💰🚀 USDT, BTC, ETH - це все просто купляється в Trustee Plus в пару кліків. Встановлюй 👉
Олексій ДзюбаІсторії
24 жовтня 2023, 09:02
2023-10-24
Створив культове «Молоко», звів наших фрилансерів з іноземними компаніями, а потім став гончарем. Одіссея одного креативника з Хмельниччини
Бобреня на ім’я «Гострий зуб» спить у нірці. Сниться, що він — капітан корабля, який тоне під час шторму. Як головний на судні, він садить екіпаж на рятувальні шлюпки, але сам залишається. Води стає все більше, вона вже доходить до шиї й… раптом бобреня прокидається та розуміє, що це весняна повінь, яка затопила його нірку. Він починає важко вибиратися з домівки попід водою і ледве допливає до берега. «Потрібно збудувати собі хатку повище», — каже бобреня і приймається до роботи.
Це оповідання, яке головний герой цього тексту — Сергій Хівріч — написав у 7 років. Уся його подальша біографія була так чи інакше пов’язана з текстами чи креативом. А сьогодні він жалкує, що свого часу долучився до розвитку «суспільства споживання». Розповідаємо, як колишній «рок-н-рольник» підкорив Київ, а потім повернувся до рідного Кам’янця-Подільського та з головою поринув у гончарство.
Бобреня на ім’я «Гострий зуб» спить у нірці. Сниться, що він — капітан корабля, який тоне під час шторму. Як головний на судні, він садить екіпаж на рятувальні шлюпки, але сам залишається. Води стає все більше, вона вже доходить до шиї й… раптом бобреня прокидається та розуміє, що це весняна повінь, яка затопила його нірку. Він починає важко вибиратися з домівки попід водою і ледве допливає до берега. «Потрібно збудувати собі хатку повище», — каже бобреня і приймається до роботи.
Це оповідання, яке головний герой цього тексту — Сергій Хівріч — написав у 7 років. Уся його подальша біографія була так чи інакше пов’язана з текстами чи креативом. А сьогодні він жалкує, що свого часу долучився до розвитку «суспільства споживання». Розповідаємо, як колишній «рок-н-рольник» підкорив Київ, а потім повернувся до рідного Кам’янця-Подільського та з головою поринув у гончарство.
«Молоко»
Наприкінці 2000-го року знайомий Сергія запросив його до Києва. Юнак саме перевівся з Чернівецького університету до Кам’янець-Подільського. З 16-ти років Сергій писав тексти для різних видань. Також в його доробку були оповідання. Згадує одне таке — про гангстерів, де описував район «Жовтневий» міста, де виріс. У ньому мешкали афроамериканці — Стєпаша та Мойша.
«Тоді була модною хіп-хоп тема. Я показав деякі оповідання редакції журналу „Екстрім“, передвіснику „Молока“. Їм сподобалося, бо вони були з матюками».
Фото — Сергій Хівріч
Сергій отримав роботу і почав вести в журналі рубрику. А оскільки йому не було де жити в столиці, то поселився прямо в редакції, ставши свого роду адміністратором. Це була квартира неподалік метро «Шулявська», біля кіностудії ім. Довженка. «Здається, що в тій квартирі навіть Параджанов (кінорежисер, екранізував „Тіні забутих предків“ — ред.) бував, ми там знаходили всілякі старі фото з ним», — розповів Сергій.
Поступово молодий автор почав писати рекламні тексти й брати інтерв’ю в тогочасних зірок. «Екстрім» був журналом для неформалів і часто в ньому були матеріали про хіп-хоп. Співрозмовник зізнається, що не був фанатом цього жанру і більше любив рок. «Батько „підсадив“ на Led Zeppelin з 12-ти років. Stairway to Heaven — улюблена композиція».
«Хіп-хоп — це ж була далеко не вся молодь. Прийшла ідея створити такий самий вільний, нахабний і жахливий журнал, але для ширшого кола читачів. Так з’явилося «Молоко».
Фото — Журнал «Молоко»
Сергій засів за план. Списав кілька блокнотів, придумуючи рубрики, їхні назви і вигляд майбутнього журналу. Пішов до видавців «Екстріму» з ідеями, ті погодилися. «Назву придумав мій брат. Лого журналу — це вид миски, з якої котики п’ють молоко», — згадує співрозмовник.
Крім цього брат Сергія тоді працював звукорежисером і був знайомий з різними музикантами, що ставала популярними, — Іреною Карпою, Кашою Сальцовою (вона ж Саша Кольцова, гурт «Крихітка») та іншими. Він знайомив тепер вже головного редактора «Молока» з музикантами й ті ставали авторами видання.
«Було важко знаходити авторів, грошей було мало. Тому я дружив зі всіма цими людьми».
Випустивши перших 6 номерів «Молока», Сергія запросили працювати копірайтером до рекламної агенції «4plus».
Світ креативу
«У „4plus“ був крутий креативний директор — Юрко Маслов, з яким я безпосередньо працював. Платили небагато, приблизно $150–200, але я вже зміг зняти собі квартиру, щоб не жити в редакції (сміється)», — згадує той час співрозмовник.
Поступово Сергій відкрив для себе ринок креативної реклами. Працював на різних посадах. Створював відео та радіоролики, писав сценарії, розробляв промо для компаній Nestle, Lays та Pepsi.
Фото — Сергій Хівріч
«Це були лише українські креативні агентства. Свого часу „4plus“, де я через певний період був вже креативним директором, стояло на нашому ринку вище за міжнародні компанії з офісами в Україні».
Сергій каже, що сьогодні більшість коштів «забирають на себе» мережеві креативні агенції. Якщо, наприклад, така компанія «веде» Соса-Cola по всьому світу, то навіщо її змінювати в Україні?
«Раніше креативна реклама була концептуальним мистецтвом. Зараз це перетворилося в оголошення. Купуємо, шукаємо, продаємо. Для творчої людини це складно, їй потрібен справжній виклик».
Свого часу Сергій працював в маркетинговій агенції Paradigm Consulting Group, де «з нуля» створив креативний відділ. Розповідає, що робота була цікава і компанія відносилась до співробітників як до членів родини. Паралельно, у вільний від роботи час, він вирішив створити науково-популярне видання.
«Я створив портал „ІМХО“. Нічого подібного тоді в Україні не було. Перекладав англомовні статті з фізики, математики, астрономії тощо. Хотів, щоб ця інформація була українською».
Фото — Сергій Хівріч
Коли власники агентства дізналися, що Сергій створює сайт, то образилися і «з гуркітом» його звільнили. «Це хобі не було для мене бізнесом», — пояснює він. Однак на фоні звільнення виникла ідея перетворити портал на рекламне агентство. Так виникла Артгрупа «ІМХО», де Сергій став креативним директором. На просторах мережі все ще можна знайти згадки про компанію.
Одна зі сторінок в біографії Сергія — робота маркетологом із фриланс-біржею Proffstore. «Це була, певно, перша українська біржа, яка працювала з іноземними замовниками. Ми підписали контракт на обслуговування нашими фрилансерами компанії Philip Morris в Україні. Це було приблизно після Майдану», — додає співрозмовник. Далі він почав працювати над створенням Всеукраїнської асоціації фрилансерів, яка б дозволяла захищати їх права.
«Тоді все було трохи дико. Будь-який більш-менш багатий клієнт міг легко образити фрилансера, ми хотіли це змінити».
Але сталися події, які змусили Сергія повернутися до Кам’янця-Подільського.
Гончарство
«У мене сильно захворіла мама, вона мала камінь в жовчному міхурі. Місцеві лікарі довго не могли визначитися щодо лікування, хоча планова операція займає 20–40 хвилин», — розповів Сергій.
Камінь вийшов сам і розірвав внутрішні органи матері. «За рік до смерті мами ми зробили 12 операцій. У цей час батько захворів гострим лейкозом і „згорів“ за 2 тижні», — згадує співрозмовник. Сергій доглядав за матір’ю 6 років.
«Мами не стало 3 роки тому. Її хвороба „з'їла“ всі мої кошти. Я набрав кредитів і все ще не розрахувався за лікування».
У певний момент Сергій повернувся до Києва, щоб заробити грошей та розрахуватися за борги. Влаштувався маркетологом до фінтех-стартапу, та невдовзі розпочалося повномасштабне вторгнення росії до України. Так співрозмовник повернувся до малої Батьківщини та гончарства.
Фото — Сергій Хівріч
Сергій займається гончарством останні 7 років і хоче це зробити справою свого життя. Усе почалося, коли доглядав за мамою. У той нелегкий момент розрадою став будинок-гараж за містом, де можна було трохи перевести дух. Будучи якось біля річки та побачивши глину, Сергій зліпив невелику фігуру. Так прийшла ідея більш масштабно зайнятися справою.
Зараз Сергій завершує створення власного інтернет-магазину. Каже, що в регіоні багато гончарів, але всі вони мало товаришують з соцмережами й технологіями.
«Я роблю маркетплейс поки що лише для своєї кераміки. Хочу побачити, які ціни потрібні, скільки маю витрачати на рекламу тощо. Запуск планую через місяць. Сподіваюся, що невдовзі до мене приєднаються інші майстри».
Фото — Сергій Хівріч і його кераміка
Поступово майстер знайшов «свою» глину. Вона називається МКФ-2. Така глина недуже підходить для роботи на гончарному крузі, тому що не так добре «тягнеться». Але для ручного ліплення — ідеальна. «Я виготовляю все вручну», — додає фахівець.
Сергій каже, що працює за авторською технікою. Він не розмочує глину, а працює «по сухому». З молочним випалом, вона виглядає як кора дерева. «Цієї глини не було 2 роки, оскільки її виробляли в Слов’янську, який росіяни активно обстрілювали, але ось нещодавно з’явилася», — розповідає гончар.
Фото — Готовий виріб
«Приходить якось учень до майстра, а майстра немає». Це про те, як я навчався ліпити з глини».
«Я дивився багато відео, чимало читав та експериментував. Хочеш бути гончарем — будь ним», — каже про навчання ремесла Сергій.
На сьогодні його рекорд — 100 виробів за 5 тижнів. Раніше, щоб зробити чашку, потрібно було кілька днів, зараз це займає 40 хвилин. «Мої роботи є в Нью-Йорку, Лондоні, Німеччині, Польщі. Це чашки, чарки, стакани, тарілки, миски, підставки під пахощі, люльки тощо», — додає співрозмовник.
«Я купив собі невеликий будинок і хочу зробити тут артрезиденцію для допомоги українцям із ПТСР. Після нового року планую засісти за проєкт, щоб отримати на нього грант».
Неподалік будинку Сергія розташоване село Баговиця, а також є ліс і річка Дністер.
«Усе життя зі мною відбувалися „квантові скачки“ — коли повністю змінювався світогляд. Зараз ідея займатися рекламою викликає у мене відразу. Я навіть відчуваю певну вину, що був причетний до створення суспільства споживання, яке зараз знищує нас і планету. Донести цю думку до 20-річної людини нереально, тому я не ходжу і не проповідую», — підсумував Сергій Хівріч.
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
