Конкурс - обирай кращий стартап та отримай навушники! 🎧

«Для багатьох людей з інвалідністю ІТ могла б стати сферою для професійної реалізації». Історія девопса EPAM, який увійшов в IT попри травму, і тепер абсолютно щасливий

З 2002 року вінничанин Олександр Марченко внаслідок травми пересувається на колісному кріслі. Інженер-будівельник за фахом, він продовжив працювати в галузі — почав складати кошториси на виконання будівельних робіт. Восени 2021 року побачив оголошення про навчальну програму EPAM і ЮНІСЕФ і зареєструвався. Мова йшла про потрібну професію DevOps-інженера. Скористатися цією можливістю могла молодь з інвалідністю, люди, які доглядають за дітьми з інвалідністю, одинокі мами або тати. Зізнається, раніше ні про EPAM, ні про DevOps нічого не знав. Але цікавість перемогла. Далі — пряма мова Сашка. 

Залишити коментар
«Для багатьох людей з інвалідністю ІТ могла б стати сферою для професійної реалізації». Історія девопса EPAM, який увійшов в IT попри травму, і тепер абсолютно щасливий

З 2002 року вінничанин Олександр Марченко внаслідок травми пересувається на колісному кріслі. Інженер-будівельник за фахом, він продовжив працювати в галузі — почав складати кошториси на виконання будівельних робіт. Восени 2021 року побачив оголошення про навчальну програму EPAM і ЮНІСЕФ і зареєструвався. Мова йшла про потрібну професію DevOps-інженера. Скористатися цією можливістю могла молодь з інвалідністю, люди, які доглядають за дітьми з інвалідністю, одинокі мами або тати. Зізнається, раніше ні про EPAM, ні про DevOps нічого не знав. Але цікавість перемогла. Далі — пряма мова Сашка. 

Як я куштував на смак IT

Я закінчив Вінницький технічний університет, до травми працював будівельником, виконробом. Після травми почав складати кошториси. Це хороша робота, у ній я досяг високого рівня. На жаль, будівництво — сфера, де можуть бути тривалі перерви, окрім того, часом передбачається робота в офісах, які не завжди вони облаштовані для пересування на колісному кріслі. 

Тому в паузах між будівельними проєктами цікавився іншим напрямами, багато навчався самостійно. У сторону ІТ також дивився, але не бачив можливостей перейти в галузь. Спочатку робив сайти на WordPress, Joomla, згодом пройшов курси QA-тестування на Prometheus, інші курси від ІТ-компаній, але далі отримання сертифікатів справа не йшла. 

Про знайомство з DevOps

Перед початком війни побачив оголошення про курс DevOps. Почав розбиратися, що це за напрям, — видався складним. Згадка про ЮНІСЕФ викликала довіру, почитав про ЕРАМ — зрозумів, що компанія серйозна. В оголошенні йшлося також і про те, що учасники, які покажуть хороші результати, отримають можливість приєднатися до компанії. Це мене найбільше привабило. Пройшов співбесіду, почав навчання. Через початок повномасштабного вторгнення будівельні проєкти спинилися, а я зміг зосередиться винятково на навчанні. Через три місяці зовнішньої лаби підготував проєкт, перейшов до внутрішнього навчання та зрештою отримав пропозицію перейти в продакшн. 

Оскільки DevOps для мене — повністю новий напрям, було непросто: концепція, методологія, усі інструменти — невідомі. Колись чув про Linux, трошки знав Python — ось і всі мої ази.

Поруч навчалися ті, хто вже мав досвід в ІТ чи адмініструванні, тому зрозумів, що мені треба доганяти, вчитися ще більше за інших і постійно гуглити. Допомогло те, що вже мав навички самонавчання та застосовував системний підхід. Велика перевага цього навчання — на програмі в учасників були додаткові ментори.

Відмінності зовнішньої та внутрішньої лабораторій 

Зовнішня лаба — простіша, переважно дають загальні лекції з навчальними матеріалами. У внутрішній лабі вчилися поглиблено та більше навантаження на самостійне навчання. У зовнішній лабі є загальні вимоги, згідно з якими створюєш фінальний проєкт. Метою мого проєкту було створення інфраструктури для розміщення телеграм-бота на Python із застосуванням інструментів DevOps. Я намагався їх використати якомога більше й показати весь процес DevOps. У внутрішній — маєш ідею і ментор допомагає визначитися, як вона буде реалізована. 

Після переходу до внутрішньої лабораторії треба складати тест з англійської. Поки вчився в зовнішній лабі, почав її «підтягувати». Навчався сам, близько однієї години щодня. Використовував «Англійська за плейлистами», телевізійний канал англійською.

За пів року мені вдалось перейти з базового рівня А1 до впевненого В1. І хоча зараз я не спілкуюсь безпосередньо з клієнтами англійською, навчання не припиняю. Ба більше, тепер на це щодня йде до двох годин. 

Придивляюсь до мовних курсів, які є в компанії. Спинятися не можна — на відміну від технічних знань, практику англійської можна легко забути. А для ІТ — це важливо, тому що вся документація та спілкування з клієнтами відбувається саме цією мовою.  

Що зараз? 

Як і було вказано в оголошенні, я виконав всі умови, підготував і здав фінальний проєкт, пройшов тестування англійською й отримав бажану пропозицію перейти на продакшн. Зараз я залучений на внутрішньому проєкті, водночас продовжую багато навчатися та чекаю на пропозиції комерційного проєкту.

Мій менеджер порадив заповнити прогалини — зараз вдосконалюю Terraform та опановую Kubernetes. У подальших планах — скласти екзамени й отримати сертифікацію AWS. 

Чому IT — це круто

У будівельній галузі кошторисником я працював із 2003 року, і рано чи пізно ставало питання мобільності. Керівники хотіли, щоб я працював поруч, але важко назвати кабінетний простір — безбар’єрним. Часом виникала необхідність зробити заміри, поїхати завірити кошторис у замовника або відвезти в казначейство. Зробити це без сторонньої допомоги — майже неможливо. В ІТ — інакше. Я можу відвідувати вінницький офіс EPAM на вулиці Воїнів Інтернаціоналістів — він доступний і зручний. Якщо хочу поспілкуватися чи, як зараз, через відключення електроенергії, можу завітати до офісу.

Для роботи важливий результат, а не присутність. Дорога до офісу займає годину на візку або 30 хвилин, якщо скористатися тролейбусом. Якщо погода погана і дороги слизькі, залишаюсь удома. 

Друга причина, через яку я обираю ІТ, — ця сфера міжнародна. Зі своїм досвідом в підготовці кошторисів я навряд чи зможу швидко влаштуватися десь за кордоном. Поки не планую переїзд, але радує, що можливість знайти роботу ще деінде, є. 

Третя причина — це регламентований робочий час. Раніше часто доводилося працювати аврально, «на вчора». Тут усе прогнозовано — маю нормальний 8-годинний графік, вихідні тощо. 

Професійна реалізація людей з інвалідністю

Не секрет, в Україні можливостей для професійної реалізації — менше. У Вінниці з цим питанням допомагають у центрі «Гармонія». Тут раніше пропонували курси англійської, дизайну тощо. Виглядає, що для багатьох людей з інвалідністю ІТ могла б стати сферою для професійної реалізації. І хоч не всі володіють технічним хистом, але зрештою тут чимало напрямів, які цього не потребують. Але проблема з працевлаштуванням лишається — це все ще непросто. 

Моя мотивація — це моя родина. Коли щось не виходить чи виникають сумніви, підтримує дружина, каже, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Моя 8-річна донька — моя найбільша натхненниця.

А загалом для підтримки мотивації мають бути досягнення, проміжкові результати. Я не люблю стояти на місці, радує, що в ІТ якраз багато можливостей для продовження кар’єри. 

Інколи помічаю, що люди з інвалідністю, буває, розчаровуються або відчувають депресивний настрій, їм складніше знайти заняття. Їм частіше потрібне заохочення, підтримка, особливо під час війни. Думаю, питання перенавчання та працевлаштування ще не раз постане в суспільстві, адже з фронту повернуться чимало захисників із травмами, інвалідністю. До цієї теми не можна ставитися формально.

Поради для майбутніх студентів:

  1. Користуватися сучасними можливостями. В ІТ їх зараз багато, на державному та на рівні компаній робиться все, щоб люди навчались сучасних професій — IT Skills 4U, IT Generation, проєкти EPAM, зокрема IT Fundamentals, курси самонавчання. Пишіть заявки, претендуйте на гранти, не бійтеся англійської. У цьому світі можливо все, головне мати бажання.
  2. Розраховувати на підтримку. Уся відповідальність, звичайно, на нас самих. Але можна розраховувати на допомогу. Під час навчання існував телеграм-канал, де учасники програми могли допомагати, підказувати один одному. Також із нами був ментор Антон Приходько, який дуже простою мовою пояснював для нашої окремої групи від ЮНІСЕФ. Тут є фахівці-практики, викладачі, до яких можна було звернутися за потреби за порадою на всіх етапах навчання.
  3. Не боятися змін. Я прийшов в абсолютно нову для мене сферу в 47 років. Перед цим пройшов стандартною кар’єрною доріжкою, звільнився з попередньої роботи, бо обрав ІТ головним напрямом. Тут я хочу досягти такої ж професійної досконалості, як із кошторисами в будівництві. У мене все вийшло. Вийде й у вас. 
«Десь на 5-й співбесіді ми підійшли одне одному з SoftServe». Знайти та змінити джуну роботу під час війни — можливо! Історія світчерки яка це доводить
«Десь на 5-й співбесіді ми підійшли одне одному з SoftServe». Знайти та змінити джуну роботу під час війни — можливо! Історія світчерки, яка це доводить
По темi
«Десь на 5-й співбесіді ми підійшли одне одному з SoftServe». Знайти та змінити джуну роботу під час війни — можливо! Історія світчерки, яка це доводить
«Я взяв тестове сам у відкритому доступі та почав робити». Історія 41-річного світчера який попри десятки відмов знайшов роботу під час війни та малює 3D environment в іграх Room8
«Я взяв тестове сам у відкритому доступі та почав робити». Історія 41-річного світчера, який, попри десятки відмов, знайшов роботу під час війни та малює 3D environment в іграх Room8
По темi
«Я взяв тестове сам у відкритому доступі та почав робити». Історія 41-річного світчера, який, попри десятки відмов, знайшов роботу під час війни та малює 3D environment в іграх Room8
«IT — це золоте дно і для людей з інвалідністю». Надихаюча історія хлопця що попри ваду увійшов в IT та вже доріс до міддла
«IT — це золоте дно і для людей з інвалідністю». Надихаюча історія хлопця, що попри ваду увійшов в IT та вже доріс до міддла
По темi
«IT — це золоте дно і для людей з інвалідністю». Надихаюча історія хлопця, що попри ваду увійшов в IT та вже доріс до міддла
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram



Як фінтех-стартап запартнерився з ритейлером eStore та популярною криптобіржей

Історія про bill_line та checkout-сторінку

Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
Читайте також
«У США тестувальник може отримувати $100 000 і навіть $500 000 на рік». Історія релокейту дніпровської IT-родини, де чоловік працює в EPAM, а дружина влаштувалася в Tesla
«У США тестувальник може отримувати $100 000 і навіть $500 000 на рік». Історія релокейту дніпровської IT-родини, де чоловік працює в EPAM, а дружина влаштувалася в Tesla
«У США тестувальник може отримувати $100 000 і навіть $500 000 на рік». Історія релокейту дніпровської IT-родини, де чоловік працює в EPAM, а дружина влаштувалася в Tesla
Марк і Вікторія Терещенки — IT-подружжя. Він працює на позиції Lead Test Automation Engineer у компанії EPAM, вона — Software QA Engineer у Tesla. У серпні 2021 року пара разом з 1-річним сином здійснила релокейт до США за L візою. Ми зв’язалися з українською родиною та поговорили про труднощі переїзду, зарплату в Америці та специфіку роботи в компанії Ілона Маска.
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах. Свою історію чоловік розповів dev.ua. 
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
Зарплата айтішників в Україні — одна з найвищих. І ІТ-галузь під час війни — єдина галузь, яка зростає, попри війну. А айтішники — серед тих, хто найактивніше підтримують армію. Середній місячний донат айтішника становить 10% від зарплати, або $270. dev.ua вирішив розпитати айтішників, куди вони витрачають гроші й у що інвестують під час війни. 
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
Немає більш слушного часу для змін, аніж сьогодні. Шлях до професії мрії може бути ретельно спланованим зі шкільної парти або тернистим і сповненим пригод. Своїм досвідом переходу з позиції бухгалтера в ІТ-компанії до frontend-розробниці на проєкті в ній же ділиться Наталія Сингаєвська, Frontend Engineer у Levi9. Вона знайшла своє призначення та за чотири роки зросла зі стажистки до Team Lead на проєкті в Лондоні. 

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.