Огляд Stray. Відмінна пригода котика у світі роботів, але така собі гра

Нехай анонсували Stray у 2022 році, її історія почалася ще 2015-го. Тоді французькі розробники Колас Кула та Вів'єн Мерме-Гієне залишили Ubisoft Montpellier, бажаючи попрацювати над незалежним проєктом. Той отримав робочу назву HK Project.

Спочатку у Кули та Мерме-Гієні були лише загальне уявлення про майбутню гру та напрацювання у плані арт-дирекшну. Вони зробили робочий прототип та поділилися записом з ним у Twitter.

Тоді на розробників звернув увагу видавець Annapurna Interactive, який спеціалізується на незвичайних інді-іграх. Він погодився допомогти випустити Stray. І вже у 2016 році було засновано повноцінну студію BlueTwelve Studio.

До 2017-го кількість розробників збільшилася до п’яти осіб (і «безлічі котів», як розповідають самі автори). Кула та Мерме-Гієне з самого початку не хотіли, щоб над Stray працювала велика кількість людей. Адже маленькою командою простіше підтримувати комунікації та реалізовувати спільні ідеї.

Втім, самі розробники зізналися, що через малу кількість людей, які працювали над Stray, від деяких задумів довелося відмовитися, натомість сфокусувавшись на основі концепції. А основа тут — це котик.

Сюжет починається саме з нього. Безіменний котик живе в якихось постапокаліптичних руїнах разом зі своїми родичами. І робить все, що властиво котам, а саме — безцільно тиняється цілими днями, ніжиться з родичами і почувається чудово.

Але одного разу зграя котів вирушає у подорож до іншого місця. І в ході невдалого стрибка головний герой провалюється у прірву, з якої немає можливості повернутися до своєї родини. Тому котику потрібно дослідити кіберпанк-нетрі, населені антропоморфними людьми і паразитами зурками, що пожирають все на своєму шляху.

Розробники дуже відповідально поставилися до реалізації головного героя Stray, тому активно стежили за своїми домашніми тваринами. Тільки якщо трохи вдуматися, то коти проводять свої дні досить безцільно. Точать кігтики, облизуються, бігають навколо, можуть щось розбити заради розваги. І ще мільйони інших подібних милих штучок. І ось виникає риторичне питання: чи можна з такого зробити захоплюючий геймплей?

Котик у грі максимально схожий на своїх побратимів із реального світу. Він так само точить кігтики і так само любить пострибати. У нього немає якихось надприродних здібностей, уміння говорити та іншого, до чого нас привчили відеоігри про тварин. Просто звичайний кіт.

І вже один цей факт накладає свої обмеження на геймплей, які тут скрізь видно. Адже котам не властиві комбо-прийоми чи складні розумові роздуми.

У Stray є головоломки — але вони максимально прості, майже однокнопкові. Є тут і сцени з погонями — тільки окрім бігу жодних чудес не буде, це вам не Uncharted. У гру додали і паркур — однокнопковий, при якому котик «примагнічується» до всіх уступів. А битися герой взагалі не здатний.

На цьому моменті вже виникають серйозні претензії до Stray, але пов’язані вони здебільшого з очікуваннями самих гравців та дещо незрозумілим позиціонуванням гри. Тому що трейлери натякали на чи не нове слово у платформерах. Що це за платформер, у якому немає контролю стрибків і почуття ваги головного героя?

Тут навіть не надто спишеш усе на факт, що розробники нам нічого не обіцяли, окрім атмосферної гри про кота. Адже багато елементів Stray наче навмисне нагадують аналоги з проєктів великих студій. Навіть інтерфейс з позначеннями кнопок тут стилем списаний з The Last of Us та останніх частин Uncharted.

Отже, якщо ви чекаєте від Stray якихось неймовірних геймплейних одкровень — стримайте свої очікування. Ця відеогра зовсім не про класичний ігровий процес, нехай місцями вона намагається старанно доводити протилежне. Stray насамперед про атмосферу, історію та загальний вайб постапокаліптичного міста з суспільством роботів, у яких вистачає своїх проблем.

Про подібні акценти можна було здогадатися хоча б тому, що грою зацікавилися Annapurna Interactive. Видавець прославився відеоіграми, в яких від звичних уявлень про ігровий процес намагаються відійти якнайдалі. Kentucky Route Zero, What Remains of Edith Finch, Telling Lies та багато інших ігор від нього згадують не за накручені геймплейні механіки, а завдяки сюжету, настроям та сенсам. І Stray у цьому плані ідеально вписується у колекцію ігор від Annapurna.

На цьому моменті може виникнути одне закономірне питання. Як створити історію, за якою буде цікаво стежити, якщо головний герой — звичайний кіт? Розробники підійшли до цієї проблеми з незвичайного боку і трохи схитрували.

Його котик знаходить майже на початку гри, до фіналу вони будуть нерозлучні. Через B-12 здійснюється робота з інвентарем, B-12 спілкується з іншими роботами та розповідає про світ навколо. Скажімо навіть більше, основний конфлікт Stray пов’язаний саме з В-12.

І в цьому плані гра виконана чудово. Суспільство роботів, які намагаються наслідувати людей, але ніколи ними не стануть, примудряється досить швидко закохати у себе. Всі ці незграбні спроби машин робити щось «людське» виглядають як мінімум мило. А взаємодія роботів із котом дарує окремий сорт приємних емоцій.

Автори Stray створили безліч атмосферних локацій та цікавих з погляду нарративу моментів. Тут мало не в кожній кімнаті відчувається ручна робота розробників та їхні думки. Подібне ставлення до ігор завжди захоплює. Це враховуючи, що у Stray є якась подоба відкритого світу, реалізація якого завжди вимагає від розробників великих зусиль.

Причому як самостійна історія Stray теж особливо не дивує. Роботи тут намагаються бути людьми і починають цілком «людські» конфлікти, а десь на тлі існує об'єктивна загроза всепоглинаючої навали паразитів. Це досить стандартні штампи з поп-культури, які втім у грі реалізовані на гідному рівні.

А виділяється на цьому всьому знову котик. Тобто розробники не збрехали, коли казали, що саме йому буде приділено найбільше уваги. Власне, можливість пограти за кота — це головна особливість гри, навколо якої все й розгортається. Решта вже йде фоном.

Адже з котами так чи інакше взаємодіяла кожна людина у своєму житті. Тому якогось вау-ефекту Stray не викликає.

Втім, це ніяк не скасовує того факту, що коти в хорошому сенсі зводять з розуму багатьох людей по всьому світу. Тому сама можливість побачити їх деінде, та й до того ж у нестандартній атмосфері, вже стане для деяких гравців вагомим приводом пройти Stray. Адже які ще гри у нас є про реалістичних котів? Garfield: A Tail of Two Kitties? До речі, теж чудова гра.

Виходить, що саме як класична ігрова розвага Stray викликає надто багато питань. Можливо, всім стало б краще, відмовся б розробники від претензій на традиційні геймплейні моменти. Тоді ніщо б не відволікало від поглинання місцевої атмосфери.

Бо з останньою тут повний лад. За відносно коротку тривалість (годин 6-8 в залежності від вашого темпу) Stray вдається закохати цілком в себе, а не тільки в рудого та пухнастого головного героя.

Так що якщо ви готові трохи потерпіти такий собі геймплей, Stray точно вам запам’ятається. Додайте до цього напрочуд якісну для настільки малої команди розробників графіку та приємний саунд-дизайн — і отримайте кандидата на головну інді-гру 2022 року.

Втім, усе сказане вище може бути не таким важливим. Адже Stray — це гра про котика. А саме котики правлять світом.

P. S. Жодних зв’язків із першою серією антології «Любов, смерть і роботи», з якою люблять порівнювати гру, тут немає.

Професії у геймдеві. Хто такий UI/UX-дизайнер та як ним стати?

По темі

Професії у геймдеві. Хто такий UI/UX-дизайнер та як ним стати?

Професії у геймдеві. Хто такий геймдизайнер і як ним стати?

По темі

Професії у геймдеві. Хто такий геймдизайнер і як ним стати?

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram

По темі

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram