Збити «шахеда», навіть у VR, виявилося непросто. Спершу руки тремтять, далі губиш ціль, а потім раптом ловиш момент і натискаєш спуск. Журналіст dev.ua побував у шоурумі компанії L7, яка створює VR-тренажери для військових, і спробував себе в ролі стрільця мобільної групи з протидії дронам-камікадзе.
L7 розпочала свій шлях як IT-компанія, яка до 2018 року займалася розробкою мобільних додатків та ігор. Засновник компанії, Ігор Бєлов, має багатий інженерний досвід, раніше, у 2012 році, він розвивав бізнес, пов’язаний із LED-освітленням.
Перехід до оборонної сфери відбувся поступово. У 2018 році компанія розробила програмне забезпечення для своїх перших тренажерів, зокрема, танкового тренажера та тренажерів для вогневої підготовки (автомат, пістолет).
Після початку повномасштабної війни у 2022 році власники ухвалили рішення зосередитися саме на симуляційній підготовці, оскільки гостро постала необхідність закрити прогалини у бойовій підготовці. Керівництво зрозуміло, що гроші перестали бути основним мотиватором, і на перший план вийшла ідейна складова. Компанія безплатно надає військовим можливість тренуватися на своїх тренажерах, щоб вони могли краще підготуватися до бойових дій.
Одним із головних викликів була безпека тренувань, оскільки поїздки на полігони стали небезпечними через атаки ворога. У відповідь L7 створила мобільні тренувальні комплекси (на базі лазерної і віртуальної технології), які дозволяють інструкторським групам приїжджати безпосередньо в підрозділи, оперативно розгортати обладнання, проводити тренування і їхати далі.
Сьогодні L7 створює інструменти для інструкторів з бойової підготовки і може похвалитися лінійкою, що включає понад 50 видів озброєння у режимі симуляції.
Журналіст dev.ua побував у закритому шоурумі компанії L7, щоб на власному досвіді спробувати себе в ролі бійця мобільно-вогневої групи. Спойлер — це складніше ніж здається на перший погляд.
При досягненні місця тут вже тренувалися військові. Тому пощастило побачити та почути, як відбувається комунікація всередині підрозділу МВГ. Стрілець стоїть за платформою, на якій розміщений кулемет «Браунінг М2», (саме з такого в основному працюють по дронах типу «шахед») в окулярах віртуальної реальності. Для нього простір в якому він зараз перебуває, зовсім не схожий на приміщення — це симуляція бойової позиції. Його командир в цей момент спостерігає за роботою стрільця через велику плазму, на яку виводиться проєкція з VR-окулярів. Як тільки на екрані зʼявляються перші цілі лунає команда від командира: «Азимут 90», стрілець розвертає кулемет і починає працювати по БПЛА в заданому секторі.
Збоку це не виглядає як статична робота, оператор кулемета постійно рухається. Відповідно до налаштувань симуляції дрони можуть заходити з будь-якого напрямку і в будь-якій кількості, тому закріплений на платформі кулемет постійно треба переміщувати навколо своєї осі. Як зазначив інструктор Артем: «Коли МВГ працює на „пікапах“ у вас є обмеження на переміщення, тобто ви не можете крутитися на 360 градусів, тому стрільцю задається сектор в якому він може працювати, щоб сценарій симуляції максимально відповідав реальним умовам».
Настала черга dev.ua відчути, як це бути мисливцем на шахедів. Спочатку проходимо короткий інструктаж по органах керування. Тут справжній «захолощений браунінг», тобто він може стріляти лише «віртуальними» кулями, але в іншому нічим не відрізняється від бойової моделі. По суті нам лише треба знати, де важіль стрільби та міцно триматися за руків’я для зміни положення кулемета. Перезаряджати зброю теж не потрібно, оскільки ми новачки інструктори L7 увімкнули нам безлімітний запас куль, для військових перезарядка зроблена у вигляді таймера зворотного відліку на 30 секунд, як нам пояснили це оптимальний час на зміну короба. Надягаємо VR-окуляри й потрапляємо в поле з лінією електро передач. Спочатку крутиш головою, щоб розуміти в якому середовищі ти перебуваєш і звідки можуть полетіти дрони. Окрім ЛЕП на цій локації є ліс і пару одноповерхових будівель, словом типова локація для збиття дронів в умовному Бучанському районі неподалік столиці.
«Готові?», — запитує інструктор. «Готовий», — відповідає журналіст. І одразу чуєш характерний звук «шахеда», який майже щоночі тривожить сон українця. Тільки от його не видно, починаєш крутися навколо і тут вже стає зрозумілим наскільки кулемет важкий хоч і знаходиться на платформі. Розвертаємо зброю система автоматично підсвічує ціль, а також дає індикацію куди краще «насипати» кулі, щоб збити «шахед».
Оскільки ціль рухома», — пояснює інструктор, — «Вам потрібно стріляти наперед, щоб кулі встигли досягати дрон».
Пробуємо дати перші пʼять пострілів відповідно до підказок симуляції. Кожна пʼятий кулеметний набій трасерний, тобто вона світиться і так ліпше бачити в якому напрямку стріляти. Збиття немає, даємо вже десять, дуже близько, але досі повз. І от вже з третьої спроби крилатий покруч вибухає в повітрі.
Можна було б сказати, що непоганий результат, але «шахед» було збито над ЛЕП, а в реальності над такими обʼєктами збивати заборонено. Але поки ми полювали за цим дроном, повз сектор вже встигло пролетіти кілька інших. Проте з часом приходить розуміння, як краще цілитись і на кого, тож кілька збиттів було зафіксовано.
Після кількох хвилин тренувальної сесії, ми були готові ускладнити завдання, тож попросили інструкторів вимкнути підсвідку цілі, точку перехоплення і поставити нічну локацію серед забудов. Словом максимально наближений до реальності сценарій. Також обмежили роботу по азимутному компасу, щоб змоделювати роботу на «пікапі». Вражає те, що середовище змінюється моментально, не було очікування поки оператор ПК запустить нову мапу, все змінюється на льоту.
Хотілося б сказати, що більшість цілей збито, але на цій спробі вони були «локаційно втрачені». В такій темряві важко побачити «шахед», найкращий індикатор — це наближення характерного звуку, але тоді час на прийняття рішень обмаль, а стріляти 50 калібром над будинками така собі ідея. Коли вимкнуті всі підказки і умови наближені максимально до реальності розумієш, що час на прийняття рішень дуже обмежений, а врахувати треба багато факторів: відстань до цілі, чи нема поруч обʼєктів над якими заборонено збивати, скільки патронів лишилося в коробі, прорахувати рух «шахеда», щоб правильно вибрати точку перехоплення.
Інструктор Артем показав нам відео, як стрілець з позивним «Тихий» з браунінга збив крилату ракету, на жаль, відео ми не можемо публікувати з безпекових причин, але сама інформація про цей випадок фігурувала в ЗМІ. Артем пояснив, що до цього «Тихий» тренувався на такому ж симуляторі L7.
Едуард Бразас, менеджер з провадження тренінгових систем L7, розповів, що «Браунінг» не єдиний симулятор L7 загалом в компанії понад 50 одиниць різного озброєння під різні бойові задачі. Зараз попитом користується тренажер «Дронобій» на базі помпової рушниці проти FPV-дронів. На створення прототипу тренажера пішло 2,5–4 місяці, і він вже постачається у війська з травня.
Стрілецьку зброю переважно роблять із перероблених аерсофтових зразків — доводять їх до масо-габаритних характеристик справжньої зброї й налаштовують для роботи. Гранатомети частково виготовляють повністю з відтворенням оригінальних органів керування.
Програмне забезпечення (ПЗ) є найбільш ресурсомістким етапом розробки. Коректна балістика, яка враховує погоду, висоту, атмосферний тиск і силу вітру, не береться з книжок, її доводиться добувати на практиці та через фідбек військових. Оскільки зброя однієї номенклатури може сильно відрізнятися (за умовами зберігання, набоями), ПЗ дозволяє інструктору налаштувати віртуальні види озброєння: регулювати розкид куль, темп стрільби, перегрів ствола тощо.
Чим більше органів керування, тим краще використовувати якраз лазерні тренажери. Людина має бачити та тримати зброю, натискати всі кнопочки, щоб руки працювали в стресовій ситуації. Тренування до автоматизму є ключовим.
Для симулятора МВГ обрали віртуальну реальність, оскільки лише в ній можна відтворити симуляцію бою на 360 градусів. Бразас розповів dev.ua, що за їхніми підрахунками два-три тижні навчання на симуляторі достатньо, щоб впевнено почувати себе в реальних бойових умовах.
Майже всі працівники шоуруму, які контактують з військовими, є колишніми військовими, частина з яких має бойовий досвід. Вони збирають зворотний зв’язок під час тренувань військових.
Базовий кейс, який є командним центром, дозволяє залучати до дев’яти людей в одну симуляцію. Це дає можливість відпрацьовувати тактичні ситуації, коли командир доводить бойове розпорядження, а бійці можуть спілкуватися між собою, навіть перебуваючи у різних приміщеннях.
«Усі наші тренажери зараз дозволяють працювати в команді, тобто ми робимо не просто тренажери індивідуальної, а групової підготовки», — підкреслив Бразас.
У компанії не розкрили точних характеристик станції керування симуляцією, але наголосили, що на її фоні потужний ігровий комп’ютер виглядає, як дитяча іграшка.
«Це така дуже потужна робоча станція. Може не на рівні серверу, але там наближено до нього. У нас дуже вимогливе програмне забезпечення, яке симулює умовно територію Донеччини на 100 квадратних кілометрів», — розповів Едуард.
Ігор Бєлов, засновник групи military-tech компаній L7, розповів, що за оцінками компанії, близько 100 000 людей, а загалом 300 000–400 000 бійців тренувалися за допомогою тренажерів L7 з початку повномасштабної війни.
Кінцева мета L7 — створити «Симулятор війни» у віртуальному просторі на базі продуктів компанії. Це середовище дозволить відпрацьовувати будь-які ситуації та взаємодію між усіма ланками: стрільцем, оператором дрона, оператором наземних роботизованих комплексів (НРК), а також тренувати командний склад.
Симулятор війни може надати можливість створити будь-яку точку на мапі, додати певну кількість всіх родів і видів військ для того, щоб людський фактор накладався один на одного. І саме ця симуляція війни, має бути максимально імерсивною до тої, яка відбувається на полі бою/
Хоча зараз експорт продукції L7 заборонений, оскільки продукти компанії підпадають під засоби подвійного призначення, Ігор Бєлов вважає, що потрібно відкривати експортний режим для певних хай-тек військових технологій. Це дозволить залучити інвестиції в країну.
На його думку, майбутнє України — це постачання військових технологій на світовому рівні з ознакою якості, заснованою на досвіді цієї війни.
«Сьогодні ми розуміємо, що ця війна, це війна дронів, роботизованих систем, наземних роботизованих комплексів, з додаванням РЕБ-систем тощо. Тобто дуже багато елементів, які важко відтворити в реальному житті на полігоні, але значно простіше відтворити в режимі симуляції», — додав засновник L7.
Окрім «Симулятора війни» L7 працює над відновленням проєкту танкового симулятора та випуском симуляторів для автомобілів на динамічній платформі. Саме танковий тренажер був першою розробкою компанії, ще до початку великої війни, п’ять тренажерів використовували ЗСУ з 2019 року для навчання екіпажів. На жаль, його було втрачено під час окупації частини України на початку повномасштабного вторгнення.
Компанія постійно інтегрує нові елементи, наприклад, штучний інтелект, для обробки та вибору найкращих методологій ведення бою.
L7 працюють над методологією фахової підготовки бійців різних родів військ, побудованою на досвіді повномасштабної війни. Наразі система дозволяє мережеве тренування відділення проти відділення і роти проти роти, але ПЗ треба доопрацювати для масштабування до «глобального» рівня бойових операцій. Мета — інтегрувати симулятор у систему фахової (та за потреби базової) підготовки на рівні батальйонів/бригад і зробити платформу відкритою для підключення зовнішніх тренажерів (від виробників зброї й оборонних систем).
