Нова космічна стратегія Великобританії передбачає повернення до пускової космічної діяльності та запусків ракет з території туманного Альбіону вже у 2022 році. Це збільшує шанси Володимира Левикіна, вихідця з України, аби закріпитися на цьому ринку і стати одним із повноправних учасників британських SpaceTech.
Нова космічна стратегія Великобританії передбачає повернення до пускової космічної діяльності та запусків ракет з території туманного Альбіону вже у 2022 році. Це збільшує шанси Володимира Левикіна, вихідця з України, аби закріпитися на цьому ринку і стати одним із повноправних учасників британських SpaceTech.
Великобританія раніше ніколи не здійснювала космічні запуски зі своєї території, використовуючи для цього південне узбережжя Австралії. Півстоліття тому саме звідти ракета Black Arrow вивела на орбіту перший британський супутник Prospero. Ідея використовувати власне узбережжя для пускової діяльності з’явилася кілька років тому. І в опублікованій наприкінці вересня космічній стратегії Великобританії до 2030 року про це йдеться як про справу вже вирішену.
Автори британської стратегії явно опинилися під враженням від успіхів американських New Space. Прем'єр-міністр Борис Джонсон заявив, що дні, коли космічна промисловість Великобританії була бездіяльною на стартовому майданчику, закінчилися. За його словами, реалізація стратегії перетворить «Глобальну Великобританію» на «Галактичну», оскільки свої плани вона реалізовуватиме з міжнародними партнерами, головний з яких — Австралія.
Прогнозується, що в порівнянні з £270 млрд у 2019 році, розмір світової космічної економіки у 2030 році зросте до £490 млрд. У 2014-2019 роках цивільні витрати Великобританії на космос виросли більш ніж удвічі — до £700 млн. Однак влада вважає, що інші країни витрачали на ці цілі більше, і мають намір також збільшувати інвестиції в SpaceTech. Відбуватиметься це, головним чином, за допомогою венчурних фондів, які працюють за підтримки державного фінансування.
Перспективним стартапам допомагатимуть (або поглинатимуть їх) великі компанії аерокосмічного сектора. Так зовсім недавно гігант оборонного сектора BAE Systems придбала стартап In-Space Missions, який до цього виграв контракт Міноборони на створення малого експериментального супутника зв’язку.
Сьогодні Великобританія широко представлена в сегменті космічного устаткування. Вона — піонер у виготовленні малих супутникових платформ і космічних апаратів, лідер у виробництві антен супутникового зв’язку і наземного устаткування.
Стратегічні плани на це десятиліття містять розвиток навігаційних послуг і додатків, надання послуг обробки даних ДЗЗ. Спільно з NASA Космічне агентство Великобританії братиме участь у місячному проєкті Artemis, доставлятиме на Землю зразки марсіанського ґрунту, вестиме спостереження за Сонцем і вивчатиме планети Сонячної системи.
Військове відомство планує до 2030 року вкласти £10 млрд у створення відомчого супутникового зв’язку і ще £1,4 млрд в нові технології. І, звичайно ж, як ми говорили, британці збираються виготовляти й запускати ракети, виводити з їх допомогою супутники та взагалі планують стати світовим лідером в запусках на орбіту малих космічних апаратів.
Зараз на території Великобританії розглядається сім місць, де можна здійснювати космічні або суборбітальні старти. Більшість з них розташована на півночі — в Шотландії або на західному узбережжі Уельсу. Тоді як виробники супутників, в основному, базуються в Англії.
Деякі з перспективних космодромів орієнтовані на надання послуг європейським виробникам. Наприклад, Saxa Vord Spaceport, що на Шетландських островах, готується до запуску ракети-зонда, виготовленої німецькою компанією HyImpulse Technologies. Крім того, фінансову підтримку цьому майданчику надає американська Lockheed Martin, розраховуючи, мабуть, на виконання більш серйозних завдань.
Інші, як Space Hub Sutherland, призначені для британських розробок. З цього космодрому на північному узбережжі Шотландії збирається стартувати РН Prime, що розробляється компанією Orbex.
Prime буде здатна вивести на низьку орбіту корисне навантаження до 200 кг. Компанія вже має контракти зі швейцарським стартапом Astrocast, що розробляє кубсати передачі даних для IoT в місцях, не покритих стільниковими мережами. Крім того, 24 пуски цієї ракети вже придбав стратегічний інвестор Orbex — іспанська Elecnor Deimos Space.
До недавнього часу спейс-хаб мав проблеми з місцевими активістами, які протестують проти будівництва космодрому Сазерленд. Проте 6 жовтня компанія повідомила, що всі перешкоди усунені і підготовка до пускової діяльності скоро почнеться.
З космопорту Корнуелл в Уельсі наступного року збирається вперше стартувати компанія Virgin Orbit. Раніше вона входила до групи Річарда Бренсона, але недавно заявила про самостійність і намір вийти на біржу. Virgin Orbit під керівництвом колишнього віце-президента Boeing Дена Харта використовує літак Boeing-747 для виведення на орбіту кубсатів. 30 червня 2021 року компанія вперше вивела супутники на низьку орбіту.
Один з помітних учасників перспективного британського ринку пускових послуг — зареєстрована в Единбурзі компанія Skyrora, яку заснував виходець із Запоріжжя Володимир Левикін.
Компанія розробляє триступеневу РН Skyrora XL з 9 двигунами, що працюють на перекисі водню й гасі, здатну доставити корисне навантаження 315 кг на орбіту 500 км.
Верхній ступінь ракети — розгінний блок, який може використовуватися не тільки для доставки супутників, а і як орбітер — (Orbital Transfer Vehicle, OTV), здатний буксирувати космічні апарати або доставляти їх на Землю.
З цього компанія Володимира Левикіна вже зробила собі велику рекламу. 28 жовтня весь британський SpaceTech святкуватиме 50-річчя запуску першого національного супутника — Prospero, який до цього часу знаходиться на орбіті. Skyrora запропонувала використовувати OTV, щоб зняти супутник з орбіти й доставити на батьківщину, де він посяде гідне місце в музеї. У перспективі компанія могла б отримувати стабільні замовлення, обслуговуючи діючі «сузір’я» супутників зв’язку типу One Web.
Щоправда, для цього Левикіну треба продемонструвати можливості своєї головної ракети — Skyrora XL. Для її старту в 2022 році або на початку 2023 року компанія збирається використовувати мобільну стартову платформу. Але зробити сам пуск необхідно або з ліцензованого космодрому в Сазерленді, або з Шетландських островів, якщо Saxa Vord отримає на це дозвіл.
Крім того, Skyrora недавно уклала угоду з Німецьким альянсом морських космодромів (GOSA), припускаючи можливість запускати з води суборбітальну ракету Skylark L, здатну вивести 60 кг на висоту 100 км.
Після оприлюднення нової космічної стратегії Володимир Левикін заявив на сайті компанії, що в Skyrora чекали вказівок від уряду Великобританії і його планів щодо космосу, і тому рада мати узгоджений план, який формуватиме економіку країни, ринок праці та глобальний вплив на краще.
Хоча компанія нещодавно отримала фінансування на €3 млн від Європейського космічного агентства, для запуску 23-метрової 56-тонної ракети Skyrora XL цього явно не вистачає. Ухвалення ж урядом документа, що заохочує пускову активність у Великобританії, збільшить інтерес венчурних компаній до космосу і полегшить компаніям New Space доступ до необхідних інвестицій.
