Вікторія ГорбікТаке життя
10 липня 2023, 14:50
2023-07-10
Незрячий студент-кібербезпеківець обрав компʼютер замість масажу. Історія молодого айтішника, який попри ваду може влаштувати кривдникам спам-атаку та знає все про кіберзахист
Руслану з Рівненщини 22. Він живе один на знімній квартирі в Києві та вчиться на факультеті кібербезпеки. Він втратив зір у чотири роки через хворобу, із шести років навчався в київській спеціальній школі № 5 ім. Я. П. Батюка для дітей із порушенням зору, а в майбутньому сподівається стати до лав кіберармії.
Про свій шлях і про те, чого не вистачає незрячим людям в Україні, він розповів dev.ua.
Руслану з Рівненщини 22. Він живе один на знімній квартирі в Києві та вчиться на факультеті кібербезпеки. Він втратив зір у чотири роки через хворобу, із шести років навчався в київській спеціальній школі № 5 ім. Я. П. Батюка для дітей із порушенням зору, а в майбутньому сподівається стати до лав кіберармії.
Про свій шлях і про те, чого не вистачає незрячим людям в Україні, він розповів dev.ua.
Замість масажиста до кібербезпеки
Руслан розповів, як іще в останньому класі школи-інтернату він гадав, що майбутня професія буде стандартною для незрячих людей, наприклад, доведеться вчитися на масажиста.
Руслан, незрячий фахівець із кібербезпеки (Фото з особистого архіву)
Та, за його словами, він із раннього дитинства був на «ти» з комп’ютером і сам навчався роботи з ним. Тож у 2019 році, ухвалюючи рішення про вступ, вирішив направити стопи в цьому напрямі. Як каже молодик, вирішив, чому б не спробувати себе в тому, що приносить йому більше задоволення, і водночас може приносити не аби яку користь для людей.
«Я такий, окей, війна на сході продовжується і, хоч кібербезпека, це, звичайно, на той момент був не найрозвиненіший напрям у нашій країні, але я подумав, чому б не спробувати себе там», — зазначив він.
Від старовини до сучасності
За словами Руслана, обираючи ВНЗ, він вагався між київськими КПІ та Державним університетом телекомунікацій.
«У КПІ мені не сподобалась атмосфера старовини. Якось там усе дисонувало з темою розвитку й інновацій», — згадує юнак. Тож він обрав ДУТ, який здався йому більш сучасним. Крім того, майже відразу після вступу Руслана в університеті почали створювати умови для людей з обмеженими фізичними можливостями: зробили пандуси та таблички шрифтом Брайля, що певною мірою зробило перебування в будівлі університету більш комфортним.
Руслан, незрячий фахівець із кібербезпеки (Фото з особистого архіву)
Тож молодик почав нове життя у столиці на знімній квартирі. Щоб дістатися до університету, потрібно було їхати близько години громадським транспортом із пересадками, але, як він каже, сама дорога не була для нього чимось незвичайним і супертяжким. У школі їм викладали орієнтування та мобільність на відкритому просторі. Тож маючи багаж теоретично-практичних навичок, почав використовувати їх на регулярній основі, як наслідок, самостійне пересування Києвом стало нормою.
«Починати було важко психологічно, тому що це відкрите місто, траси, дороги й таке інше», — говорить хлопець.
Комʼюніті та онлайн
Попри розповсюджений стереотип про те, що незрячі спілкуються лише з незрячими, у Руслана дуже багато друзів з обох боків. У нього є брати, які також проживають в Києві, але окремо.
«У побуті я з дитинства намагався робити все сам, щоби нікого не навантажувати своїми проблемами», — зазначає він.
Руслан, незрячий фахівець із кібербезпеки (Фото з особистого архіву)
Ще з початку ковіду навчання в університеті перевели більшою частиною онлайн. І потім, коли почалася широкомасштабна війна, звичайно, вони зараз також навчаються переважно в такому форматі.
Для роботи на компʼютері та телефоні Руслан використовує програми екранного доступу, які зараз є у вільному доступі, які озвучують текст та всі кроки, які робить користувач.
«Так, у принципі, можна працювати майже з усіма базовими програмами, які стоять на операційних системах», — говорить молодик.
За його словами, складнощі виникають у роботі із зображеннями, тому що картинки ніяк не озвучуються, за винятком, коли в соцмережах користувачі додають альтернативний текст до зображень, котрі прикріплюють до своїх публікацій. А також зі сканованим текстом у форматі PDF, де документ озвучується неправильно, або взагалі не розпізнається. З графічними інструментами програми екранного доступу, переважно поки також не працюють. Крім того, є й інші сторонні застосунки, які не дуже доступні для незрячих, а іноді навіть зовсім не доступні.
Особливості техніки
Зараз, за словами Руслана, він працює з ноутбуком HP. До цього були Acer, Asus і ще багато моделей, які пройшли через його руки.
Для комфортної роботи, як каже юнак, ноутбук має містити достатній обсяг оперативної пам’яті, процесор нового покоління з нормальним розгоном і сучасну відеокарту, тому що програми, які зазвичай використовуються в навчанні та роботі у сфері кібербезпеки, потребують багато ресурсу, зокрема й відеокарти.
Руслан, незрячий фахівець із кібербезпеки (Фото з особистого архіву)
Для роботи із зображеннями Руслан використовує чат-боти на основі штучного інтелекту, які видають текстовий опис завантаженої картинки.
«Звичайно, це не дуже точна інформація, воно залежить від освітлення, якості зображення та багатьох інших чинників, але інформацію, на якій можна базувати свою подальшу роботу, так можна отримати», — говорить молодик.
Дозвілля
У вільний час Руслан пише пісні, викладає їх на стрімінгові майданчики Spotify, Apple Music чи YouTube, а також грає на гітарі. Його треки можна знайти тут.
Руслан, незрячий фахівець із кібербезпеки (Фото з особистого архіву)
З 2019 року, за словами молодика, це було його хобі, а з 2021 року він почав ставитись до цієї діяльності більш серйозно — купувати рекламу, вкладати гроші зокрема в аудіо, яке купує для своїх пісень в інших авторів, і розкручувати власний бренд.
«Поки що, скажімо, я на цьому не заробляю, у мене тільки одні витрати на це йдуть. Але мені це приносить задоволення, тому я не кидаю цієї справи», — зазначає він.
До початку повномасштабної війни Руслан писав деякі пісні російською, але з 24 лютого 2022 року повністю перейшов на українську мову.
Початок війни
Молодик розповідає, що до початку повномасштабного вторгнення він готував себе морально.
«Я розумів, що рано чи пізно це мало статися», — говорить він.
За його словами, перші бомбардування застали Руслана в Києві. Йому дзвонили батьки та рідні, у паніці вмовляли приїхати додому, бо в рідному селі на той момент було тихо. А потім молодик опинився в одному з населених пунктів під Києвом і три тижні ще був в окупації.
«Я дуже стресостійкий, і для мене немає великої проблеми, якщо я чую вибухи, я не впадаю в паніку та спокійно реагую на це», — розповідає Руслан.
Потім він розповів, що певний час зосереджувався на тому, щоб атакувати сервери рф, за допомогою спеціалізованих сервісів, які були створені колективними зусиллями хакерів, котрі працюють на благо нашої країни. Як говорить Руслан, звичайно, що його рівень поки ще не дає змогу завдати якусь серйозну шкоду працюючи самостійно, але за його словами колективно можна робити дуже багато крутих речей у цьому плані.
У відповідь на питання, чи використовував він доступні йому хакерські інструменти в особистих цілях, Руслан посміхається.
«Узагалі я добрий, але якось я хотів помститись одній людині та зробив спам дзвінків на його мобільний телефон», — згадує молодик.
Чого не вистачає незрячим людям
Зі свого досвіду Руслан поділився думками, чого не вистачає Києву для того, щоб люди з вадами зору, які активно проводять своє життя, могли почувати себе тут краще:
1. Сама велика проблема в великому місті — це громадський транспорт. Необхідно, щоб на кожному маршруті назовні озвучували номер транспорту, який підʼїжджає.
«Це просто must have, бо часто без сторонньої допомоги ніколи не дізнаєшся номер транспорту, а на зупинках є люди, які не завжди адекватно реагують на запит про допомогу», — говорить молодик.
2. Теж саме стосується зупинок, тому що, хоч в метро та муніципальних автобусах і тролейбусах їх озвучують, то в маршрутках — ні.
«Я цю проблему вирішив за допомогою навігатора, але може бути різна ситуація, сісти телефон, наприклад», — акцентує Руслан.
3. Озвучені світлофори та тактильні смуги мають бути на кожному перехресті.
«Проблем насправді є багато, але я сподіваюся, зараз, коли проблема людей з інвалідністю стає набагато більш актуальною, якраз зважаючи на ті події, які відбуваються в нас у країні, я сподіваюся, що це все буде рухатись і набере системного підходу», — зазначає молодик.
4. Сподіваюсь, що в Україні налагодять системний підхід до підготовки кадрів, які б допомагали соціалізуватися людям із порушеннями зору в суспільстві.
«Наші військові втрачають кінцівки, втрачають зір і їм потрібно далі буде вести нормальне життя, щоб вони себе не почували забутими після цього та провели достойне життя далі», — акцентує Руслан.
За словами Руслана, у нас суспільство від початку було не дуже готовим бачити таких людей, як він, на вулицях і тому періодично йому доводиться стикатись з непорозумінням. За його словами, зараз ситуація покращується і наступні покоління вже мають надію жити по-іншому.
«Я сподіваюся, що надалі технології зроблять великий крок у тому, щоб люди, які втратили кінцівки, зір, іще щось, могли це все замінити якимись технологічними рішеннями і продовжити повноцінне життя», — говорить молодик.
На шляху до майбутнього
Як розповідає Руслан, зараз у його планах захистити диплом, перепочити та в липні взяти участь у семінарі з орієнтування та мобільності, у межах підготовки інструкторів для людей із порушеннями зору. Це програма допомоги військовим, які отримали поранення та потребують допомоги.
Він говорить, що в перспективі бачить себе спеціалістом з програмної кібербезпеки, зокрема, у розробці програм захисту від вірусів чи систем захисту від хакерських атак. Локацією можуть бути банківські структури чи великі компанії, які мають власний відділ кібербезпеки чи відповідають за збереження інформації від витоку даних.
Молодик готується до захисту дипломної роботи на тему «Імітаційні підходи в системах захисту від хакерських атак».
«Можливо музика в майбутньому принесе мені більше задоволення, ніж та сама кібербезпека, або можна було б поєднувати навіть, чому б ні», — говорить Руслан.
«Для багатьох людей з інвалідністю ІТ могла б стати сферою для професійної реалізації». Історія девопса EPAM, який увійшов в IT попри травму, і тепер абсолютно щасливий
Стартап колишнього очільника Neuralink Ілона Маска навчився повертати втрачений зір. Science навчить заново бачити сліпих за допомогою вбудованого в око нейрочіпа та генної терапії
За лаштунками лабораторії, військової школи та минулого героя
Як ламають відео-ігри та викладають їхні піратські копії? Розповідає програміст
Що, юний хакер, тобі цікаво, які ігри ще досі не крякнули? Тоді мерщій читай цю статтю. Нижче ми розглянемо, які технології використовуються для захисту ігор від злому. Також не пройдемо повз рекордсменів. Дізнаємося про рекордний час, за який вдалося зламати гру. Та розглянемо справжніх «міцних горішків».
