Ігор Вишневський Таке життя
15 вересня 2026, 09:00
2026-09-15
«Після останніх кібератак ми вжили безпрецедентних заходів». CDTO Мін'юсту — про кібербезпеку, ШІ, ІТ-фахівців на держслужбі та чому цифровізація не може бути paperless заради paperless
Цифровізація сфери юстиції містить свої специфічні складнощі: необхідно не просто оцифрувати колосальний масив чутливих даних, а й забезпечити кібербезпеку державних реєстрів, які у часи повномасштабної війни перебувають у постійній зоні ризику.
CDTO Мін’юсту Ольга Рябуха на посаді — трохи більше року, але до цього вже мала великий досвід з цифровізації ключових державних процесів у Мінцифри та низці проєктів. Вона акцентує — цифрова трансформація Мін’юсту має бути не набором окремих IT-проєктів, а системною зміною способу роботи сектору юстиції.
Цифровізація сфери юстиції містить свої специфічні складнощі: необхідно не просто оцифрувати колосальний масив чутливих даних, а й забезпечити кібербезпеку державних реєстрів, які у часи повномасштабної війни перебувають у постійній зоні ризику.
CDTO Мін’юсту Ольга Рябуха на посаді — трохи більше року, але до цього вже мала великий досвід з цифровізації ключових державних процесів у Мінцифри та низці проєктів. Вона акцентує — цифрова трансформація Мін’юсту має бути не набором окремих IT-проєктів, а системною зміною способу роботи сектору юстиції.
Ми отримали відповіді заступниці міністра юстиції з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Ольги Рябухи, яка розповіла про ключові цифрові проєкти, що впроваджуються під її керівництвом; співпрацю з донорами; блокери цифровізації у її секторі роботи; як подолати дефіцит кваліфікованих ІТ-спеціалістів на держслужбі; застосування ШІ у роботі міністерства; які висновки зробив Мін’юст після низки кіберінцидентів та чому її ціль — не paperless заради paperless, а digital by default. Публікуємо інтерв’ю з Ольгою Рябухою в рамках нашого циклу матеріалів про роботу CDTO ключових міністерств і відомств.
— Посада CDTO порівняно нова для держорганів. Якою була ваша особиста мотивація працювати саме в цій ролі?
— Моя мотивація багато в чому сформувалася ще до появи посади CDTO в наших міністерствах як такої. До цього я працювала в Міністерстві цифрової трансформації, де очолювала напрям RPA-інжинірингу та експертну групу з реінжинірингу державних послуг. Саме тоді я безпосередньо працювала над одними з перших послуг на порталі "Дія", пов’язаних із Мін’юстом: державною реєстрацією ФОП, внесенням змін про ФОП та припиненням діяльності ФОП. Ми разом із командою Мін’юсту та ДП «НАІС» фактично будували перші моделі автоматизованої взаємодії держави з громадянином і бізнесом.
Після Мінцифри я продовжила працювати з цифровою трансформацією вже в межах програми EGAP Фонду Східна Європа, де безпосередньо займалася напрямом Мін’юсту. Це був один із напрямів, які мені професійно найбільше подобалися, тому що тут дуже добре видно результат цифровізації: ти можеш взяти складний юридичний процес, переосмислити його і зробити так, щоб людина взагалі не відчувала складності державної системи за ним.
Тому, коли з’явилася можливість працювати CDTO Мін’юсту, для мене це була не просто нова посада. Це була можливість повернутися до напряму, з яким я вже багато років працювала, але тепер — з можливістю впливати на трансформацію системно.
Мені цікаво не просто переводити паперові процеси в електронну форму. Моя мотивація — змінювати саму логіку взаємодії людини з державою: прибирати зайві кроки, автоматизувати те, що може бути автоматизоване, забезпечувати якість даних і водночас будувати безпечну та стійку цифрову інфраструктуру.
Мабуть, найважливіше — я вже знаю цю систему з різних боків: як державна службовиця, як керівниця цифрових проєктів і як координаторка проєктів з боку програми технічної допомоги.
Тому сьогодні я хочу використати цей досвід, щоб цифрова трансформація Мін’юсту була не набором окремих IT-проєктів, а системною зміною способу роботи юстиції.
— Які ключові цифрові проєкти/сервіси/продукти впроваджуються у роботі міністерства за вашої безпосередньої участі або ініціативи? Який їх функціонал, в чому користь?
— Один із ключових напрямів — цифровізація нотаріату та створення єдиного цифрового середовища для роботи нотаріусів. Ми будуємо його як комплексну систему, яка включає базові реєстри нотаріусів, модуль перевірок та автоматизоване робоче місце нотаріуса.
Для нотаріуса це означає менше ручних операцій і перевірок та більш зручну взаємодію з державними інформаційними системами. Для держави — стандартизовані процеси, якісніші дані та більш контрольоване й безпечне середовище роботи.
Другий великий напрям — розвиток електронних сервісів ДРАЦС, зокрема розширення можливостей шлюбу онлайн. Ми додаємо нові категорії користувачів і нові сценарії: зокрема, можливість для вдів і вдівців подавати заяву на шлюб онлайн.
Окремий важливий напрям — безбар’єрність. Ми передбачаємо можливість супроводу фахівцем із сурдоперекладу для людей із порушеннями слуху та мовлення, щоб цифровий сервіс був доступним не лише технологічно, а й фактично.
Також розвиваємо міжнародну доставку документів, що особливо важливо для українців, які перебувають за кордоном. Людина має отримувати необхідний документ незалежно від того, де фізично знаходиться. Окремим сценарієм є розлучення онлайн.
Третій напрям — електронний апостиль. Тут ми переходимо від фізичної і паперової процедури до цифрового документа, який можна перевірити онлайн, із використанням електронного підпису та QR-коду.
У всіх цих проєктах для мене важливо, щоб цифровізація не була просто створенням нового інтерфейсу.
Ми змінюємо сам процес — прибираємо зайві кроки, автоматизуємо перевірки та використовуємо дані, які держава вже має. Критерій успіху для мене — наскільки проєкт зменшив кількість дій для людини, скоротив час для працівника і водночас підвищив надійність процесу.
— Хто є основними донорами ваших цифрових проєктів?
— Нашими ключовими партнерами у цифровій трансформації є кілька міжнародних програм та організацій. Передусім — швейцарсько-українська програма EGAP, що реалізується Фондом Східна Європа. У межах цього партнерства реалізується низка цифрових сервісів у сфері ДРАЦС, бізнесу та нерухомості. Для нас це довгострокове партнерство, яке дозволяє не просто створювати окремі електронні послуги, а системно змінювати державні процеси.
Другий важливий партнер — Європейський Союз у межах проєкту DT4UA. Зокрема, за підтримки проєкту ми працюємо над розвитком цифрових рішень у сфері юстиції та модернізацією відповідних інформаційних систем.
Також розпочинається нова фаза проєкту «Право-Justice», що реалізується за підтримки Expertise France. Для нас це важливе партнерство, зокрема з точки зору подальшого розвитку цифрової трансформації та інституційної спроможності системи юстиції.
Окремо ми маємо експертну підтримку ПРООН, зокрема їхнього Digital Department. Зараз спільно працюємо над проєктом нового модельного статуту благодійної організації. Це хороший приклад того, як цифрова експертиза може застосовуватися не лише до технологічних продуктів, а й до спрощення та модернізації юридичних процедур.
Для мене принципово важливо, що в усіх цих партнерствах держава залишається власником процесу та визначає, який результат має отримати громадянин. Міжнародні партнери допомагають нам фінансуванням, експертизою та технологічною спроможністю, але цифрова трансформація має бути частиною власної стратегії держави, а не набором донорських проєктів.
— Назвіть три чинники, які, на вашу думку, гальмують цифровізацію у вашому напрямку роботи?
— Я би назвала три наступних чинники. Перший — складність самих процесів. Ми не ставимо перед собою завдання просто оцифрувати існуючий процес. Навпаки, ми прагнемо зробити його повний реінжиніринг: переглянути послідовність дій, прибрати зайві етапи, змінити нормативну модель та побудувати процес навколо потреб користувача. Саме тому найбільша робота часто відбувається не в IT, а в тому, щоб змінити нормативну базу, перебудувати процеси та узгодити їх між різними інституціями.
Другий — якість та взаємодія даних. У держави вже є величезна кількість даних, але вони історично створювалися різними системами, у різний час і за різними правилами. Тому наступний рівень цифровізації — це вже не просто створити електронну послугу, а забезпечити, щоб державні системи могли безпечно обмінюватися даними, а інформація була якісною та актуальною.
Третій — безпека. У сфері юстиції ми працюємо з даними, які мають дуже високу юридичну та суспільну цінність. Тому швидкість цифровізації не може досягатися ціною зниження рівня кіберзахисту.
Сьогодні цифровізація Мін’юсту — це одночасно digital transformation і digital resilience.
— Які сервіси чи процедури у вашій сфері досі залишаються повністю паперовими і створюють найбільші проблеми? Що саме стримує їх переведення в "цифру"?
— Найбільша проблема — це не сам папір. Папір є лише ознакою того, що процес побудований навколо документа, а не навколо потреби людини. Тому ми дивимося ширше: які документи потрібні, хто їх видає, хто перевіряє, чи є ці дані вже в державних реєстрах, чи потрібен фізичний підпис або печатка, і чи можна юридично перенести всю процедуру в цифрове середовище.
Наприклад, у випадку апостиля ми рухаємося саме в цьому напрямку: від фізичної процедури до цифрового документа, який можна перевірити онлайн у кілька секунд.
Але не кожну процедуру можна просто перевести в застосунок. Для частини юридичних процесів потрібно спочатку змінити законодавство, забезпечити належну ідентифікацію, електронний підпис, міжвідомчу взаємодію та механізми захисту від шахрайства.
Тому наша ціль — не paperless заради paperless, а digital by default там, де це юридично, технологічно та безпеково можливо.
— Чи використовуєте ви інструменти штучного інтелекту або автоматичного аналізу даних у роботі вашого відомства? Що за рішення? Як контролюєте ризики помилок алгоритмів?
— Так. Але я вважаю принципово важливим розділяти використання ШІ як інструменту підвищення продуктивності і використання алгоритмів для прийняття юридично значущих рішень.
Один із цікавих напрямів, над яким ми зараз працюємо спільно з Global Government Technology Centre Kyiv (GGTC) — це розробка юридичного порадника на сайті Міністерства юстиції. Його завдання — автоматично надавати громадянам відповіді на найбільш поширені правові запити та допомагати швидше знаходити релевантну юридичну інформацію.
Для нас це важливий приклад того, як ШІ може зробити юридичну інформацію доступнішою і зрозумілішою для людини, не замінюючи професійне юридичне рішення.
Водночас, у сфері юстиції ми не можемо побудувати модель за принципом «алгоритм сказав — держава зробила». Фінальне юридично значуще рішення має залишатися під контролем людини, якщо закон не передбачає інше.
Тому для нас ключові принципи — захист даних, контроль доступу до інформації, тестування моделей, перевірка якості відповідей, можливість людського контролю та чітке розуміння того, де саме алгоритм може помилятися.
Головне питання сьогодні не «чи використовувати ШІ?», а де саме його використання дає державі реальну додану вартість і де ризик неприйнятний.
— Як ви вирішуєте проблему кадрового голоду в державному секторі щодо ІТ-спеціалістів, враховуючи різницю в зарплатах?
— Держава навряд чи зможе системно конкурувати з приватним сектором виключно зарплатою. І нам потрібно чесно це визнавати. Тому відповідь має складатися з кількох компонентів.
По-перше, цікавість самих задач. У державному секторі IT-фахівець може працювати не над черговим комерційним продуктом, а над системою, якою користуються мільйони людей і від якої залежить функціонування держави.
По-друге, професійне середовище та розвиток. Ми маємо створювати умови, у яких сильний спеціаліст може працювати з сучасною архітектурою, кібербезпекою, даними, ШІ, interoperability — і при цьому розвиватися професійно.
По-третє, держава повинна використовувати різні моделі залучення експертизи: власні команди, партнерство з приватним сектором, міжнародну технічну допомогу та проєктну експертизу.
Ми повинні перестати сприймати державного IT-фахівця як обслуговуючий персонал. Сильна цифрова команда — це стратегічний актив держави.
— В умовах постійних кібератак з боку РФ, чи приділяєте ви увагу захисту реєстрів, інформаційних систем, електронної документації вашого відомства? Які саме зусилля здійснюються на цьому шляху?
— Кібербезпека для нас є одним із критично важливих напрямів. Водночас, принципово важливо, що кібербезпека не є функцією CDTO.
Ми свідомо розмежували цифрову трансформацію та кібербезпеку: CDTO координує IT-напрям і цифровий розвиток, тоді як функція кібербезпеки має окрему зону відповідальності. Це дозволяє забезпечити необхідний рівень внутрішнього контролю, підконтрольності та підзвітності.
У Міністерства юстиції є ДП «НАІС», на базі якого створено окремий кіберцентр і працює спеціалізована команда з кібербезпеки. Це одна з найсильніших команд такого профілю в Україні, і я вважаю, що вони роблять надзвичайно важливу роботу.
Щодо безпосереднього захисту інформаційних систем і реєстрів — після останніх кібератак ми вжили безпрецедентних заходів для посилення системи кіберзахисту та кіберстійкості Мін’юсту.
Окремий фокус — людський фактор. Навіть найкраща технологічна система не буде достатньо захищеною, якщо працівники не дотримуються базових правил кібергігієни. Тому важливими є навчання, підвищення обізнаності та формування культури безпеки всередині організації.
— Які уроки ваше відомство винесло з останніх кіберінцидентів чи витоків даних у державному секторі?
— Я би сказала, що головний урок — кіберстійкість має бути системною функцією, а не реакцією на окремий інцидент.
Другий важливий урок — цифрова держава повинна бути готовою не лише до атаки, а й до швидкого відновлення роботи. Критично важливо мати сценарії реагування, резервування та відновлення, щоб навіть серйозний інцидент не паралізував надання державних послуг.
І третє — кібербезпека не може бути одноразовим проєктом. Це постійний процес, який потребує регулярного посилення, контролю та адаптації до нових загроз.
Саме тому сьогодні ми говоримо вже не лише про захист окремих систем, а про загальну кіберстійкість цифрової юстиції.
— Які три основні завдання ви собі ставите у цифровізації вашого сектору діяльності?
— Я би виділила три основні напрями. Перше — повний реінжиніринг державних процесів і створення безшовних цифрових послуг. Ми не ставимо собі за мету просто перенести існуючі процедури в онлайн. Наше завдання — переглянути сам процес, прибрати зайві кроки, автоматизувати те, що може бути автоматизоване, і зробити взаємодію людини з державою максимально простою та зрозумілою.
Друге — якість державних даних. Для нас важливо не просто накопичувати дані, а зробити їх якісними, чистими, актуальними та перевіряєми. Це передбачає унікальні ідентифікатори, усунення дублювання, верифікацію інформації та постійне підвищення якості даних. Тільки тоді дані стають справжнім активом держави, який можна безпечно використовувати для автоматизації процесів, надання послуг та прийняття управлінських рішень.
Третє — створення єдиного цифрового середовища для роботи держави. Йдеться про те, щоб різні інформаційні системи та державні органи могли ефективно взаємодіяти між собою, а громадянин не був змушений розбиратися у внутрішній структурі держави.
Якщо зовсім коротко, моя формула така: реінжиніринг процесів → якісні дані → безшовна взаємодія держави з людиною.
«В команді це назвали «корабель Excel», тому що дані дуже довго до нас пливли». CDTO Мінветеранів — про те, що гальмує цифровізацію ветеранських послуг і як з цим боротися
