«Одним альтруїзмом тут не обійтися». Ми розбиралися, що роблять в Україні для утилізації відпрацьованих батарейок, як це відбувається та скільки коштує, чому держава залишається осторонь і чи не сядуть від цього батарейки в самих екоактивістів

Наприклад, у будинку автора в Ірпені батарейки на першому поверсі накопичуються у пластиковій пляшці. В ОСББ «Фортуна-2», яке обслуговує будинок, заявили, що централізовано батарейки не збирають, але вітають цю ініціативу окремих активних мешканців. Сусіди ж, які поставили пляшки для батарейок, кажуть: коли ті наповнються, то використані батарейки просто забирають з собою в «Сільпо» чи «Епіцентр», коли їдуть туди на покупки. Щоправда, відразу принести умовний мішок батарейок в мережі не можна — аби уникнути непередбачених ситуацій їх приймають з розрахунку 50 штук на день в одному пункті мережі на одну людину.        

З цими мережами, як і з багатьма іншими компаніями, співпрацює всеукраїнський рух «Батарейки, здавайтеся». Він виник як екологічна ініціатива кількох айтівців з Дніпра і з 2013 року (тобто, за 11 років свого існування) зміг стати ключовим стейкхолдером в Україні у процесі переробки батарейок. На сайті руху заявлено, що наразі в Україні діють 1602 пункти збору, а також прописані інструкції, як можна долучитися до цього процесу.  

«Батарейки, здавайтеся» співпрацює, у свою чергу, з компанією-ліцензіатом ТОВ «Екологічні інвестиції», на складах якої і зберігається цей токсичний вантаж. Відпрацьовані батарейки з усіх куточків України прямують сюди перед тим, як опинитися на переробці у Європі (зазвичай, сусідніх Польщі та Румунії). 

Куди їде токсичний вантаж і що з ним відбувається

Про те, чому батарейки не мали би опининятися у сміттєвих відрах українців, а потім — на стихійних (чи організованих) звалищах вже пояснювали безліч разів, тому не будемо вкотре детально зупинятися на цій темі. Хоча, попри всі ці пояснення, понад 90% батарейок в Україні не утилізуються. Зазвичай екологи оперують цифрами, що одна батарейка повністю отруює близько 16–20 кв. метрів землі.  

«Батарейки самі по собі є відходами небезпечними, бо всередині містять важкі метали. І якщо їх викидати просто у довкілля, просто неба, то вони будуть суттєво забруднювати ґрунти. До 20 квадратних метрів навкруги батарейки просто буде знищено, там не буде рости трава, і їжачки можуть постраждати. Тому батарейки обов’язково треба збирати», — зазначає в коментарі dev.ua екологиня, керівниця ГО «Україна без сміття» Євгенія Аратовська (щодо їжачків можуть зрозуміти не всі — чому від батарейок найбільше постраждають саме вони, але екологиня тут вжила відсилку на відому соціальну кампанію «Здай батарейку — врятуй їжачка»). 

За умови того, що батарейки таки потрапляють до контейнерів організації «Батарейки, здавайтеся», після цього вони спочатку перевозяться на склад в Україні, а потім — на один з заводів у Європі. Фури з використаними батарейками завантажують і відправляють на європейський завод, коли на складі назбирується достатня їх кількість, а це — близько 20 тонн (вміст принаймні однієї фури). На який саме завод — залежить, в першу чергу, від типу батарейок. 

Українські організації, зокрема, екорух «Батарейки, здавайтеся», зараз найчастіше відправляють батарейки на переробку на завод Recupyl в Польщі (раніше основним був завод GreenWEEE в Румунії). Як повідомляв сам рух «Батарейки, здавайтеся», після того, як в 2022 році в Румунії розпочалась діджиталізація сфери відходів, насправді це мало зворотній ефект і працювати з цим підприємством стало складно через бюрократичні процедури. З тих пір пріоритетним став саме польський завод. 

На цих заводах, у свою чергу, після завершення сортування батарейок якусь їх частину можуть відправити на свої дочірні підприємства або підприємства-партнери у іншу країну, якщо конкретно якийсь з типів батарейок вони самі не переробляють. 

Наприклад, цього року зібрані рухом в Україні пальчикові акумулятори (NiMh) відправлялися також на завод EraSteel у Франції, а літієві батарейки та акумулятори від телефонів, ноутбуків та інших ґаджетів — на завод Fenix Battery Recycling у Великій Британії.

Що стосується самого процесу переробки, то у когось, у силу незнання, може виникнути хибне уявлення, що старі відпрацьовані батарейки якихось чином переробляються на нові, але це не так. Звернемося до ще одного експлейнера від компанії «Екологічні інвестиції», де вказані етапи утилізації/переробки. Але важливо розуміти — це узагальнене пояснення, тому що цикл утилізації та переробки батарейок залежить від їх типу.  

• Етапи утилізації і переробки батарейок:  

  • сортування відпрацьованих джерел живлення за їх типом і розміром (для зручності подальшого перероблення);
  • первинне оброблення (перероблення) — подрібнення джерел живлення для зручності відділення окремих елементів;
  • відділення заліза (сталі) за допомогою сильного електромагніта. При необхідності процедуру дроблення і відділення магнітного металу виконують кілька разів;
  • нейтралізація електроліту та інших активних реагентів, які містяться в залишках джерел живлення;
  • поділ елементів хімічними методами, відновлення з солей марганцю та цинку, виділення графіту;
  • упаковка отриманих з батарейок елементів і відправка їх на підприємства для повторного використання.

   «Екологічні інвестиції»

«Основними продуктами рециклінгу (переробки) батарейок є брухт кольорових металів, який після брикетування передається на переплавку і переробку, а також гумова суміш і полімерні відходи, що використовуються для отримання палива методом піролізу», — зазначається на сайті компанії. 

Чому це не робиться в Україні 

У 2011 році львівський завод «Аргентум» оголосив про початок прийому сольових та лужних батарейок на переробку. ДП «Аргентум» декларувало, що над цією темою разом з Інститутом неорганічної хімії НУ «Львівська політехніка» воно працює ще з 2005 року. Щоправда — робота ця була, головним чином, теоретичною і полягала у проведенні лабораторних експериментів щодо різних способів утилізації батарейок.

Але, судячи з архівного відео ТСН, насправді про масштабну переробку не йшлося і це було свого роду профанацією. На кадрах ми бачимо, як один співробітник заводу ходить по приміщенню, заваленому мішками з батарейками, а потім перемелює якусь їх частину на невстановленого віку агрегаті.  

Як заявляло тоді керівництво «Аргентума», промислову лінію будувати було невигідно через надто малий обсяг збору і утилізації батарейок — адже в Україні відсутній цей цикл. Водночас на самому підприємстві батарейки після заяви про утилізацію почали накопичуватися у геометричній прогресії, і існуючими методами переробляти їх теж не виходило. Виник такий парадокс, і врешті, у 2018 завод оголосив, що закриває і цю лінію, зосередившись лише на їх зборі. 

Рух «Батарейки, здавайтеся» позиціонує цю тодішню активність «Аргентума» як фейкову. 

«Коли ми тільки починали проєкт, було таке державне підприємство „Аргентум“ у Львові, яке декларувало, що вони готові безкоштовно приймати батарейки на переробку. Ми тоді не дуже розбирались в темі переробки відходів, та батарейок зокрема, тому подумали — як все просто! Лише згодом, коли у нас на складі було вже понад 40 тонн батарейок з усіх областей, ми дізнались сувору реальність: переробка батарейок на заводі у Львові — це фейк, і в Україні в принципі немає такого заводу, який би їх переробляв. Чому? Тому що промисловий процес переробки батарейок збитковий. Всюди в світі заводу неї потрібно платити», — зазначається на сайті організації.  

Аналогічне пояснення щодо економічного фактора відсутності в Україні подібного підприємства дає в коментарі dev.ua і екологиня Євгенія Аратовська. 

«З батарейками є одна велика проблема: їх дуже багато різних видів. Є батарейки, з яких можна дістати цінні метали, а є такі, які дуже шкідливі і їх треба тільки утилізовувати. Ці батарейки треба спочатку відсортувати, що є дороговартісним процесом. Повернути собі якісь інвестиції за рахунок продажу тих цінних металів, які містяться всередині батарейок, нереально. На той момент батарейок збиралося в Україні дуже мало, а завод має працювати з певною потужністю», — пояснює вона.

Власне, з часів, коли керівництво «Аргентума» відмовилося від ідеї повноцінної переробки (або ж перестало імітувати цей процес), активісти зосередилися на тому, аби вибудувати мережу збору батарейок і їх організованого вивезення на переробку за кордон.

Скільки батарейок вимагають переробки і скільки це коштує

Згідно з документами самої організації «Батарейки, здавайтеся», всього 6% батарейок в Україні поки перобляються. У звіті руху за всі роки заявлено, що за час її діяльності зібрано 481,5 тонн батарейок: 419,4 тонн перероблено, а 62,1 тонн перебувають у черзі на відправлення. 

Якщо звернутися до простої математики і розділити округлену цифру 480 тонн на 20 тонн, які займає одна фура, то виходить, що з України за весь час вивезли/мають вивезти плюс-мінус лише 24 фури батарейок. Тут не зайве буде зазначити — вивозити відпрацьовані батарейки на переробку за кордон за ініціативи руху «Батарейки, здавайтеся» почали лише 2020 року, тобто ця діяльність активно триває лише чотири роки (і значна її частина припала на період повномасштабного вторгнення, що неминуче вплинуло на процес).

При цьому щорічно близько 3250 тонн батарейок імпортуються в Україну, а абсолютна їх більшість після використання все ще потрапляють на смітник, де забруднюють навколошнє середовище.  Станом на початок зими 2022 року тенденція вже покращилась і принаймні намітився рух у правильному напрямку, але втрутився форс-мажор у вигляді імперських амбіцій російського диктатора. 

«У минулому році ми відправили на переробку 7 фур батарейок, але ці батарейки збирались в Україні впродовж попередніх восьми років. Зараз же ми відправили 5 фур, що зібрались саме за один 2021 рік», — зазначали в екорусі напередодні «великої війни». Але потім почалося повномасштабне вторгнення ворога, і низка процесів стали на паузу не тільки для руху, а для всіх українців. Повернутися до приблизних темпів збору, які демонструвалися у 2021 році, вдалося лише станом на 2023-й.   

При цьому мінімальна ціна перобки на заводах у Європі становить приблизно 400–500 євро за тонну, а можливо — й дещо дорожче. Знову ж таки — тут ми знову впираємося в типи батарейок, тож уніфікованої вартості не існує. «Це дороговартісний процес. Наскільки мені відомо, вартість переробки тонни батарейок, в залежності від виду, може становити від 500 до 800 євро за одну тонну. Це достатньо дорого», — зазначає Євгенія Аратовська. 

Де брати кошти на утилізацію 

У зв’язку з цим у читачів може виникнути питання: якщо утилізація тонни батарейок вартує таких коштів, то де їх брати умовній громадській організації? Фандрайзинг, який запущений на сайті руху «Батарейки, здавайтеся», у цьому контексті серйозно розглядати не варто. «Наша поточна ціль — залучити регулярну підтримку на суму 20 000 грн на місяць від наших прихильників», — зазначається на сайті руху. Якщо така сума оголошена ціллю, то логічно, що наразі вона менша, і навіть якщо фандрайзингова мета буде досягнута, то цього, умовно, вистачить на утилізацію лише тонни батарейок. А ще так чи інакше потрібно враховувати операційні витрати та логістику. 

Тож у цьому контексті як серйозні джерела коштів на утилізацію можна розглядати, по-перше, благодійні кошти торговельних мереж, які задіяні у зборі, та інших донорів, а також, по-друге і основне, їх співпрацю з самими виробниками батарейок — коли певна сума з продажу кожної батарейки в мережах закладена саме на її утилізацію. 

«З продажу кожної батарейки певна сума, яка, швидше за все, вимірюється навіть у копійках, а не гривнях, йде у спеціальний фонд. І вже коли такий фонд досягає певної позначки, то ці гроші мають профінансувати підготовку документів, транспортування і оплату переробки батарейок за кордоном. Це дуже правильна і стала модель, коли профінансований увесь ланцюг від збирання до переробки», — зазначає у коментарі dev.ua керівниця ГО «Україна без сміття» Євгенія Аратовська.

Наприклад, в кінці минулого року «Епіцентр» заявив, що оплатить переробку батарейок з 1000 шкіл і під’їздів. У мережі декларують, що у 2019 році першими в Україні запустили збір батарейок в усіх торгових центрах, фінансуючи переробку саме за такою моделлю — з доходів від продажів нових батарейок. На той час ініціативу співфінансували такі бренди елементів живлення як Duracell, VARTA, GP Batteries та Hausmark.

У відповідь на запит dev.ua у мережі «Сільпо» відповіли, що фінансування переробки батарейок здійснюється спільно мережею та постачальниками — Panasonic, GP Batteries, VARTA, Duracell, Energizer, VIDEX, вироби яких продаються в магазинах. «Тож, коли купуєте батарейки в „Сільпо“, ви безпосередньо підтримуєте ініціативу та допомагаєте утилізовувати використані батарейки належним чином», — зазначили в пресслужбі мережі. 

Що ще розповіли в мережах 

У пресцентрі «Алло» нам повідомили, що відпрацьовані батарейки (а також макулатуру) вони збирають в офісі компанії.

«До 2022 року контейнери з батарейками з офісу „Алло“ ми двічі на рік (залежно від наповненості) передавали представникам всеукраїнського екоруху „Батарейки, здавайтеся!“: вони відправляли зібрані батарейки та акумулятори на переробні заводи в Європу», — зазначили у відповідь на запит dev.ua.

Втім, на час повномасштабного вторгнення ця спільна діяльність екоруху і мережі дещо «пробуксувала».  «Наразі ми відновлюємо співпрацю з цією командою: ми довіряємо цьому екоруху і впевнені, що батарейки точно буде відправлено на переробку», — повідомили в «Алло».  

У «Сільпо» запартнерилися з ініціативою «Батарейки, здавайтеся!» з 2021 року. «Контейнери для збору можна знайти у наших магазинах на пакувальних столиках або біля баків для сортування сміття. Тільки за рік — з серпня 2023 року по серпень 2024 року — нам вдалося зібрати понад 2,2 млн батарейок, або 44 тонни. Загалом за час дії ініціативи гості принесли близько 90 тонн батарейок», — зазначають у прес-службі мережі. 

У «Сільпо» додали, що зібрані у їхніх магазинах відпрацьовані батарейки відправлялися на згадані вже у матеріалі заводи у Румунії (GreenWEEE) та Польщі (Recupyl). Там найбільш популярні цинк-марганцеві пальчикові батарейки проходили повний цикл безпечної утилізації та переробки. А інші типи батарейок потрапляли на заводи Accurec в Німеччині, Erasteel у Франції та Fenix Battery Recycling у Великій Британії, куди їх перенаправляли заводи-партнери з Румунії та Польщі.

«Процес збору та утилізації батарейок ретельно контролюється. Ми співпрацюємо з ліцензованими операторами, які мають дозволи на транспортування та переробку небезпечних відходів, і повністю забезпечують прозорість цього процесу», — запевнили у «Сільпо». 

У мережі Rozetka на запит нашого видання відповіли, що вони продають десятки тисяч батарейок на місяць, а збирають відпрацьовані батарейки поки у 28 магазинах мережі.

«В середньому на рік — це 230 кг. Планується найближчим часом встановити тубуси для збору батарейок в ще 150 магазинах по всій Україні», — поділилися планами у прес-службі. 

Всі зібрані використані батарейки передаються на склад ПП «Промо сервіс» як ліцензованого підрядника даного проекту, де вони сортуються і потім експортуються на польське підприємство BatEko для переробки. 

«Rozetka зі свого боку контролює, скільки передала батарейок на переробку та отримує інформацію, в якій саме фурі були експортовані і перероблені батарейки. Цей об'єм також підтверджений актами виконаних робіт на основі звітів BatEko. Контроль загального збору знаходиться на стороні підрядника ПП „Промо сервіс“, який щорічно звітується Міндовкіллю України згідно чинного законодавства», — зазначили у прес-службі мережі.

Фейки, конкуренція чи екологічні війни? 

У процесі ознайомлення з матеріалами на тему утилізації батарейок виявилося, що рух «Батарейки, здавайтеся» піддає сумніву безпечність процесу утилізації батарейок, що здійснюється наразі іншими торговельними мережами, зокрема АТБ. 

На сайті руху розміщений експлейнер з промовистою назвою «Чому не можна довіряти батарейки АТБ — більше половини не доїжджають до заводу». Тут, зокрема, вказано, що восени 2016 року бренд Duracell розпочав збір батарейок у партнерстві з АТБ, але до 2021 ці батарейки не перероблялись (заради справедливості варто згадати, що і за участі руху «Батарейки, здавайтеся» перша фура з відпрацьованими батарейками відправилася на переробку за кордон лише 2020 року). 

У вищезгаданому експлейнері викладена непроста історія переговорів руху «Батарейки, здавайтеся» та мережі АТБ,  а також основні фактори, які примушують сумніватися в налагодженості процесу безпечної утилізації і виборі підрядників. 

«Батарейки, здавайтеся» також вказують на те, що у русі перевірили реєстр ліцензіатів Міндовкілля, зокрема інформацію, чи має ПП «Промо сервіс» дозвіл на вивезення небезпечних відходів на завод в BatEco в Польщу. «Виявилось, що ні, лише «зелений перелік», — зазначається в матеріалі. Також у русі акцентували увагу на тому, що завод BatEko в Польщі не має дозволу приймати найбільш небезпечні типи батарейок. 

Водночас, партнер АТБ та Rozetka ПП «Промо сервіс» на своєму офіційному сайті теж вказує на ексклюзивність своєї діяльності з утилізації батарейок в Україні. «Ми — єдине підприємство в Україні, що реалізовує повний цикл утилізації використаних батарейок: від виготовлення та розміщення боксів для збору —  до передачі на реальну утилізацію елементів живлення», — зазначають там. При цьому, судячи з того ж сайту компанії, основними видами її діяльності є мерчендайзинг та промоушен.

На іншому сайті з назвою BatterFly, який, судячи з усього, є окремим майданчиком ПП «Промо сервіс» для екологічної частини діяльності компанії і на який дала посилання, зокрема, і прес-служба компанії Rozetka, вказано, що партнерами ініціативи є також «Аврора», супермаркет РОСТ і SAV Orbico. Там також вказано, що за участі компанії і її партнерів вже перероблено 25 731 400 батарейок. 

«Аврора Мультимаркет та екологічний проект BatterFly об'єднують зусилля. Спільний проект збору та переробки використаних батарейок став кроком у напрямку сталого розвитку та екологічної відповідальності. За короткий період часу вдалося зібрати понад 60 000 батарейок, з яких 20 000 вже успішно перероблено на європейському заводі», — зазначається у недавньому прес-релізі «Аврори». 

dev.ua не береться оцінювати ті чи інші звинувачення учасників ринку утилізації батарейок, але ми направили запит до ПП «Промо сервіс» щодо низки питань. Також ми сконтактували щодо інтерв’ю з керівницею руху «Батарейки, здавайтеся» Любов’ю Колосовською, аби більш детально зрозуміти, як працює цей ринок. 

Що потребує змін 

Екологічні активісти стверджують: ще однією проблемною зоною у темі утилізації та переробки батарейок є слабке законодавче регулювання. Якби в Україні воно було належним — це би створило додаткові умови для того, аби утилізація відбувалася у цивілізований спосіб. Як наслідок, ми маємо велику прогалину у сфері роздільного сортування сміття, що є досі прерогативою невеликого відсотка свідомих громадян, але аж ніяк не державною політикою. 

Перше, на що звернула увагу Євгенія Аратовська — це необхідність роздільного збору сміття, яке, на думку екологині, зробить відповідні комунальні послуги лише дещо дорожчими, зате створить суттєві передумови для покращення екологічної ситуації. Зі слів керівниці ГО «Україна без сміття», мають бути створені економічні засади, за яких людям буде вигідніше сортувати сміття, а не викидати його гамузом. Цьому є певний супротив, адже, як каже Аратовська, популісти лякають суттєвим зростанням тарифів на сміття. Але багато будинків у столиці вже платять за вивезення сміття з території комплексу до 300 грн щомісяця, а часто і більше. То чи будуть умовні +100 грн до цієї вартості аж настільки критичними? 

«Коли ми рахували, скільки буде коштувати саме роздільний збір і яким має стати тариф для людей, то вартість такого роздільного збору буде близько 100 додаткових гривень на місяць. Часом це як одна чашка кави в закладі. Насправді варто просто подивитися правді в очі і порахувати, а скільки нам обходяться витрати на здоров’я, на ліки, якщо ми живемо біля сміттєвого полігону і страждаємо від цього забруднення. Цілі покоління можуть зростати з певними вадами і хворобами», — зазначає вона. 

Зі слів Євгенії Аратовської, зараз роздільний збір не працює, бо вартість захоронення сміття в Україні значно дешевша, ніж ті зусилля, які би витрачав сміттєвий перевізник на налагодження системи сортування.

Це якраз і потребує втручання держави як регулятора, як вважає експертка. 

Друге, на чому акцентує увагу екологиня — це необхідність запровадити так званий принцип розширеної відповідальності виробника, за якого кожна компанія має нести і фінансову, і організаційну відповідальність за повний життєвий цикл своїх товарів, навіть коли вони стають відходами.

«У Європі та Америці саме на компаніях-виробниках часто лежить відповідальність за створення сортувальних майданчиків, закупівлю сміттєвозів, які здійснюють роздільний збір, і забезпечення перевізникам покриття їх витрат на це. Інакше воно не працює. Перекласти ці великі кошти на гаманець споживача було б несправедливо. У компанії більше ресурсів, плюс це спонукає самі компанії дотримуватися екологічних стандартів», — прокоментувала Аратовська, зауваживши, що такий принцип однаково застосовується як до виробників батарейок, так і до будь-яких інших промислових виробників, продукція яких завдає шкоди екології. 

Єдине, що може надихати: все менше сучасних гаджетів працюють на батарейках, або, принаймні, більшість з них стають значно енергоощаднішими, за рахунок чого робота одного комплекту батарейок подовжується. Навряд чи це може слугувати реальною втіхою для екоактивістів і тих, хто переймається цим питанням, але принаймні це дає можливість бачити світло в кінці тунелю. Десь дуже і дуже далеко. 

10 українських компаній виграли гранти по $50 000 на впровадження «зелених» технологій

По темi

10 українських компаній виграли гранти по $50 000 на впровадження «зелених» технологій

Українські вчені представили екологічний проєкт на основі ШІ під час сесії Генеральної Асамблеї ООН

По темi

Українські вчені представили екологічний проєкт на основі ШІ під час сесії Генеральної Асамблеї ООН

Український екостартап Releaf Paper, що переробляє опале листя на папір, запустив виробництво у Франції. У найближчі п’ять років компанія планує запустити перероблення листя по всій Європі

По темi

Український екостартап Releaf Paper, що переробляє опале листя на папір, запустив виробництво у Франції. У найближчі п’ять років компанія планує запустити перероблення листя по всій Європі

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram