ІТ-підприємець, засновник компаній Powercode, Goodex24Pl, президент Європейської асоціації програмної інженерії Владислав Савченко має новий проєкт — він вклав 1 млн грн у виробництво бронежилетів для ЗСУ. Владислав розповів історію нового вектора своєї діяльності — виробництво броників він організував лише за кілька тижнів.
ІТ-підприємець, засновник компаній Powercode, Goodex24Pl, президент Європейської асоціації програмної інженерії Владислав Савченко має новий проєкт — він вклав 1 млн грн у виробництво бронежилетів для ЗСУ. Владислав розповів історію нового вектора своєї діяльності — виробництво броників він організував лише за кілька тижнів.
«Про броники думав із перших днів війни спочатку для себе та близьких, щоб отримати захист», — розповідає Савченко.
Він зізнається, що на другий день війни, 25 квітня, купував бронежилети 3-го класу для себе та близьких по $1500 за штуку. «Я робив це вночі, вилазкою на Одеську трасу, де й забирали ці самі броні у людини, яка була проїздом у Києві», — згадує Владислав.
Пізніше його команда почала закуповувати для знайомих і на запити людей бронежилетів українського виробництва в Instagram — ціна була близько $500, і ці покупки вирушали до ТРО та ЗСУ. «Це вже був український броник із відстрілами та гарного зовнішнього вигляду з нормальними плитоносками», — розповідає підприємець. Але ціна здалася Владиславу надто високою для локального виробу.
«Не може український броник коштувати від $500. З’явилася ідея бронеплити та плитоноски виробляти великими тиражами за якісь прийнятні гроші», — зізнається підприємець.
За основу він взяв досвід свого друга із Запоріжжя Дениса Кульчицького. «У нього виходило використовувати багато безкоштовної праці, донати, подарунки у вигляді матеріалів та ручне гартування металу, щоб виготовити невеликі партії броників по $34-38», — розповідає Владислав.
Підприємець з Денисом зателефонував і запропонував зробити партію 200+ бронежилетів із фірмової броньованої сталі та якісними плитоносками. Кульчицький погодився.
«Хотіли виготовити зі сталі Armox 600t, Armox 550 або Armox 600, але купити таку сталь практично неможливо (черга на заводі Saab на три місяці, або ціна дуже висока», — каже Владислав).
Чоловіки довгий час шукали альтернативу гарантії того, що сталь триматиме 4+ клас. «Але всі боялися рекомендувати, адже життя людей на кону, тут ціна помилки є дуже високою», — каже Савченко.
У результаті підприємці знайшли сталь Sidur 500, за яку поручилися знаючі люди. За словами Савченка, більше ніж у половині випадків вона витримує навіть кулеметний постріл.
«Ціна виявилася достатньо адекватною — трохи менше ніж 200 000 грн за тонну. Нам знадобилося 3,072 тонни металу, який треба було вивезти з Дніпра до виробничих потужностей у Запоріжжі. Логістика нам вилилася в немалу копійчину, хоча два міста поряд знаходяться, але через проблеми з паливом їхати ніхто не хотів», — розповідає Владислав.
Наступний етап — плазмове різання, згинання плит і наклеювання антиосколкового шару з балістичної повсті на спеціальний епоксидний клей був для підприємців менш складним. «Найважливіша частина броника готова, вже більша частина плит порізана і погнута під стандарт, проведено відстріли в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. І отримані хороші стабільні результати цієї сталі», — гордо каже Савченко.
Потім виникла логістична проблема з доставкою повсті з Рівного до Запоріжжя. «Ми розмістили в Instagram оголошення про допомогу, хлопці-підписники абсолютно безкоштовно привезли до Запоріжжя повсть, а дорогою захопили плитоноски в Дніпрі», — згадує Владислав.
Команда dev запускає YouTube-канал про сильних людей. Дивіться перше відео вже цієї п’ятниці.
З плитоносками, за словами Владислава, історія теж не була простою. «Ми перебрали понад 20 варіантів лекал, після чого зупинилися на найбільш практичних (близьких до європейських) та найшвидших у виробництві. Хлопці у Дніпрі відшили дуже швидко необхідну партію у різних кольорах», — каже Владислав.
З його слів, для вибору субпідрядників провели тендер.
«Нам пропонували шити у Запоріжжі, Одесі, Дніпрі та Тернополі. Обрали найшвидший і найадекватніший за ціною варіант у середньому за 1250 грн», — розповідає Савченко.
Вибір тканини та кольору — окремий головний біль. «Ми ж не знаємося на тканинах. Довго шукали та знайшли тканину найбільш наближену до Кордури (сертифікований нейлон від компанії Invista — ред.) за характеристиками», — зізнається Владислав.
Владислав розповідає, що виробництво організувати з нуля за кілька тижнів — завдання не з простих. Але отримані з передової, від ЗСУ та ТрО відгуки лише зміцнюють його впевненість у тому, що підприємець на правильному шляху. Всі вироблені бронежилети він передасть на передову у Запорізькій та Дніпропетровській областях та поставлено на баланс Міноборони, щоб унеможливити всі можливі махінації та схеми перепродажів.
«Практично вся робота зроблена у проєкті безкоштовно або за собівартістю, за рахунок цього ціна у броника 4+ класу вийшла 3000–3100 грн. Це офігенний кейс щодо ефективності, швидкості та якості», — не без гордості каже Савченко.
За його словами, гідний бронежилет на ринку коштує в рази дорожче. Загалом на виробництво Владислав уже витратив близько 1 млн. грн.
Наразі підприємець розглядає варіант монетизації проєкту. «Подумуємо запустити паралельний проєкт із продажу броників. У цьому випадку з ринковою оплатою робіт із виробництва ми навряд чи вийдемо за $140-150 за штуку? і зможемо продавати їх за $200», — розповідає він.
