Передавати враження від VR-картинки — це, як би сказав музикант Френк Заппа, все одно, що танцювати про архітектуру. Тому журналіст dev.ua, який побував у місті, схожому на поліський Твін Пікс та побачив сучасну інтерпретацію аварії на ЧАЕС (і не лише її), розповідає про своєчасність моменту цієї події. І те, як технології допомагають нам доповнювати історію протистояння з росією прямо зараз.
Славутич розташований за 160 км від Києва. Географічно місто розташоване в Чернігівської області, але підпорядковане Київській. Воно засноване в 1986-му році для евакуйованих після Чорнобильської катастрофи. Населення — близько 25 000 людей. Значна частина місцевих працює чи має історію, пов’язану з Чорнобильською АЕС, до якої напряму від міста якихось 50 км.
Журналісту dev.ua довелося відвідати поліське місто вперше. Його центр нагадує картинку з популярного серіалу Твін Пікс. Дуже розмірена атмосфера, невелика кількість людей на вулицях, навколо ліси, неподалік кордон з білоруссю (в серіалі це була Канада). Наш журналіст не знає, чи готують найсмачнішу каву в кафе, яке знаходиться поруч міськради, де проходив івент з VR-подорожі до ЧАЕС. Але він би не здивувався, якщо так.
Після прибуття йому потрібно було зробити сторіс для соцмереж. Мовляв, ось в такому місті сьогодні, чекайте новин. В якийсь момент поруч проходила літня пані. Вона запитала, навіщо фотографувати, адже після цього може прилетіти російська ракета. Аргументи про журналіста її не влаштовували. Зав’язалася палка дискусія. Перемогла пані. Журналіст відчув себе поліном. І попрямував на презентацію «Чорнобиля у VR», ввімкнувши по дорозі відео, де жителі Славутича виходять на центральну площу, щоб прогнати російських загарбників.
Ще більшої «твінпіксівщини» додала кімната презентації. Овальний дубовий стіл залу для конференцій в райцентрі, десяток журналістів з інших міст і сучасні технології. Це вже щось з третьої частини серіалу Девіда Лінча, яка вийшла кілька років тому.
Чорнобиль у VR має творців. Це режисер Валерій Коршунов та продюсерка Світлана Коршунова. Валерій розповів, що проєкт планували випустити 2021-му році, і для цього відзняли чимало матеріалу в «Зоні відчуження». Ці кадри стало основою для того, що далі було видно у шоломі віртуальної реальності.
Над проєктом працювали впродовж останніх чотирьох місяців. За цей час просканували понад 1000 експонатів та документів, що мають історичну цінність. Вони стали одним-великим онлайн-архівом для дослідження.
Що є всередині VR-історії? Панорами різних частин Чорнобиля, вид блоку як до вибуху, так і після, тогочасна радянська естетика приміщень. Найбільше враження — вид на річку Прип’ять та енергоблок зверху, коли ніби на крилах миттю піднявся над містом.
Інший пам’ятний момент — коли опиняєшся на з/д-платформі, яка рухається. Але тут потрібно бути обережним, тому що це відео 360 для VR, яке хоча і триває до 10 хвилин, але у непідготовленого глядача може викликати відчуття нудоти. Паралельно в навушниках звучить розповідь про те, що ти бачиш. Момент і ось поруч російська військова техніка. Здавалося, що Чорнобиль пережив всі важкі часи, однак 24-го лютого ця думка виявилася хибною.
«Повномасштабна війна все змінила. Потрібно казати своє слово, інакше за тебе його скажуть інші», — вважає Валерій Коршунов. І наводить приклад, що росія офіційно себе визнала правонаступницею срср. Але аж ніяк не взяла на себе вину за Чорнобильську трагедію.
VR — це той тип досвіду, який найкраще прожити власноруч. З 1-го листопада у Національному музеї «Чорнобиль», що в Києві, розпочне роботу подібна VR-екскурсія. Це чудова нагода самостійно побачити, як трагічна сторінка нашої історії перетворюється на пам’ять завдяки технологіям. А збереження пам’яті — одна з фундаментальних речей, яка відрізняє нас від росіян.
