Деснянський районний суд Києва визнав незаконною постанову миколаївського ТЦК про 17 000 грн штрафу щодо програміста «Твіст Роботікс Україна». Ключові аргументи: чоловік понад десять років перебував на обліку в іншому регіоні, а визнання вини через «Резерв+» було вимушеним — щоб розблокувати бронювання. Розповідаємо деталі.
Деснянський районний суд Києва визнав незаконною постанову миколаївського ТЦК про 17 000 грн штрафу щодо програміста «Твіст Роботікс Україна». Ключові аргументи: чоловік понад десять років перебував на обліку в іншому регіоні, а визнання вини через «Резерв+» було вимушеним — щоб розблокувати бронювання. Розповідаємо деталі.
Згідно з матеріалами справи, 21 лютого 2026 року в застосунку «Резерв+» в айтівця змінився статус на «Порушення правил військового обліку» з причиною «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Це автоматично заблокувало процедуру бронювання підприємством — ТОВ «Твіст Роботікс Україна», де він працює інженером-програмістом.
Щоб якнайшвидше зняти статус «у розшуку» й розблокувати бронювання, 24 лютого чоловік через електронний кабінет подав заяву, де зазначив, що «не заперечує допущене порушення» й погоджується на притягнення до відповідальності за його відсутності. На підставі цієї заяви миколаївський ТЦК за спрощеною процедурою виніс постанову про штраф 17 000 грн.
Уже 5 березня 2026 року чоловік оскаржив постанову в суді, пояснивши: визнання вини було вимушеним кроком, а не реальним визнанням факту правопорушення.
Суд виявив кілька підстав для скасування постанови — і кожна з них окремо була б достатньою.
Територіальні повноваження. Центральний аргумент: позивач із вересня 2015 року перебуває на військовому обліку в Києві — і цей факт підтверджений оригіналом військового квитка офіцера запасу з печатками. Миколаївський ТЦК, відповідно, не мав жодних правових підстав ні ініціювати розшук, ні формувати направлення на ВЛК, ні виносити постанову щодо людини, яка ніколи не перебувала в нього на обліку.
Помилки в електронному реєстрі — не проблема позивача. ТЦК посилався на витяг з Єдиного державного реєстру призовників, де дата взяття на облік у Києві значилася як 29 лютого 2024. Суд відхилив цей аргумент: паперовий військовий квиток як первинний документ з оригінальними печатками доводить, що електронна база містила неточні або несвоєчасно оцифровані дані. Наслідки технічних помилок реєстру не можуть покладатися на громадянина.
Не було підстав для зобов’язання проходити ВЛК. Постанова ТЦК посилалася на закон, який зобов’язував повторно пройти медогляд осіб, раніше визнаних обмежено придатними. Але відповідач так і не надав жодного доказу, що позивач взагалі колись мав такий статус. Без цього доказу, вказав суд, норма на нього не поширюється.
Вимушена згода не легітимізує незаконні дії. Суд прямо зазначив: навіть документально підтверджена згода позивача з постановою не наділяє відповідача повноваженнями, яких у нього не було. Вимушена дія для термінового розблокування бронювання — не те саме, що добровільне визнання вини.
«Відповідач не мав жодних законних підстав ініціювати розшук Позивача через Національну поліцію, формувати щодо нього направлення на ВЛК і виносити оскаржувану постанову» — ідеться в тексті рішення суду
Бронювання й паралельний тиск. Окремий вимір цієї справи — взаємодія між статусом «у розшуку» й механізмом бронювання. Позивач мав безперервне бронювання як працівник критично важливого підприємства: три послідовні періоди з липня 2024 до лютого 2027 року. Але автоматичне присвоєння статусу порушника заблокувало можливість підприємства оформити наступний період бронювання.
Саме це змусило чоловіка підписати заяву про «невизнання порушення» — не тому, що він справді його вчинив, а тому, що іншого швидкого способу розблокувати процедуру не було. Суд врахував цей контекст і підкреслив його в рішенні.
Столичний суд постанову вирішив скасувати, а провадження закрити Судовий збір 532,48 грн — відшкодовує ТЦК.
Апеляція: можлива протягом 10 днів до Шостого апеляційного адмінсуду
Справа підсвічує кілька практичних моментів, які стосуються багатьох розробників і tech-фахівців, що працюють на заброньованих підприємствах.
По-перше, статус «у розшуку» в реєстрі може блокувати бронювання автоматично — і швидкого легального виходу з цієї пастки без де-факто «визнання вини» на практиці може не існувати. Суд зафіксував цю колізію як системну проблему, а не як помилку конкретної людини.
По-друге, первинні паперові документи — військовий квиток з оригінальними печатками — виявилися сильнішим доказом, ніж дані електронного реєстру. Розбіжності між реєстром і реальністю суд трактував на користь власника документа.
По-третє, і це, мабуть, найважливіше: суд чітко сказав, що орган, у якому людина ніколи не перебувала на обліку, не може виносити щодо неї постанови — навіть якщо вона сама підписала заяву про згоду. Компетенція не виникає з «мовчазної» згоди сторони.
