Українець Ілля Мартинюк залишив роботу-мрії в Google, де він працював Site Reliability Engineer, та повернувся в Україну з Мюнхена. З початку великомасштабного вторгнення айтівець займався волонтерством у Німеччині, що для нього стало фултайм-зайнятістю, а робота перетворилася на те, чим займаєшся, коли з’являється час.
Українець Ілля Мартинюк залишив роботу-мрії в Google, де він працював Site Reliability Engineer, та повернувся в Україну з Мюнхена. З початку великомасштабного вторгнення айтівець займався волонтерством у Німеччині, що для нього стало фултайм-зайнятістю, а робота перетворилася на те, чим займаєшся, коли з’являється час.
«Мене влаштовувала і команда, і те, що ми робили — підтримували внутрішні сервіси. І те, що на позиції Site Reliability Engineer я міг приділяти час не лише кодингу, а й розвитку софт-скілів. Але повномасштабне вторгнення внесло свої корективи», — розповів Ілля Мартинюк в інтерв’ю DOU.
Ідея про повернення в Україну в Іллі була від початку війни, згодом вона еволюціонувала у конкретний план. І влітку 2023-го айтівець почав цей план втілювати. Він повернувся до Києва у січні 2024-го. Щоб закрити всі питання у Німеччині, знадобилося приблизно пів року, тому що виїхати з країни не так просто через бюрократичні нюанси.
«Після звільнення я відчув полегшення. Відколи став волонтерити, робота в Google втратила для мене колишню цінність. Вона й досі була корисна компанії, приносила гроші, але все це — не те, що мене мотивувало», — сказав Ілля.
Після перетину кордону Ілля подумав: «Нарешті це трапилося». Друзі були раді його поверненню, але батьки його рішення сприйняли не дуже радісно, тому що він єдина дитина у сім’ї, і вони хотіли, щоб син перебував у безпеці.
Ілля зібрав 20 млн грн донатів, з яких майже 4 млн — його особисті кошти.
У Німеччині Ілля збирав, закуповував і відправляв в Україну тепловізори, дрони, рації, згодом додалися генератори, старлінки. Також співпрацював з фондом «Повернись живим».
«Наприклад, у березні 2022-го один продавець написав мені, що має 300 тепловізорів Pulsar — це величезна кількість! Я сконтактував з „Повернись живим“, і ми спільними зусиллями закупили тепловізори. У фонду було багато справ у перші тижні нападу, тому я допомагав із закупівлею та постійно був на контакті з юристами, логістами й волонтерами, аж поки тепловізори не приїхали до складу ПЖ у Польщі. На практиці це означало, що я допомагав оформити документи — дозвіл на експорт з Європи, телефонував німецьким держслужбовцям і питав, чому так довго дозволу немає, уточнював у банків, чому транзакцію не пропускають (бо першу оплату за тепловізори повернули) і, зрештою, оплатив транспортування цього всього добра до складу. Відчувалося, що всі роблять спільну справу, і я радий, що міг активно допомагати», — розповідає Ілля про співпрацю з фондом.
«Загалом з початку повномасштабного вторгнення я особисто зібрав 20 млн грн донатів, які потім пішли на різні потреби армії. Це не так багато, як збирають відомі волонтери, фонди, але і це — теж чесна праця, як то кажуть», — додає Ілля.
З часом Ілля зрозумів, що сам процес збирання донатів йому не подобається. У волонтерстві його більше приваблює те, що став краще розбиратися у технічних нюансах обладнання, на яке збирає і яке купує.
«Мені цікавіше бути залученим у технології, ніж у самі збори. А щоб ще більше у це заглибитися, потрібно було перебувати безпосередньо в Україні: спілкуватися з військовими, відвідувати тематичні хакатони, конференції тощо», — пояснює айтівець.
Наразі основне заняття Іллі — саме волонтерство. Він не працює офіційно на жодному комерційному проєкті, живе на заощадженнях, які зібрав в останній місяць перебування в Німеччині (це гроші з акцій і бонус, який виплатила Google за роботу).
Також з командою товаришів з Мюнхена працюють над тим, щоб запустити окремий ресурс, на якому буде зібрана стисла й корисна інформація для волонтерів про те, як діяти.
«Зараз підказки доводиться шукати по всьому інтернету. Ми ж хочемо дати концентровану інформацію. Це буде корисно і для ширшого кола українців загалом, адже нині триває активна мобілізація і ймовірність того, що близька людина опиниться у війську, висока. Ті, хто ніколи не стикався з цією сферою, можуть бути розгублені, де і що шукати, щоб спорядити воїна. Проєкт наразі на стадії дизайну, його розробка насправді потребує чимало часу, тому ми рухаємося поступово», — розповідає про проєкт Ілля.
Крім цього, він їздить безпосередньо до військових на Донбас поспілкуватися ближче і краще розуміти потреби. Також консультує інших людей щодо закупівель різних товарів.
«Коли активно волонтериш, то живеш війною. Не як військовий, та все ж. І в такому разі мобілізація у голові перетворюється на подію, яка станеться рано чи пізно в тому чи іншому вигляді. Якщо буде повістка — це не проблема. Просто я хотів би встигнути передати ті справи, які я роблю, іншому, аби підрозділи, яким я допомагаю два роки, не відчули жодних змін. Наразі їх шість, від рівня відділення до рівня бригади, від яких я отримую регулярні запити. І ще така ж кількість підрозділів звертається більш спорадично, коли щось потрібно», — говорить Ілля.
Айтівець радить підготуватися заздалегідь, поки перебуваєте за кордоном. Наприклад, якщо розробник, можна підтягнути знання чи навички, завдяки яким наймуть у miltech-компанію. Каже, що це буде прекрасна допомога у війні, яка не скоро завершиться.
«Я жодного разу не пошкодував про рішення повернутися додому. Але радити іншим щось робити чи, навпаки, не робити — не буду. Кожен має брати відповідальність за своє життя сам», — підсумував Ілля.
