Війна вбиває кіберспортивну індустрію, чи навпаки — затишшя перед розквітом і вже без участі гравців із сусідньої країни-агресора? Це питання поставили собі журналісти BBC Україна. Вони поговорили з трьома учасниками кіберспортивних змагань. Публікуємо найцікавіше зі статті.
Війна вбиває кіберспортивну індустрію, чи навпаки — затишшя перед розквітом і вже без участі гравців із сусідньої країни-агресора? Це питання поставили собі журналісти BBC Україна. Вони поговорили з трьома учасниками кіберспортивних змагань. Публікуємо найцікавіше зі статті.
До повномасштабного вторгнення росії Україна вважалася лідером у сфері кіберспорту. Але цей успіх значною мірою забезпечували запрошені гравці з рф. Тепер колишні партнери стали ворогами, а деякі з українських гравців дивляться на росіян через приціл не віртуальної, а цілком реальної гвинтівки.
«Кіберспортивна спільнота завжди та все робила разом. Але зараз вона розколота як ніколи», — відео з таким підписом відомі українські кіберспортсмени записали на початку березня та поширили в соцмережах.
Вони закликали своїх російських друзів і колег протестувати проти повномасштабного військового вторгнення в Україну та не замовчувати цю агресію. За пів року війни українців заклик не почули. Кіберспортсмени з рф переважно проігнорували прохання українців. Але й українські команди не змогли зі свого боку повністю розірвати зв’язки з країною-агресором.
Два роки тому ім’я 39-річного ветерана українського кіберспорту Олександра Кохановського, засновника найсильнішої української команди NAVI (з латини: Natus Vincere — «Народжені перемагати»), стало відоме навіть тим, хто не слідкує за цією індустрією — він купив готель «Дніпро» в центрі Києва за фантастичні 1,1 млрд грн. Тут мала з’явитися кіберспортивна арена світового рівня.
До цього понад 20 років Кохановський знищував противника лише за допомогою комп’ютерної мишки та був одним із топгравців у Counter-Strike (СS). Правила цієї гри доволі прості: вибираєш сторону — терористів або правоохоронців — і маєш знищити суперника, перш ніж він знищить тебе.
Нині ж Кохановський (ігровий нікнейм ZeroGravity), сидить в окопі з гвинтівкою. Від початку російського вторгнення бізнесмен вирішив долучитися до сил української поліції та піти воювати.
«Чому я так вирішив? — розповідає він ВВС News Україна. — Напевно, відчував, що це правильно — захищати свою країну»
ZeroGravity каже, що досвід віртуальних змагань допомагає на полі бою. «Counter-Strike — це із самого початку був тактичний симулятор для військових в Америці. Тобто базові навички переміщення, використання певних засобів — їх можна, звичайно, використовувати на війні. До того ж це і швидкість реакції, робота в команді — такі речі дуже важливі, і їх можна використовувати на полі бою», — пояснює Кохановський.
Кохановський водночас визнає, що український і російський кіберспорт усе ще дуже тісно пов’язані між собою. «У кіберспорті не було розділення на держави, був лише такий термін як „пінг“, тобто затримка надходження пакета інформації до сервера. Тому наш регіон грав завжди разом нерозривно впродовж понад 20 років», — пояснює він.
До 24 лютого тісний взаємозв’язок рф та України у світу геймінгу був звичною справою та не викликав особливих питань. Зараз, каже Кохановськиий, час українським командам позбавитися російських гравців. Питання лише в тому, скільки часу піде, щоб замінити їх українськими та європейськими гравцями.
Як кажуть самі гравці, вони називали це принципом «кіберспорт поза політикою». «Насправді ми просто намагалися удавати, що це так», — каже на тому самому «антивоєнному відео» від 5 березня представник українського кіберспорту Степан («DonStepan») Шульга, що нині очолює департамент електронних ігор в букмекерській компанії.
«Ця практика (залучення гравців із рф) є наслідком існування рунету як такого і спільного мовного середовища», — зазначає він ВВС News Україна.
Крім того, самі компанії-виробники ігор не мали принципової позиції щодо розділення гравців із різних країн — звідси та поширена практика вільного обміну гравцями.
Про «спільне мовне середовище» каже й Арсеній («ceh9») Триноженко — колишній гравець і тренер, а нині — коментатор кіберзмагань. «Але зараз це все у минулому», — каже українець.
Триноженко, який останні 4 роки був найкращим російськомовним коментатором за версією профільного сайту Cybersport.ru, тепер перейшов на українську та збирає допомогу Збройним силам України.
Кохановський, Триноженко та Шульга знамениті саме своєю грою в Counter-Strike. У цій дисципліні українці завжди були на передових позиціях у світі.
Останнім роками серед найкращих є київська команда NAVI. Лише у 2021 році NAVI за перемоги на змаганнях завоювала майже $2 млн призових. Гравці команди — зірки серед аудиторії. Особливо — ключовий снайпер і один з найкращих гравців у світі Олександр Костильов (нікнейм «s1mple»). Вони мають дорогі рекламні контракти, їх запрошують на ютуб-шоу, а їхніми портретами певний час були обклеєні станції київського метро.
Але перемоги NAVI здобувала під керівництвом капітана команди — росіянина Кирила (нікнейм «boombl4») Михайлова. Наприкінці травня з ним припинили співпрацю через «репутаційні ризики». Але в NAVI ще залишаються два десятки гравців з громадянством росії.
В Україні просто немає стількох сильних кіберспортсменів, щоби замінити росіян, пояснюють в керівництві команди. Там також кажуть, що всі їхні гравці з рф не підтримують «спецоперацію», як російська влада називає війну проти України.
Ще одна проблема — неоднорідна реакція світової кіберспільноти на гравців із рф. Масштабних санкцій проти росіян фактично немає. Деякі заборони щодо них запроваджують окремі турніри або великі компанії-спонсори змагань, щоб уникнути репутаційних ризиків.
«Я вважаю, що треба всі команди з рф повністю забанити на усіх змаганнях. І я бачу, що все до цього йде, цю повістку треба проштовхувати й далі», — рішуче налаштований ZeroGravity.
Степан Шульга обережніший у прогнозах. Він звертає увагу, що в індустрії кіберігор вирішальне слово мають не політики, а розробники цих ігор. «Самі ігри в кіберспорті є програмними продуктами, об'єктами інтелектуальної власності приватних компаній, де зазвичай правила і регламенти продиктовані внутрішніми бізнес-інтересами більшою мірою, ніж геополітичною ситуацією».
Серед прикладів санкцій, які зачепили кіберспорт, можна знайти буквально пару випадків. Найгучніший був у квітні, коли російську команду Virtus.pro дискваліфікували з турніру через те, що її учасник Іван (Pure) Москаленко намалював на ігровій мапі літеру Z, яка є одним із символів російського вторгнення в Україну. Росіянин сказав, що це сталося «випадково» і перепросив, але організатор змагань вирішив дискваліфікувати всю команду.
«Компанії, які були готові організовувати міжнародні івенти в Україні, — а до війни Київ по праву був неофіційною столицею кіберспорту з величезною кількістю успішно організованих івентів за участю міжнародних команд, — також повністю зупинилися», — розповідає Степан Шульга. Крім того, до 24 лютого українські команди саме у рф переважно знаходили більшість спонсорів і рекламних контрактів.
Тому, резюмує DonStepan, такого розвитку у цій сфері, як було в останні 15 років, у найближчі п’ять років очікувати не вартою.
«Поки що ця екосистема померла, і буде відновлюватись уже після скасування воєнного стану», — додає Кохановський.
Арсеній (ceh9) Триноженко налаштований більш оптимістично:
«Я певен, що після війни ситуація зміниться, і на нас чекає такий серйозний поштовх уперед».
