Згідно з новим великим аналізом, опублікованим у журналі Science, підйом глобальної температури на понад 1,5 °C у порівнянні з доіндустріальним рівнем може стати причиною каскадного ефекту одразу в кількох кліматичних глобальних системах. Ризик зростає з кожною десятою градуса подальшого потепління.
Згідно з новим великим аналізом, опублікованим у журналі Science, підйом глобальної температури на понад 1,5 °C у порівнянні з доіндустріальним рівнем може стати причиною каскадного ефекту одразу в кількох кліматичних глобальних системах. Ризик зростає з кожною десятою градуса подальшого потепління.
Міжнародна дослідницька група оглянула понад 200 статей, опублікованих із 2008 року, коли кліматичні переломні точки вперше були визначені чітко. Переломні точки — це такі події, після яких зміни стають незворотними (і досить часто неприємними). Як приклад таких подій можна назвати танення полюсних льодів чи вічної мерзлоти.
Дослідження робить висновок, що викиди людини вже підштовхнули Землю до небезпечної зони переломних точок. П’ять із шістнадцяти можуть бути викликані сьогоднішніми температурами: руйнування крижаних щитів Гренландії та Західної Антарктики, широке різке танення вічної мерзлоти, руйнування конвекції в Лабрадорському морі та масове відмирання тропічних коралових рифів.
«Ми вже бачимо ознаки дестабілізації в деяких частинах льодовикового покриву Західної Антарктики та Гренландії, у регіонах вічної мерзлоти, тропічних лісах Амазонки, — провідний автор Девід Армстронг Маккей. — Світ уже перебуває під загрозою деяких переломних моментів. З подальшим підвищенням глобальної температури кількість можливих переломних моментів зростає».
За словами Маккея, імовірність перетину цих переломних точок можна зменшити — якщо різко скоротити викиди парникових газів.
Раніше вважалося, що ризики ініціювання кліматичних переломних точок стають високими приблизно на 2°C вище доіндустріальних температур і дуже високими на 2,5–4°C.
Новий аналіз показує, що Земля, можливо, вже вийшла з «безпечного» кліматичного стану, коли температура потепління піднялася на 1°C. Висновок дослідження полягає в тому, що навіть ціль Паризької угоди Організації Об’єднаних Націй обмежити потепління значно нижче 2°C, а краще 1,5°C, недостатня, щоб повністю уникнути небезпечної зміни клімату. Відповідно до оцінки, імовірність переломної точки помітно зростає в «паризькому діапазоні» потепління на 1,5–2 °C.
Щоб мати 50% шансів досягти 1,5 °C і так обмежити ризики переломного моменту, глобальні викиди парникових газів треба скоротити вдвічі до 2030 року при чистому нулі у 2050 році.
«Світ рухається до глобального потепління на 2–3 °C. Це ставить Землю на шлях перетину кількох небезпечних переломних точок, які будуть катастрофічними для людей у всьому світі. Щоб зберегти умови для життя на Землі, захистити людей від екстремальних ситуацій і створити стабільні суспільства, ми повинні зробити все можливе, щоб запобігти перетину переломних моментів. Кожна десята ступеня має значення», — каже співавтор Йохан Рокстрьом, співголова Земної комісії та директор Потсдамського інституту дослідження впливу клімату.
«Наша нова робота надає переконливі докази того, що світ повинен радикально прискорити декарбонізацію економіки, щоб обмежити ризик переходу кліматичних переломних точок, — каже співавтор Тім Лентон, директор Інституту глобальних систем при Університеті Ексетера. — Можливо, нам також доведеться адаптуватися, щоб упоратися з переломними кліматичними моментами, яких ми не можемо уникнути, і підтримати тих, хто може зазнати втрат і збитків».
Вивчаючи палеокліматичні дані, поточні спостереження та результати кліматичних моделей, міжнародна група дійшла висновку, що 16 основних біофізичних систем, залучених до регулювання клімату Землі (переломні точки), мають потенціал для перетину переломних точок, де зміни стають самопідтримуваними.
Тобто навіть якщо температура перестане зростати, коли льодовики, океан або тропічний ліс пройдуть критичну точку, вони продовжуватимуть змінюватися. Тривалість переходу варіюється від десятиліть до тисяч років залежно від системи: екосистеми та схеми циркуляції атмосфери можуть швидко змінюватися, тоді як руйнування льодовикового покриву відбувається повільніше, але призводить до неминучого підвищення рівня моря на кілька метрів.
Існує дев’ять систем, які впливають на всю систему Землі, наприклад Антарктиду та тропічні ліси Амазонки, і ще сім систем, перекидання яких могло б мати глибокі регіональні наслідки (західноафриканський мусон і загибель більшості коралових рифів навколо екватора). У порівнянні з оцінкою 2008 року, було додано кілька нових елементів нахилу, таких як конвекцію Лабрадорського моря та підльодовикові басейни Східної Антарктики, тоді як арктичний літній морський лід і південне коливання Ель-Ніньйо видалили.
