Компанія Google розпочала випробування своїх процесорів для штучного інтелекту на низькій навколоземній орбіті, що може прокласти шлях до створення космічних центрів обробки даних (ЦОД). Втім, головною перешкодою для реалізації проєкту залишається не лише складність доставки заліза у космос, а й його висока вартість. Сам Google називає це «довгостроковим дослідницьким проривом».
Компанія Google розпочала випробування своїх процесорів для штучного інтелекту на низькій навколоземній орбіті, що може прокласти шлях до створення космічних центрів обробки даних (ЦОД). Втім, головною перешкодою для реалізації проєкту залишається не лише складність доставки заліза у космос, а й його висока вартість. Сам Google називає це «довгостроковим дослідницьким проривом».
1 жовтня 2026 року експериментальний супутник Google у межах проєкту Project Suncatcher був виведений на орбіту ракетою SpaceX Falcon 9. На його борту встановлено чотири процесори Google Trillium TPU. Головна мета місії — перевірити, чи зможуть AI-чіпи витримати екстремальні умови: вібрації під час запуску, високий рівень радіації та різкі перепади температур.
Крім того, у 2027 році Google разом із компанією Planet планує запустити ще два спеціалізовані супутники для випробування високошвидкісного оптичного зв’язку між апаратами у космосі.
Розвиток штучного інтелекту вимагає колосальних обсягів електроенергії та систем охолодження для земних дата-центрів. Науковці Google оцінюють, що сонячні панелі на орбіті можуть генерувати до 8 разів більше енергії, ніж на Землі, а відсутність атмосфери дозволить відмовитися від традиційного повітряного або рідинного охолодження.
Ідея Google полягає у створенні кластерів із десятків супутників з TPU. Один із проєктів передбачає угруповання з 81 супутника в радіусі 1 кілометра.
Однак масштабування ініціативи впирається у гігантську логістику. Для виходу на необхідні потужності потрібно вивести на орбіту 370 000 тонн корисного навантаження. Навіть якщо ракета Starship зможе виводити по 200 тонн за один рейс, знадобиться 1 850 запусків за 10 років (або 185 запусків на рік). Для порівняння, наразі Starship виконує не більше ніж 5 польотів на рік.
Іншим критичним фактором є економіка. Зараз доставка одного кілограма вантажу на низьку навколоземну орбіту коштує близько $3 600. Щоб космічні ЦОД стали конкурувати за вартістю з земними, ціна має впасти до $200 за кг. За оцінками Google, такого рівня цін вдасться досягти не раніше середини 2030-х років.
Прискорити здешевлення може жорстка конкуренція на ринку орбітальних обчислень:
Blue Origin подала заявку на розгортання до 51 600 супутників у межах проєкту Project Sunrise.
Starcloud працює над супутниковим угрупованням до 88 000 апаратів і вже продемонструвала роботу чипа Nvidia H100 на орбіті.
Axiom Space також розробляє власні орбітальні дата-центри, масштабуючи потужності від кіловатів до мегаватів.
Попри значні технічні та фінансові виклики, перші успішні тести свідчать про швидкий розвиток технології. Тепер індустрія чекає на підтвердження того, чи стане ця концепція життєздатною з економічної точки зору.
