Сили ЗСУ активно використовують ПЗРК і ПТРК, щоби протистояти російським окупантам. Ці відносно прості у використанні комплекси дають змогу зупинити просування важкої техніки супротивника. Вони давно добре зарекомендували себе на полях битв, а видів подібних комплексів достатньо.
Розповідаємо про особливості ПЗРК і ПТРК, що є на озброєнні ЗСУ, а також звідки їх нам привезли.
Сили ЗСУ активно використовують ПЗРК і ПТРК, щоби протистояти російським окупантам. Ці відносно прості у використанні комплекси дають змогу зупинити просування важкої техніки супротивника. Вони давно добре зарекомендували себе на полях битв, а видів подібних комплексів достатньо.
Розповідаємо про особливості ПЗРК і ПТРК, що є на озброєнні ЗСУ, а також звідки їх нам привезли.
ПЗРК розшифровується як «переносний зенітно-ракетний комплекс». Його основне призначення — знищення авіаційної техніки супротивника, що літає на низьких висотах. Тому вогонь ведеться ракетами класу «земля-повітря».
ПЗРК пішли від зенітних гранатометів. В останніх відсутня система наведення, тому задля підвищення ймовірності поразки цілі зброя стріляла залпом відразу з кількох снарядів. Перші ПЗРК зі своїми системами наведення з’явилися в 60-х роках, а вперше на полі бою їх застосували в 1969 році під час війни на виснаження між Єгиптом та Ізраїлем.
ПЗРК переважно відрізняються системами наведення. Останні бувають пасивними, радіо-командними та лазерними. Також ПЗРК роблять максимально мобільними, щоб ними могла скористатися одна людина без додаткових пристроїв.
ПТРК розшифровується як «протитанковий ракетний комплекс». Це сукупність пристроїв, призначених для запуску протитанкових керованих ракет (ПТКР) і знищення важкої наземної техніки супротивника. Проте відомі випадки, коли за допомогою ПТРК знищували ворожі гвинтокрили та навіть безпілотники. Сучасні ПТРК складаються з пускової установки, однієї або кількох ракет, а також апаратури перевірки й обслуговування.
Пускові установки використовують або на спеціальних кріпленнях, або на транспортних засобах (коли йдеться про більш важкі та потужні комплекси). Окремо в ПТРК розглядають пристрій наведення. Комплекси вперше використали в 50-х роках.
Старі моделі ПТРК вимагають ручного наведення на ціль та її утримання в полі зору. Сучасні ПТРК ведуть вогонь автоматично, тому після прицілювання оператор комплексу може залишити позицію.
«Ігла» — це радянський ПЗРК, який надійшов на озброєння армії в 1983 році. Він призначений для знищення гвинтокрилів і винищувачів противників, які перебувають на низьких висотах.
Сам ПЗРК важить приблизно 11 кілограмів, а ракета до нього — 1.2 кілограми. «Ігла» вражає цілі на дальності до 5 кілометрів і на висоті до 3.5 кілометрів. Система наведення в комплексу пасивна.
Вартість однієї «Ігли» становить приблизно 70 тисяч доларів. Через те, що це радянське озброєння, ПЗРК використовують також війська росії. А одного разу за допомогою «Ігли» воїн ЗСУ зумів збити російську крилату ракету Х-22.
Martlet — це ПЗРК британського виробництва, розроблений у 2008 році, який вступив у масове виробництво у 2013 році. Ці комплекси є на озброєнні лише у Великої Британії, Індонезії й України, яка отримала їх на початку квітня 2022 року.
Маса однієї ракети Martlet — 13 кілограмів. Дальність польоту — 8 кілометрів, а дульна швидкість — 1.5 маху (приблизно 1800 км/год). Є кілька варіацій ракет Martlet, наприклад, для морських цілей чи проти піхоти. Але в Україні використовують ракети класу «земля-повітря».
Уже підтверджено випадки, коли ЗСУ успішно застосовували Martlet проти ворожих безпілотників «Орлан-10» і крилатих ракет росії.
Одна ракета Martlet коштує 1.5 мільйонів фунтів стерлінгів.
Mistral — це ПЗРК французького виробництва, який сухопутні війська Франції прийняли на озброєння в 1987 році. На початку «нульових» з’явилася покращена версія — Mistral 2.
За роки застосування цього ПЗРК з’явилося безліч систем, призначених для використання з ним у різних умовах. Наприклад, ATAM ставлять на гелікоптери, а SANTAL — це турель для бронетехніки із шістьма ракетами.
Радіус ураження ракет Mistral — до 6 кілометрів. Вартість однієї такої ракети складає 300 тисяч євро.
Piorun (від слова «блискавка» польською) — ПЗРК польського виробництва, що надійшов на озброєння польської армії у 2018 році. Це спільне розроблення Військово-технічного університету Польщі та компанії Mesko. Інша назва ПЗРК — Grom-М.
Ракети Piorun летять на 6.5 км, а загальна вага установки становить 16.5 кг. Наводиться ракета на джерело теплового випромінювання автоматично.
Piorun добре показав себе під час масштабного вторгнення росії в Україну. За допомогою комплексу ЗСУ активно знищують російські літаки, гелікоптери та безпілотники, включаючи Су-25 та Мі-24.
Точна вартість комплексу невідома, але у 2018 році замовлення на 1300 ракет і 420 пускових установок обійшлося Польщі у 200 мільйонів євро.
FIM-92 Stinger — ПЗРК американського виробництва, що є на озброєнні армії США з 1981 року. Виробництвом займається компанія General Dynamics, яка постачає комплекси до 29 країн по всьому світу. Серед них на тлі вторгнення росії опинилася й Україна.
Stinger вражає цілі на дальності до 4.5 км, установка важить 14.3 кг. Стандартна версія шукає цілі через теплове випромінювання, покращені модифікації використовують цифрове оброблення даних. Також є варіанти із захистом від засобів протидії.
Одна ракета Stinger коштує 119 тисяч доларів. Загалом до червня 2022 року США передали Україні понад 1400 таких ПЗРК.
Starstreak — це ПЗРК британського виробництва, яке є на озброєнні армії з 1997 року. Його бойова частина складається з трьох елементів, що збільшує ймовірність ураження цілі.
Комплекс може вражати цілі на відстані до 7 км. Він також має кілька варіантів, наприклад, THOR/Multi Mission System (MMS), який здатний випускати відразу чотири ракети. Наведення відбувається за принципом лазерної стежки на основі технології SACLOS.
В Україні за допомогою Starstreak збивали російські винищувачі та гелікоптери на зразок Мі-28Н.
Вартість однієї ракети Starstreak — 100 тисяч фунтів стерлінгів.
FGM-148 Javelin — це ПТРК американського виробництва, який почали активно використовувати в 1996 році. Його активно застосовували під час Іракської війни й операції «Нескорена свобода», яка об'єднала в собі всі дії США, спрямовані проти терористичних угруповань.
Javelin використовує принцип «вистрілив-забув», тобто оператору ПТРК не потрібно контролювати політ ракети до цілі. Атакувати можна як зверху, так і прямо, а режим обирає оператор окремо. Ранні моделі стріляють на відстань до 2.5 км, сучасні модифікації — до 4.75 км.
Ціна одного «Джавеліна» складає 600 тисяч доларів за один комплекс із шістьма ракетами. Але це для армії США. На експорт «Джавелін» ідуть по 1.4 мільйона доларів за комплект.
До 4 березня 2022 року за допомогою «Джавелін» в Україні ЗСУ знищили 280 одиниць ворожої техніки. Відсоток успішних запусків комплексу тримається приблизно 90%.
«Фагот» (або AT-4 Spigot) — це радянський ПТРК із напівавтоматичною системою наведення. Він призначений для ураження цілей, які можна відстежити візуально. Використовують його з 1970 року.
Дальність ураження звичайної ракети — до 2 кілометрів, ракети 9М113 — до 4 кілометрів. Є ще ракета 9М111М, що має більшу бронебійність.
У війні проти росії ЗСУ використовують як «Фаготи» радянського зразка, так і трофейні варіанти. Так, за допомогою ПТРК українським воїнам із полку «Азов» вдалося підбити ворожий катер «Раптор».
Вартість установки «Фагот» складає 115 тисяч доларів, однієї ракети до комплексу — 10 тисяч доларів.
Milan — це ПТРК спільного виробництва Франції та Німеччини. Його розробили ще 1962 року, а на озброєння прийняли 1972-го. Це один із найпопулярніших ПТРК у світі, його використовують 44 країни.
Максимальна дальність ураження в більшості моделей Milan складає 2 кілометри, у моделі Milan ER — 3 кілометри. Система наведення в комплексу напівавтоматична, по дротах.
Вартість одного комплексу Milan стандартної варіації складає 12 тисяч фунтів стерлінгів. Франція надала «кілька десятків» ПТРК Україні через повномасштабне вторгнення росії у 2022 році.
«Корсар» — ПТРК українського виробництва, розроблений у конструкторському бюро «Луч». Його випробування відбулися у 2013 році, а вже у 2017-му комплекс надійшов на озброєння ЗСУ.
«Корсар» вражає цілі на відстані до 2.5 кілометрів. Ракети біля комплексу летять за лазерним наведенням, ними необхідно керувати в польоті. За допомогою «Корсару» ЗСУ вражають не лише наземні, а й повітряні ворожі цілі.
Вартість однієї пускової установки «Корсар» складає 120 тисяч доларів, однієї ракети — 20 тисяч доларів.
«Стугна-П» — ще один ПТРК українського виробництва від конструкторського бюро «Луч». Він працює з лазерною системою наведення. Оператор управляє ПТРК за допомогою окремого пульта, який можна віднести на відстань до 50 метрів від місця атаки.
Комплекс на озброєнні ЗСУ з 2011 року. Його активно застосовують під час війни з росією ще з 2014 року. Це один із головних видів зброї для протидії важкій техніці в Україні. «Стугна-П» здатний вражати цілі на відстані до 5 кілометрів.
Вартість однієї ракети становить від 20 до 50 тисяч доларів.
NLAW — це ПТРК шведсько-британського виробництва. Його розробили у 2002 році, комплекс надійшов на озброєння британської армії у 2009 році.
Дальність влучання у NLAW відносно невелика — 800 метрів. Натомість на активацію та постріл у комплексу йде орієнтовно 2 секунди. Його застосовують для оперативної реакції на ворожі атаки. Також NLAW — це одноразова установка, що дозволило оптимізувати її компоненти та зробити ПТРК мобільнішим.
У січні 2022 року Велика Британія передала Україні приблизно 1000 комплектів NLAW. Сумарно в Україні їх на початок повномасштабного вторгнення росії було понад 2000.
Вартість одного NLAW складає 20 тисяч фунтів стерлінгів.
