Вишгородський районний суд Київської області видав ухвалу про тимчасовий доступ до банківських документів у справі, яка могла б стати навчальним посібником із того, як не купувати дрова в інтернеті.
Вишгородський районний суд Київської області видав ухвалу про тимчасовий доступ до банківських документів у справі, яка могла б стати навчальним посібником із того, як не купувати дрова в інтернеті.
Людина побачила в Facebook рекламу дров. Зателефонувала. Домовилась. Переказала 7000 грн. Дров — нема. Продавця — нема. Є тільки номер картки та відчуття холоду, яке тепер має зовсім інше значення.
Схема класична для українського Facebook-маркетплейса: оголошення, потім дзвінок, потім «переказуйте наперед» і потім — тиша. Гроші пройшли через одну картку, потім через другу — і осіли десь у невідомого власника рахунку в одному з великих банків.
Саме Департамент кіберполіції відстежив маршрут грошей через платіжну платформу й встановив кінцеву картку. Далі — стандартна процедура: клопотання до суду, ухвала про доступ до банківської таємниці, і банк зобов’язаний видати все — від фото при оформленні картки до IP-адрес входу в інтернет-банкінг.
Якщо хтось продає дрова з Facebook і просить передоплату — це або дрова-привид, або дуже дорогий урок цифрової грамотності. Кіберполіція потім знайде, але дрова вже не повернуть.
