На цьому тижні про розбірки навколо тестового космодрому в Дніпрі, програмі Copernicus і участі в ній України. А також про плюси і мінуси для розвитку космічної галузі тут і зараз. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин по темі і обговорювати їх.
На цьому тижні про розбірки навколо тестового космодрому в Дніпрі, програмі Copernicus і участі в ній України. А також про плюси і мінуси для розвитку космічної галузі тут і зараз. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин по темі і обговорювати їх.
Цього разу огляд ми починаємо не з розбору космічних польотів, а з фінансових недолетів та перельотів. У вересні Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію для вивчення причин провалів проєктів запусків РН «Циклон-4» в Бразилії та телекомунікаційного супутника «Либідь».
Перший український супутник зв’язку планували вивести на орбіту до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року, а створення на екваторі космодрому для українських ракет планувалося на 2013-2014 рр. Тепер депутати під керівництвом Сергія Тарути шукають винних, а допомагають їм у цьому ДКАУ і військова прокуратура.
У Дніпрі у зв’язку з цим загострилися судові тяжби навколо тестового космодрому, який для бразильського проєкту побудували на території одного з найбільших машинобудівних заводів міста — ПАТ «Дніпроважмаш».
Заводський випробувальний комплекс (ЗІК), площею 0,36 га являв собою повну копію стартового майданчика з під'їзними шляхами, пусковим столом і підйомно-інсталяційним агрегатом.
Проєктуванням займався інститут «Дніпротяжмашу», а будівництво взяла на себя керуюча компанія «Дніпротехсервіс» бізнесмена Олексія Зінов'єва. Виходець з КБ «Південне» на той час був активним учасником космічного проєкту.
Тепер йому це виходить боком. КБ «Південне» в односторонньому порядку розірвало контракт на будівництво ЗІК, підписаний ще в 2006 році, а військова прокуратура і ДКАУ намагаються стягнути з підприємства в цілому 50 млн грн.
Сигнали, які подаються в таких випадках, зрозумілі без перекладу. Мовляв, будівельники закопали на космодромі набагато більше грошей, ніж належало. Але на тлі загальних збитків, які нібито понесла держава від не реалізованого проєкту Alcantara, — а цифри називалися від $500 млн. до $800 млн, — хотілося б дізнатися і про результати інших «розкопок». Особливо бразильських.
Досить давно кажуть про те, що після денонсації Угоди про створення спільного підприємства AlcantaraCycloneSpace, представники України з якихось причин не подали претензії до ліквідаційної комісії у повному обсязі. А у самій Бразилії під час розірвання угоди, серед причин називалися зловживання під час будівництва космодрому компаній, що належать місцевим олігархам. Яку роль при цьому відігравали українські учасники проєкту, не уточнюється.
Український супутник «Січ-2-30» ще раз нагадав про себе ще до запуску. На цьому тижні КБ «Південне» і оператор місії Transporter 3 — нідерландська компанія ISILAUNCH підписали протокол завершення інтеграції КА з РН Falcon 9. З цього документа стало відомо, що місія призначена не на 10 січня, а на 13 січня.
Як повідомив раніше голова ДКАУ Володимир Тафтай, після виведення на орбіту Січ-2-30 повинен бути інтегрований у систему ДЗЗ Copernicus «Європейського космічного агентства» (ESA). І це дуже добре, оскільки програма Copernicus зараз відчуває фінансові проблеми, пов’язані з Brexit.
Після виходу Великобританії з ЄС у бюджеті програми з’явилася фінансова діра у €750 млн, яка ставить під загрозу 6 місій програми, за якими ESA вже уклала контракти з виконавцями.
Голова агентства Йозеф Ашбахер все ще вірить у можливість повернення до проєкту Великобританії і вважає цей варіант найкращим. Однак, ми вважаємо, що Україна повинна використовувати цю ситуацію для тіснішої інтеграції з ESA.
Стати повноцінною заміною Великобританії з фінансуванням на рівні понад 9% загального бюджету організації Україна навряд чи може собі дозволити. Але якщо ми поглянемо на бюджет ESA-2021, то виявиться, що, за винятком платежів Франції, Німеччини, Італії та Іспанії, він складається з невеликих внесків розміром до €50 млн, які були б цілком посильні українському бюджетові.
Попри великі міжнародні зв’язки, український New Space все ж недостатньо представлений на світовій арені. Галузь вариться у власному соку і розвивається на окремому «острові». Десь на недосяжній для простих смертних висоті кружляють ДКАУ і її сателіти, а молоді стартапи пробивають собі шлях, часто не маючи базових знань і технічної підтримки професіоналів.
Молоді компанії програють конкурентам через поганий інвестиційний клімат і нездатність держави захистити правовий статус їх розробок. Найбільш наполегливі — їдуть в США і Європу, де приєднуються до таких же космічних фанатів або створюють власні компанії.
Про це 21 грудня говорили учасники вебінару «Український космос. Люди та ідеї», організованого галузевою асоціацією «Космос».
Директору асоціації Сергію Яцкову вдалося залучити до діалогу цікавих співрозмовників, серед яких були головний інженер з розробки пневмогідравлічних систем у німецькій компанії ISAR Aerospace-Роман Михальчишин, генеральний конструктор ракетних комплексів Science&Space LLC Олександр Левенко, СЕО Promin Aerospace Міша Рудомінський, засновник стартапу Elliscope Labs-Олексій Білоченко, а також інші відомі фахівці та експерти.
Кожен з них розповів про свій шлях до SpaceTech, проєктах, а також висвітлював мінуси й плюси нинішньої ситуації для космічної галузі України.
Космічній індустрії необхідний постійний приплив фахівців і мізків. На це в колишні роки працювала вся система освіти — як шкільна, так і позашкільна. Працювали не тільки спеціалізовані фізмат-класи або школи, а й станції юних техніків, центри науково-технічної освіти. Зараз ми бачимо лише їх уламки
На думку експерта, потенціал галузі зараз полягає не в ракетах, а в наукових знаннях, які погано зберігаються і не системно поширюються. А порятунок галузі необхідно починати з системи освіти та інтелектуальної власності.
Необхідно налагоджувати зв’язки між космічними менторами-ветеранами держпідприємств і стартаперами, і нагадувати молоді, що космічна індустрія потребує людей різної кваліфікації — економістів, юристів з космічного права, промислових дизайнерів, в якому ми програємо, і пробивних менеджерів, здатних залучати капітал для проєктів тощо.
Слідкуйте за нашим космічним чатом, у якому регулярно з’являються оголошення про вебінари та хакатони. Учасники онлайн-конференцій розповідають чимало цікавого про практичну сторону своєї роботи та можливості участі у міжнародних грантових програмах, які сприятимуть вашому професійному зростанню.
Ну і нарешті про головну світову космічну подію тижня — запуск телескопа-обсерваторії Джеймс Вебб (JWST). У суботу о 14.20 за київським часом РН Ariane 5 виведе на орбіту телескоп нового покоління, завданням якого стане пошук перших космічних об'єктів Всесвіту, що утворилися 13,5 млрд років тому.
Телескоп має фіксувати в інфрачервоному спектрі реліктове випромінювання зірок та інших космічних об'єктів, і передавати його на Землю. За це фахівці назвали небесну обсерваторію — «машиною часу».
Є надія, що завдяки обсерваторії, названій на честь колишнього керівника NASA, вчені отримають відповіді на багато питань, пов’язаних з історією Всесвіту, природою чорних дір і зможуть знайти нові екзопланети. Але перш ніж телескоп з головним дзеркалом масою понад 700 кг і 6,5 метрів у діаметрі почне працювати, йому належить виконати чималий шлях.
Запуск обсерваторії вартістю $10 млрд та її розміщення на гало-орбіті в точці Лагранжа L2 системи Сонце — Земля на відстані в 1,5 млн км від нашої планети є однією з найскладніших технічних місій.
Ще до виходу на орбіту апарат має виконати безліч послідовних операцій розгортання обладнання, про складність яких говорить той факт, що лише тільки сонцезахисний екран телескопа включає 140 спускових механізмів, 70 шарнірних вузлів, 8 двигунів розгортання, близько 400 шківів і 90 тросів, загальна довжина яких складає 400 метрів.
Перш ніж JWST почне виконувати свою місії пройде приблизно пів року. За цей час будуть проведені операції з вирівнювання дзеркал телескопа і пусконалагодження інструментів у міру їх поступового охолодження до робочих температур.
Ще до запуску конструктори продумали можливі дії на випадок відмови окремих елементів, включаючи, повторну відправку команд і перевірку телеметрії на наявність помилкових сигналів.
Більш складні операції включають «шиммі», коли космічний корабель розгойдують вперед і назад, або» обертання» на одній осі, щоб вивільнити застряглий елемент. Можна також провести переорієнтацію КА — «вогонь і лід», щоб сонячне світло потрапляло в певні області для нагріву компонентів. Загалом, команда JWST підійшла до запуску у всеозброєнні.
Побажаємо їм успіху, а Вашій увазі пропонуємо невелике відео про космічну обсерваторію. Сам запуск буде доступний на сторінці NASA в Youtube.
