27 червня 2022 року дві російські ракети вдарили по місту Кременчук. Одна з них влучила по торговельно-розважальному центру. Зараз відомо більш як про 20 жертв, лікарі надали допомогу 59 постраждалим. Пошукові служби продовжують розбір завалів ТРЦ. Ми зв’язалися з місцевими айтішниками, які розповіли, де перебували під час вибухів і як переживають трагедію.
27 червня 2022 року дві російські ракети вдарили по місту Кременчук. Одна з них влучила по торговельно-розважальному центру. Зараз відомо більш як про 20 жертв, лікарі надали допомогу 59 постраждалим. Пошукові служби продовжують розбір завалів ТРЦ. Ми зв’язалися з місцевими айтішниками, які розповіли, де перебували під час вибухів і як переживають трагедію.
Денис Сілинник — майстер виробничого навчання в училищі № 26 міста Кременчука. За допомогою 3D-друку, водопровідної труби та дзеркал виготовляє перископи та безкоштовно надсилає їх військовим.
За спеціальністю Денис — слюсар. Закінчив Кременчуцький університет імені Остроградського за спеціальністю «Інженер-механік». В нього вдома безперервно працюють 3 принтери для 3D друку. Майстер разом з небайдужими ентузіастами виготовляє в домашніх умовах те, що не зміг зробити Оборонпром, — перископи для ЗСУ та бійців тероборони. Всі вироби майстри відправляють бійцям безкоштовно.
27 червня Денис був на роботі в училищі № 26. Каже, що до цього вже кілька тижнів російські пропагандисти на ТБ розганяли історію, що нібито в його училищі базується важка техніка і «нацисти», що є неправдою. Але після таких вкидів з боку росії майстер очікував на приліт від неї.
Інженер додає, що в місті того дня пролунало дві сирени: близько 12:00 і близько 16:00. Керівництво училища поставило Денису завдання: студенти мають «від руки» заповнити щоденники з дистанційної практики. Пролунала перша сирена: Денис з учнями пішли до парку і перебули певний час. Пролунала друга сирена — вчитель знов забрав всіх з майстерні, де дописувалися щоденники.
Тільки ми прийшли до парку — пролунав потужний вибух. За ним — другий. Не знаю з чим порівняти потужність: я бував при вибухах на кар'єрі, там тихіше.
Пішла сильна вибухова хвиля, розповідає Денис. Разом з дітьми лягли на землю і накрили голову руками. Зачекали 5 хвилин. Після цього буквально розбіглися, тому що мало уявляли, що робити.
Денису зателефонувала дружина, яка знаходилася приблизно за 70 метрів від ТРЦ, в який влучили російські ракети. «Їй пощастило, що вона опинилася в певній низовині, це спрацювало як укриття», — каже Денис. Дружина впала на землю, піднялася й побігла якомога далі від місця вибуху.
Денис каже, що в його навчальному закладі немає розвитку IT-напрямку як такого. Він вважає, що керівництво професійних училищ загалом не зацікавлено в інноваціях всередині закладів. Інженер розповів, що його майстерня сьогодні продовжує працювати над виготовленням перископів. Там же відбувається 3D-друк запчастин для зброї, спеціальних накладок на очі військових тощо. З нового — фінішний етап з виготовлення тактичного фільтра для води за зразком НАТО.
Костянтин Ісаєв народився в Кременчуці й до 17 років проживав в цьому місті. Навчатися поїхав до Харкова. Перша спеціальність — інженер рухомого складу залізниць. Навчався в Словаччині, жив та працював інженером-конструктором з будування промислових котлів в Чехії.
Костянтин півтора року працює Solution Engineer у sales-департаменті компанії Customertimes. Це міжнародна консалтингова ІТ-компанія зі штаб-квартирою у Нью-Йорку, яка спеціалізується на розробці та впровадженні сучасних технологічних рішень для трансформації бізнесу.
«Через 20 хвилин після вибуху, я поїхав на місце події за дружиною брата і племінником. Хлопчику 5 років. Вони були поруч епіцентру події».
Жінка саме забрала сина з дитячого садочку і проходила неподалік ТРЦ. «Хотіла купити йому морозива», — додає хлопець. Спочатку нічого не було зрозуміло, — описує шок родички Костянтин — а після ракет піднявся величезний пил.
Мама з хлопчиком побігли в інший ТРЦ, щоб сховатися в технічному приміщенні. Почули другий вибух. Стало зрозуміло, що і там небезпечно. Вони вийшли на вулицю, рушили за натовпом до найближчого укриття, продовжує айтішник.
«Дитина дуже переживала. У неї тряслися руки, коли вони дісталися бомбосховища. А вже вдома постійно повторював бабусі: «бомби, бомби, бомби».
Коли вони вийшли з укриття, то почався склопад, каже Костянтин. Скло в найближчих приміщеннях потріскалося від вибуху і почало від вітру випадати.
Сам айтішник в цей час вийшов на балкон, аби трохи відволіктися від роботи. «І тут як бабахне», — каже він. Побіг ховатися в коридор. До прильоту не було чути жодного звуку, додає хлопець. Костянтин сів в авто і поїхав за родичами. Від його будинку до ТРЦ на авто дорога зазвичай займає 5 хвилин, проте цього разу вона зайняла 20 хвилин через наплив транспорту.
Родичку з дитиною вдалося забрати. Фізично вони не постраждали. На місце трагедії приїхав губернатор Полтавщини, додає айтішник. Мер Кременчука звернувся до закладів усіх форм власності: під час повітряних тривог має проводитися евакуація відвідувачів та персоналу до укриттів.
Костянтин зізнається, що Кременчук важко назвати «айтішним містом». Найвідоміша IT-компанія в ньому — River Soft, в якій працює близько 100 спеціалістів. Це не перший приліт російських ракет в місто: 24 квітня та 12 травня відбулося те саме, з пошкодженням місцевої ТЕЦ. Тому разом з партнером Михайлом Кашубою, Костянтин розвиває ГО «Теплий Кременчук», яка займається питаннями обігріву міста.
В харківській IT-компанії ZONE3000 Олена працює близько 2,5 років. Наразі вона поєднує основну роботу з тренінгами для нового персоналу.
На момент прильоту у дівчини якраз була онлайн-зустріч з тренінг-центром. Там обговорювали успіхи поточної групи, додає Олена.
«Приліт ракети — це дуже страшно і приголомшливо гучно. Вікна квартири, де я зараз живу, виходять якраз на місце, звідки були прильоти».
«Перша думка — влучили в міст. Але коли виглянули й побачили дим, то стало зрозуміло, що це в іншій стороні», — додає айтішниця. «Думалося, що влучили по заводу. Однак в соцмережах з’явилися повідомлення, що росіяни влучили в ТРЦ. Просто не було слів, жахливо і важко повірити», — зізнається Олена.
«16:00. Поруч багато людей, які йшли з роботи й збиралися прогулятися ввечері. ТРЦ — це каркасна будівля, спалахнула моментально й обвалилася».
Перші пів години Олена обдзвонювала всіх знайомих, які могли теоретично опинитися на місці події. Весь вечір дівчини пройшов ніби в трансі. Вона каже, що трагедію в рідному місті можна порівняти з тією, що відбулася на залізничному вокзалі Краматорська.
«Не знаю, якою має бути ця безсовісна потвора, щоб натиснути на кнопку і випустити ракету по мирному місту».
В харківській IT-компанії ZONE3000 Олена працює близько 2,5 років. Наразі вона поєднує основну роботу з тренінгами для нового персоналу. Дівчина каже, що IT в Кременчуці існує. Це як філії великих компаній, так і офіси менших, з меншою кількістю працівників. «Тим паче, що сьогодні в IT можна працювати віддалено: всюди, де ти маєш Інтернет і світло».
