Як зробити так, щоби клієнти «Сільпо», «Нової Пошти», «Київстар» самі працювали на капіталізацію цих бізнесів. Є ідея

Отже, так сталося, що останнім часом по роботі я трохи вивчав криптосвіт. 

І в мене звісно склалося доволі комплексне враження про нього. Воно двояке. З одного боку мені здається, що крипта — ідеальний винахід для вільного обігу фінансів. І проєкти, які працюють на нашому ринку, це, в принципі доводять. Звісно можна довго сперечатися про те, що крипта в Україні — сіра зона, поза контролем регулятора і так далі. Але факт є факт: надійний застосунок у форматі криптокарти чи криптогаманця — це крок вперед. Бо це доволі зручно, надійно і швидко. 

Інша річ — поява безлічі койнів, мемекойнів, NFT та іншого сміття, що торгується на біржах. Тут я бачу відверту спекуляцію. Так, як і на будь-який ринковій спекуляції, на ній можна непогано заробити, вміючи це робити (лохи заводять гроші й програють, а тямущі люди можуть і витягнути копійчину). 

Але криптосвіт, попри всю його… ну не сказати мутність, а скажімо так, неоднозначність, на мій погляд, відтестував крутий інструмент, який чомусь ще масово не дійшов до традиційних бізнесів, але думаю, дійде. 

В чому суть?

Всі ви бачили, як, наприклад, Ілон Маск підтримує Dogecoin і він зростає. А тут ще й Пенсійний фонд Британії вирішив в нього вкласти $2 млн і він підстрибнув в ціні. 

Крім Dogecoin, було (і є) ще багато собачих монет, і котячих також. І всі вони торгувалися на криптобіржах і чогось там навіть коштують.

Хоча, якщо вдуматися в суть більшості з цих монет — то її немає. Це просто вдалий маркетинг, продаж повітря. Але люди (і навіть державні фінансові установи) готові в це вкладати кошти. Ми живемо у такому світі, де іноді вдалий мемас буде коштувати більше, ніж цукровий заводик на Одещині. І це — правда. 

На біржах є безліч коінів, але під жодним з них немає справжньої цінності, яку можна потримати, що називається, у руках. Так, є власні монетки у якихось стартапів зі світу Web 3.0, нехай це якійсь черговий DeFi (decentralized finance) проєкт, якій звісно придумав геніальну ідею обміну цінностями, що буде коштувати з часом мільйони (насправді — звісно ні) і треба прямо зараз інвестувати у цей койн, тому що завтра це вже буде єдиноріг і ти будеш кусати лікти (насправді — навряд). 

Звісно, кожен товар коштує рівно стільки, скільки за нього готові заплатити люди. І так порівнювати буде, скажімо так, недоречно. Але мій пойнт не в цьому (знаю, довго підводив до головної ідеї).

Мій пойнт ось у чому: а що буде, якщо умовний цукровий заводик випустить свій койн? Інакше кажучи, а що буде, якщо реальний бізнес, який має реальну фізичну цінність, спробує встати на ці рейки, які вже протоптали криптостартапи?

В Україні немає реально працюючого класичного фінансового ринку, а йти кудись до Warsaw Stock Exchange — це ж ціла справа на пів життя, з купою умов і підготовки, попередніх інвестицій. 

То чому б не піти на біржі криптосвіту зі своїми монетами, де поріг входу набагато нижчий. До того ж створити якійсь власний умовний мемекойн на базі Ethereum, Solana чи чогось ще — це доволі просто. Можна швидко нагуглити інструкцію, як це робити, і можливо, попросити у людей, які мають справу з криптою, невелику консультацію/допомогу. І це все.

Ти виходиш на фінансовий ринок, у якому працює вся екосистема: є біржі, є різні монети, є вихід у фіат, є трейдери.

Забезпечення такої валюти може гарантувати сам актив, який його випускає. Це процес, який у криптосвіті відомий як Inicial coin offering (ICO).  Це як випуск акцій, тільки у крипті. Припустимо, що у цукрового заводу є 100% акцій. Так от, з невеликим пакетом (як забезпечення своїх монет), скажімо 5%, власник заводу може вийти на криптобіржу.

Всі ми також пам’ятаємо, що багато криптопроєктів, які йшли на ICO, виявлялися шарлатанами (і зараз іноді виявляються), бо під ними нічого не було, крім гарного нефункціонального сайту та white paper, який висів на ньому й обіцяв інвесторам золоті гори. Звісно більшість таких проєктів здувалися, а інвестори втрачали гроші.  

А якщо імплементувати цю ж саму схему, але під гарантію покласти реально працюючий класичний бізнес? Ще один уявний приклад: мережа кав’ярень випускає свій койн. У обмеженій кількості його можуть отримувати самі ж клієнти мережі кав’ярень і потім обмінювати їх, скажімо, на чашку безплатної кави. 

Чим це відрізняється від «ось вам бумажечка, назбираєш п’ять відміток, отримаєш шосту чашку безплатно»? Знайома ж така стандартна програма лояльності? Тим, що власна криптовалюта дозволить її власнику отримати не тільки додаткову чашку кави. 

Вона набагато функціональніша. Перше — її можна обміняти на фіат/іншу монету. Це повинна бути обов’язкова умова (як і будь-якої крипти), друге — клієнт може заробляти койни за якісь дії (привів друга — отримай монетку, написав пост про кав’ярню в соцмережі — отримай дві), третє — вартість самих монет не обов’язково повинна бути прив’язана до вартості чашки кави. Краще, якщо вона буде прив’язана до самого бізнесу (мережа виросла з 5 до 10 кафе — і твоя монетка вже вдвічі дорожча). Такими монетками також можна ще стимулювати роботу власних співробітників, даючи їм їх як бонуси.

Таким чином монетка мережі кав’ярень перетворюється на окремо працюючий актив вашого бізнесу. А якщо уявити собі, що цей бізнес не мережа кав’ярень, а якийсь відомий бренд, такий як «Київстар» чи «Нова Пошта», з великою кількістю клієнтів, які могли б своїми діями суттєво підняти вартість монетки, то рівень уяви моментально улітає на новий рівень. 

Думаю, величезним українським компаніям навіть на криптобіржу можна не йти одразу. Просто випустити власну внутрішню валюту, яка спочатку буде доступною для співробітників, а потім — і для клієнтів, фанатів і так далі. 

Коротше кажучи, цікаво було б пожити в такому світі, де можна було б на біржі обміняти монету «Нова Пошта», яку ти заробив, на приводі друзів, на монетку «Сільпо», а потім платити їй за пакован продуктів на касі. Оце був би дійсно новий світ!

А що стосується наших ІТ-компаній — то своя крипта — це взагалі повинен бути мастхев, я вважаю. Бо там і спеціалісти, які можуть порозумітися з блокчейн-платформою, знайдуться.

Думаю, що ви вже також зрозуміли, чому закон про крипту, який Україна чомусь ніяк не може прийняти, настільки важливий і яку цінність може мати українська екосистема віртуальних активів майбутнього.

До речі, експерименти з власною криптою вже проводили (і проводять) футбольні клуби й окремі гравці. Деякі клуби спочатку випускали токени для фанатів у межах програми лояльності. Уболівальник міг за них купувати право обирати пісню на клубному стадіоні або отримувати деякі привілеї при покупці сезонних абонементів. За межами клубних спільнот фан-токени поводяться як звичайні криптовалюти. Користувачі можуть купувати, продавати або обмінювати їх на криптовалютних біржах і маркетплейсах. 

Фанати «Нової пошти», «Київстар», «Сільпо» — це їхні клієнти. То чому б не дати цим клієнтам «працювати» на маркетинг і капіталізацію свого бізнесу? Що думаєте?