей».

Водночас частина кандидатів наголошує, що патріотична мотивація не скасовує ринкових вимог. Full Stack Developer Володимир Євремов формулює це максимально прямо: «З ринковою зарплатою та бронюванням задачі стають не такі вже й складні».

А PHP/Symfony Lead Олексій Кричевський каже, що його досвід пошуку роботи в галузі виявився суперечливим. «Пробував шукати щось у мілтеку і там або дивні умови, або маленька зарплата. І це дивно, коли з кожної праски кричать про те, як у мілтеку круто, престижно, суперперспективно», — пояснює айтівець.

Висновок

Цікаво, що більшість причин відмови, про які говорять роботодавці, пов’язані не зі самими технологіями чи продуктами, а з невизначеністю: страхами щодо мобілізації, безпеки, поліграфа, формату роботи або стабільності галузі.

Водночас відповіді айтівців показують іншу проблему. Багато хто не відкидає defense tech як напрямок, але не бачить вакансій для свого стека, віддалених форматів роботи або зрозумілого механізму переходу з цивільного IT.

Схоже, що головний кадровий виклик українського miltech сьогодні полягає не лише в пошуку інженерів, а й у поясненні ринку, кого саме потребує галузь і як цивільний досвід може бути корисним для оборонних технологій.

«Сильного інженера сьогодні легше виростити, ніж знайти». Яких фахівців сьогодні бракує Deftech найбільше і чому так відбувається

По темi

«Сильного інженера сьогодні легше виростити, ніж знайти». Яких фахівців сьогодні бракує Deftech найбільше і чому так відбувається

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram