Україна і Таїланд домовилися про космос. Яка є перспектива

Редакція dev.ua вирішила з’ясувати, чим наша країна може бути цікава південноазійському королівству?

Проєкти з різним результатом

Україні не звикати бути опікуном країн-неофітів космічної діяльності. При нестачі державного фінансування разові проєкти з іноземними замовниками дозволяли українським підприємствам, які у минулому були орієнтовані на космічну оборонку, зводити кінці з кінцями, уникати обвального скорочення персоналу і виплачувати зарплату. Правда, здебільше це стосується не серійних виробництв, а конструкторських бюро і наукових організацій.

У цьому контексті найбільшим проєктом, реалізованим за роки незалежності, якщо не брати до уваги зірваного українсько-бразильського AlcantaraCycloneSpace, було виготовлення і запуск у 2007 році першого єгипетського супутника дистанційного зондування Землі —  EgyptSat-1 (або MisrSat-1). Супутник був виведений на орбіту з Байконуру конверсійною міжконтинентальною ракетою «Дніпро». Крім того, українські фахівці навчили єгиптян керувати супутником і отримувати дані.

У різні часи ДКАУ намагалося налагодити контакти з Туреччиною, Нігерією, Алжиром та іншими країнами. І навіть якщо брати держави з багатшою космічною історією, то українські підприємства і зараз реалізують десятки спільних проєктів з підприємствами та відомствами із США, КНР, Індії, Південної Кореї та інших країн. Тому інформація про нові контакти ДКАУ завжди сприймається цікаво.

Втім, перспективи розвитку відносин з Таїландом можна оцінити лише з оглядкою на амбіції та космічну політику цієї країни. І якщо амбітність зараз зводиться до бажання конструювати власні супутники дистанційного зондування й отримувати від них всебічну інформацію про стан природних ресурсів, то політично Таїланд намагається дотримуватися багатовекторності, балансуючи між регіональними лідерами — Китаєм та Індією, а також більш далекими, але не менш впливовими США і ЄС.

Південноазійська багатовекторність

Так, за даними Азійського паризького центру, після перевороту 2014 року тайські військові почали дуже активно співпрацювати з Китаєм. Були підписані угоди на розробку 5G зв’язку з ZTE і Huawei, а також інвестиційні проєкти в межах «Пояса і Шляху», як China-ASEAN Beidou Technological City. Проте, у космічній галузі ця політика надалі трансформувалася у бік відмови від китайських технологій і закупівель на користь європейських і американських виробників.

Наприклад, Центр космічних операцій Королівських ВПС Таїланду (RTAF) закупив дві супутникові платформи ДЗЗ NAPA-1 і NAPA-2 U6 CubeSat у голландської компанії Innovative Solutions in Space of the Netherlands. Перший супутник був запущений минулої осені за допомогою РН Vega з космодрому Куру. А другий — 3 липня 2021 року виведений Falcon 9 SpaceX. Крім того, RTAF підписав угоду зі Стратегічним командуванням США про співробітництво щодо обізнаності у космічній галузі. 

Ще одна космічна організація Королівства — GISTDA — має великий досвід співпраці з французькими фахівцями. У 2004 році вона підписала контракт з EADS Astrium SAS на виготовлення першого супутника ДЗЗ — THEOS-1, який у 2008 році був виведений на орбіту РН «Дніпро». Надалі він успішно використовувався для картографування, спостереження за природними ресурсами, сільгоспугіддями, екологічним станом тощо.

Залізо заради технологій

У 2018 році GISTDA підписала ще один контракт з європейцями на створення супутника THEOS-2 і має намір поліпшити свої знання щодо проєктування космічних апаратів, а також розробки та управління інтегрованою геоінформаційною системою.

Для цього Агентство геоінформатики та розвитку космічних технологій Таїланду і британська SSTL («дочка» Airbus Defense and Space) домовилися про створення і випробування у Таїланді двох малих супутників, а також трансферт знань і технологій їх управління місцевим фахівцям.

GISTDA також просуває програму стипендій для трьох тайських студентів, яка передбачає їх навчання у NASА. А в межах проєкту NASA SERVIR — Mekong Air Quality Explorer Агенція з інформатики та урядовий департамент з контролю за забрудненістю створили вебдодаток, що сприяє поліпшенню забрудненої атмосфери.

Всього, згідно з програмою космічних технологій Таїланду на 2021-2027 роки, планується створити п’ять власних малих супутників ДЗЗ, у тому числі пілотний TSC-Pathfinder, який має бути виведений на орбіту у 2023 році. Протягом наступних чотирьох років будуть запущені ще чотири апарати, останнім з яких у 2027 році буде супутник Місяця. До проєкту залучено п’ятірку провідних вишів, приватні компанії та агентства, пов’язані з космічними технологіями. Всього 12 учасників.

Під час пандемії тайські космічні амбіції неодноразово піддавалися критиці. Опозиційні політики вважають, що ці гроші краще було б спрямувати на допомогу збіднілому населенню. Але міністр вищої освіти, науки, досліджень та інновацій (MHESI) Анек Лаотаматас вважає, що космічні технології мають стати основним напрямком залучення інвестицій, оскільки вже зараз безліч людей залучені до IoT-технологій (Інтернету речей). Інвестиції у космос — це ще й вкладення у розвиток людських ресурсів, а бізнес, який займається космічними технологіями, зможе створювати нові підприємства і підняти економіку країни.

Але чи знайдеться у планах Королівства Таїланд місце Україні? І яке?

ДКАУ могло б домовлятися про місце для космодрому власних ракет, але, здається, це не входить у плани південноазійської країни. Вітчизняні підприємства також мають власні напрацювання у виготовленні супутників ДЗЗ та геоінформаційних систем, але конкурувати у цій галузі із SSTL та Airbus — нелегко. Можливо, тайцям знадобиться український досвід участі у місячних проєктах? Почекаємо на гарні новини.