Здається, ще ніколи в історії українського парламентаризму депутатів не катали на «шакалячому експресі» за те, що вони не підтримали порно. Вірніше, його декриміналізацію.
Здається, ще ніколи в історії українського парламентаризму депутатів не катали на «шакалячому експресі» за те, що вони не підтримали порно. Вірніше, його декриміналізацію.
Ще з початку каденції нинішньої Ради завдяки епічному «зальоту» свого колеги народні депутати чітко запам’ятали, що «анал — це табу», і вирішили, що в цю сферу краще не пхати носа та інших частин тіла. Але, як на зло, слизька тема таки постала на порядку денному.
У кінці травня після провалу голосування за законопроєкт № 12191 про декриміналізацію порно свою дозу публічної критики отримали не лише окремі депутати, а й цілі політсили. Ті своїм неголосуванням похоронили законопроєкт, не лише не підтримавши його за основу, а й навіть не змігши нашкребти голоси, щоб направити його повторне перше читання чи доопрацювання. Це стосується, зокрема, «Батьківщини» і «Європейської солідарності», які не дали за згадану ініціативу жодного голосу. І якщо від «Батьківщини», з її наскрізь популістичною риторикою, ніхто особливого конструктиву в цьому питанні й не очікував, то «прогресивна» «Європейська солідарність» змушена була нашвидкуруч шукати пояснення, чому так сталося. Вийшло не дуже переконливо, а законопроєкт так чи інакше полетів у сміттєвий бак.
Утім, надія в зацькованих українськими правоохоронцями авторок OnlyFans, любителів «хтивок» у соцмережах та всіх інших притомних людей, які не вважають створення дорослого контенту приводом для кримінального переслідування, все-таки є. Після провалу законопроєкту № 12191 у Раді на початку червня був зареєстрований інший законопроєкт № 15294. У обох випадках — головним автором та «локомотивом» законопроєктів є нардеп Ярослав Железняк. Але варто зважити на те, що співавторами нового законопроєкту є аж понад 40 нардепів, включно зі спікером Русланом Стефанчуком, що дає цій ініціативі значні шанси на успіх. Але ще більший шанс дає законопроєкту його нова назва. Чому так? Нумо розбиратися.
Очевидно, що багато депутатів дуже бояться «праведного гніву» своїх «високоморальних» виборців. Те, що їх покатає на «шакалячому експресі» у Facebook інтелектуальна тусовка вони як-небудь переживуть, хоч це і неприємно. А аргументи людям на умовній «святій Галичині», чому їхній народний обранець, якому вони так вірили, і з яким навіть бачились колись у неділю в церкві, проголосував за легалізацію «нечестивої розпусти», таким депутатам підібрати важко. Саме тому, до речі, під час голосування за попередній законопроєкт величезна кількість нардепів, особливо з «показово релігійних» західних областей, просто «загубились», зімітувавши своє зникнення з пленарного засідання.
Депутати тут обирають простіший шлях — вони не хочуть довго і нудно пояснювати своїм виборцям реалії, в яких поліція «кормиться» з нелегального порнобізнесу, кришуючи вебкам-студії і шантажуючи дівчат кримінальною відповідальністю, та ще й не соромиться витрачати бюджетні гроші на «контрольні закупки» порноконтенту, щоб потім передати до суду справи з «вагомими доказами» кримінальної діяльності. Нардепам простіше заховати голову в пісок і «прикинутися мертвими» під час незручного голосування.
Це, звісно, прикро, що депутати, замість того, щоби проводити просвітницьку роботу і протистояти забобонам своїх виборців, навпаки їх підживлюють, але така вже реальність. Тож автори законопроєкту про декриміналізацію порно, здається, вирішили використати це на свою користь і придумали геніальний хід.
Попередній законопроєкт № 12191 про декриміналізацію порно мав назву — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності». Щось доволі абстрактне і не надто очевидне, погодьтеся. Натомість новий законопроєкт № 15294 названий наступним чином — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії». Головна мета, що у першої, що у другої ініціативи одна — декриміналізувати створення дорослого контенту. Але подача і головний меседж, що лунає прямо з назви — зовсім інші.
Авторський колектив № 15294 вирішив вбити двох зайців (чи тих самих вухастих «кроликів» з журналу PlayBoy) — не тільки декриміналізувати доросле порно (про що в назві законопроєкту, від гріха подалі, ніхто не говорить), а й посилити відповідальність за створення і розповсюдження дитячого. І тут уже цей самий виборець зі «святої Галичини» може запитати у свого депутата: «У тебе що, палець не піднявся натиснути кнопку за боротьбу з педофілами? Як так? А ми ж тебе у церкві в неділю бачили раніше…». А сам такий уявний депутат отримує залізобетонну відмазку: «Ну як я міг не голосувати за посилення відповідальності за дитяче порно? Я ж праведна високоморальна людина! Ну так, заодно випадково декриміналізували дорослий контент, але що вже там, з ким не буває».
Тож під час наступних пленарних засідань історична подія — декриміналізація порно в стінах Верховної Ради — таки може відбутися, і зараз цей крок має чи не найбільші шанси на успіх. Залишається побажати депутатам не «губитися» під час голосування і міцно тиснути зелену кнопку.
