Під час останньої зустрічі у форматі «Рамштайн» президент Володимир Зеленський закликав союзників надати Україні літаки F-16. Але західні країни не поспішають передавати нам цю зброю. Як і у випадку з танками Leopard, почалися затяжні переговори. Хоча Повітряні сили потребують сучасних літаків саме зараз.
Під час останньої зустрічі у форматі «Рамштайн» президент Володимир Зеленський закликав союзників надати Україні літаки F-16. Але західні країни не поспішають передавати нам цю зброю. Як і у випадку з танками Leopard, почалися затяжні переговори. Хоча Повітряні сили потребують сучасних літаків саме зараз.
Ми дізналися, чому це так важливо для нашої оборони та наступу.
«Телебачення Торонто» днями виклало на YouTube інтерв’ю з Джусом — пілотом українського винищувача МІГ-29. Він розповів, чому літаки, які зараз на озброєнні ЗСУ, не можуть ефективно виконувати свої завдання, і чому там так потрібні саме F-16.
«Якщо його розглядати як літак, то майже нічим. Якщо його розглядати як зброю — то грандіозно», — каже Джус.
F-16 — однодвигунний багатофункціональний легкий винищувач, який компанія General Dynamics 1976 року розробила для Повітряних сил США. F-16 — один із наймасовіших літаків свого класу. З моменту розроблення виготовили понад 4000 машин різних модифікацій.
Перша функція винищувача — протидія повітряному нападу (повітря-повітря), чи то крилаті ракети, шахіди, бомбардувальники, штурмувальники, вертольоти.
Можливості МіГ 29 або СУ 27, які є зараз на озброєнні в Україні, для цих завдань украй обмежені. Оскільки з 80-х років у них практично не змінювалося обладнання. Лише мінімальна модернізація.
«На той момент бортові радари взагалі не закладалися для протидії шахідам», — розповідає Джус.
І пілотам зараз доводиться витискувати з літаків максимум, хоча вони просто для цих завдань не пристосовані.
Протидія крилатим ракетам — теж на межі технічних можливостей старих літаків. А на F-16 стоять більш досконалі РЛС і набагато досконаліші ракети. І знищення цих цілей буде набагато ефективніше.
На передку в українських пілотів є ще більш серйозний супротивник — винищувачі СУ-35, МІГ-31 та навіть СУ-30, який трохи меншого рівня.
«Прямі повітряні сутички з ними — на межі суїциду… Шансів на те, щоб вижити, украй мало», — підкреслює пілот.
Усе впирається в радіолокаційний приціл і безпосередньо ракету, якої можна вражати ворога.
«Наші ракети робити це ефективно та безпечно для нас не можуть», — підкреслює він.
Ракети обмежені як за дальністю, так і за принципом своєї дії. На них встановлені напівактивні головки самонаведення. Тому, щоб ракета долетіла до цілі, ціль треба до останньої секунди підсвічувати власним радаром.
«Тобто я маю летіти на ворога», — відмічає Джус.
Ворогу ж це робити не треба. Він випускає свої ракети з активними боєголовками самонаведення з вбудованим радаром.
«Слава Богу, що їхні ракети неідеальні, їхні радіолокаційні приціли теж неідеальні. І ми маємо доволі насичене ППО», — каже він.
Під час наступальних операцій у пілотів немає високоточного озброєння по наземних цілях.
«Ми не можемо ефективно допомогти своїй піхоті», — підкреслює Джус.
Тому, як він каже, місії, які зараз виконують СУ-25 та іноді СУ-24 у тилу ворога — «це грандіозно небезпечно і, на жаль, недостатньо ефективно». Це некеровані боєприпаси, усе залежить від умінь льотчика.
F-16 дасть змогу проводити хірургічно точні атаки не тільки на землі та в окупованих містах, але й на морі, де він може використовувати ракети Гарпун. Ефект атаки буде набагато більш несподіваним, ніж він наземних установок.
Крім цього, F-16 мають сучасні системи РЕБ, які здатні глушити як ППО ворога, так і системи літаків.
Мінімальна потреба — це ескадрилья (12–24 літаки F-16). Тоді вона зможе повноцінно функціонувати. Це старт.
«Нам таких ескадрилій потрібна певна кількість», — каже пілот.
