Колишня заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко провела панельну дискусію на IT Arena за участі військових, які працюють на перетині фронту та MilTech-індустрії.
Колишня заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко провела панельну дискусію на IT Arena за участі військових, які працюють на перетині фронту та MilTech-індустрії.
У розмові взяли участь Володимир Городничий, капітан цивільно-військового співробітництва (ЦВС) 412-ї бригади безпілотних систем «Nemesis» (у минулому — геймдевелопер із 20-річним стажем), Вікторія “Торі” Гончарук, виконавча директорка, AB3.Tech та Віталій «Грива» Мамець, командир батареї артилерійської розвідки 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.
Головні тези та найцікавіші цитати про те, як змінюється війна, чому цивільний MilTech не встигає за фронтом і навіщо ЗСУ власний fast-track.
За словами учасників дискусії, порівнювати 2022 рік та нинішній неможливо — це «два різні всесвіти». Головна зміна полягає не лише в “залізі”, а у підході до прийняття рішень.
Віталій (1-го окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла): «Ми повністю змінили процес прийняття рішень — сьогодні він базується на Big Data… Усі рішення про розвиток дронів, необхідну їх кількість, витрати бюджету підрозділу повністю спираються на аналіз даних та використання штучного інтелекту».
Володимир (412-та бригада «Nemesis»): «У 2022 році це була остання радянська чи пострадянська армія. Нам пощастило, що партнери підтримали нас обладнанням. Зараз понад 90% усієї зброї в контексті дронів ми створюємо самі. Тепер це бізнес-підхід: ми вираховуємо майже все — вартість за запуск, за перехоплення, за знищення цілі — і шукаємо найефективніші рішення».
Якщо на початку повномасштабного вторгнення армія просто замовляла технології у цивільних розробників, то згодом цикл оновлення загроз та протидій скоротився до лічених тижнів. Цивільний сектор виявився занадто повільним для таких темпів.
Вікторія (AB3.Tech): «Співпраця з цивільним сектором стала для нас занадто повільною, а зміни — занадто швидкими. Військові зрозуміли: нам потрібно створювати власні рішення. R&D-лабораторії у підрозділах швидко перетворилися з інструменту точкового розв’язання завдань на щось систематичне. Військовослужбовець став інноватором, а не просто кінцевим споживачем».
Вікторія Гончарук навела приклад, коли саме військові вигадують нову тактику та застосування для наявного “заліза”, створюючи тренди для всієї індустрії — як це зробив підрозділ NC13 у складі 3-ї ОШБр, поєднавши важкі бомбери з наземними роботизованими комплексами (UGV).
Під час операції "Вівальді" окупантів атакували НРК-камікадзе, закинуті углиб на понад 10 кілометрів. До цього жоден підрозділ у світі не десантував наземних роботів з повітря — і тим більше не робив цього системно на полі бою.
На запитання Катерини Черногоренко про те, якої спроможності підрозділам бракує найбільше, військові відповіли однозначно: часу на масштабування та скасування бюрократичних перепон при закупівлях.
Володимир: «На перше місце я би поставив промислове масштабування. У нас є безліч крутих технологічних рішень, ми починаємо їх ефективно використовувати, але щоб масштабувати їх, йде 6–10 місяців. На жаль, за цей час ворог підглядає, адаптується і масштабується у відповідь».
Віталій: «Нам потрібні швидкі гроші. Змагання між мечем та щитом дуже швидке: ми вигадуємо нову тактику чи рішення, а вже за 2–3 тижні ворог розуміє, як із цим боротися. Головна проблема мого підрозділу — ми не можемо знаходити рішення з потрібною швидкістю через брак операційних процедур для отримання коштів”.
На їхню думку, потрібна розмова із Міноборони щодо fast-track: щоб підрозділ міг дуже швидко і дешево купувати на ринку необхідні трансивери чи приймачі.
Катерина Черногоренко зазначила у відповідь, що якщо у 2022 році проєкт «Армія дронів» запускав fast-track для виробників, то зараз такий швидкий трек і спецбюджети потрібні безпосередньо військовим підрозділам, які відкривають власні R&D-лабораторії.
Коли технології змінюються щодня, виробники за межами фронту втрачають розуміння реального поля бою. Саме тому військові змушені виконувати роль співрозробників (Customer Development).
Володимир: «Кожен солдат мріє про готове рішення з однією кнопкою. Але реальність інша. Виробники самі по собі не мають чіткого розуміння поля бою. Тут критично важливо, щоб вони реагували надзвичайно швидко. У нас на фронті немає вихідних чи відпусток, і виробники мають так само миттєво реагувати на весь фідбек із передової».
Віталій: «Якщо мова про FPV — у базі підрозділу ми можемо зробити з ними практично все, що завгодно. Але якщо мова про радари чи складні технології, ми не зробимо це самі. Або коли ми вигадали рішення, і нам завтра потрібно 1000 таких дронів — ось у цій точці ми маємо віддавати розробку в MilTech і замовляти масштабування».
Містком між цими двома світами, на думку учасників панелі, мають стати ветерани. Вони розуміють специфіку бойових дій і можуть виступати «перекладачами» між запитами фронту та мовою інженерів і бізнесу.
