Добрі справи українських волонтерів у Лісабоні: центр для дітей-переселенців

Як все починалося

Минулого року я вирішила кардинально змінити своє життя. Я купила квиток в одну сторону і почала подорожувати соло, працюючи на рімоуті. Почала з Азорських островів, потім полетіла на Мадейру. Напередодні війни я мала летіти в Україну, щоб провідати родичів і забрати макбук. Звідти планувала на Шрі Ланку. Проте, мій літак з Фуншалу до Лісабону відклали на 3 дні через шторм. Коли прилетіла до Лісабону, моніторила білети в Україну, а на наступний день почалась війна. Розумію тепер, що цей шторм визначив мою долю.

Я опинилася в чужому місті одна. На 4 день війни, коли я ще ходила сомнамбулою Лісабоном, то плакала, то замикалась в собі, до мене прийшло усвідомлення — світу потрібна любов. Це було дуже яскраве і потужне усвідомлення. В моєму серці не було ненависті. Там прокидалося потужне розуміння нових цінностей. Картина світу зруйнувалась. Несправедливість буквально розтрощила все, у що я вірила. І на цих руїнах з’явилося світло. Я більше не могла бути дівчиною, яка живе тільки для себе і своїх досвідів. 

Тоді я вирішила для себе чітко, що буду займатись благодійністю, і зроблю її центром свого життя. Буквально за тиждень я натрапила на повідомлення Насті Понамар у чаті української діаспори в Португалії, яка шукала волонтерів для створення проекту по допомозі українським дітям. Я з радістю доєдналася до ініціативи.

Якраз перед війною, бізнесвумен Оксана Романюк разом з Настею організували дитячий садок у Дніпрі. Побачивши проблему, яка постає перед переселенцями в Лісабоні, Оксана запропонувала ідею створення фонду. Величезна кількість мам з дітьми (без чоловіків) прибуває до Лісабону кожного дня. Де бути дітям, доки мами шукатимуть роботи і працюватимуть? Як їм розвиватися і адаптуватися до нових реалій? 

Так ми зібрались разом з українськими дівчатами Оксаною, Настею, Жанною і Танею, взяли каву і почали складати список пріоритетних задач. У нас все працює за принципом меритократії. Кожен займається тим, що вміє найкраще. 

Оксана зайнялась пошуком інвесторів і комунікаційною підтримкою. Буквально за кілька днів вона знайшла людей, які надали нам чудову старовинну будівлю на 5 кімнат у самісінькому центрі Лісабону абсолютно безкоштовно. Настя, у минулому журналістка, склала базу клієнтів, розпочала комунікацію з ними і взяла відповідальність бути вихователем наймолодших. Разом із Жанною мы склали фінансову пропозицію для інвесторів, зайнялися пошуком волонтерів, переклали все, що потрібно, на англійську. Таня, яка займалась в Україні дизайном, намалювала нам план кімнат і підібрала меблі.

Взагалі, португальці дуже активні і дуже теплі люди. Я ще ніколи не працювала в проекті, який буквально генерує можливості та ресурси з повітря. Це неймовірно!

Я просинаюсь і мій вотсап тріщить від повідомлень: «Я теж мама, я хочу допомогти». 

Ми з нетерпінням чекаємо, коли розпочнуться уроки з малювання, співів, португальської та англійської мов, драм гурток, і йога. Також плануємо робити екскурсії та воркшопи на вихідних. 

Як нас можна підтримати

Зараз команда фонду в активному пошуці інвесторів, щоб мати можливість затишно облаштувати приміщення та платити мінімальну зарплату нашим вихователям, кухарям та викладачам.

І наостанок…

Посміхніться втомленому касиру, допоможіть жінці з важкою сумкою, скажіть комплімент дівчині в сукні, погладьте сусідського песика, підтримайте хлопчика, який впав зі скейту, скажіть, що в нього все вийде. В кінці-кінців, купіть батон і погодуйте качок біля озера. Коли ділишся любов’ю і поважаєш всіх, хто зустрічається на твоєму шляху — любові стає тільки більше в тобі ж самому!

Автор: Тетяна Войцещук, тім лід команди копірайтингу, Belkins