Полтавець Дмитро Горішній більше відомий за своїм позивним «Спікер». Із початку повномасштабної війни він як інструктор провів вже сотні тренінгів для захисників України, під час яких навчав стрільби із різного виду гранатометів за допомогою сучасного мобільного симулятора.
Полтавець Дмитро Горішній більше відомий за своїм позивним «Спікер». Із початку повномасштабної війни він як інструктор провів вже сотні тренінгів для захисників України, під час яких навчав стрільби із різного виду гранатометів за допомогою сучасного мобільного симулятора.
До 2014-го року Дмитро був звичайною цивільною людиною. Навесні 2014-го, із початком російсько-української війни, він у першій хвилі вступив до лав ЗСУ. Проходив службу у 16-му батальйоні. Був заступником командира з озброєння, а також де-факто виконував функції інструктора з навчання по «роботі» із гранатометами у батальйоні та суміжних підрозділах. «Працювати» доводилося із РПГ-7, станковими гранатометами, СПГ «Спис», керованим комплексом «Фагот» та іншими.
«У той період, 2014–2015 роках, зміг на практиці оцінити приклади застосування гранатометів на „нулях“. І побачив недоліки того, коли доводиться проводити навчання із користування ними вже у бойових чи прифронтових умовах. Оскільки навчальних центрів, де проводили такі тренінги, було всього кілька на всю країну», — цитує Дмитра Сайт міста Полтави.
Тому, коли Дмитро демобілізувався у 2015-му, він вирішив передавати іншим отримані знання і вміння. Та спершу розпочав пошук фахівців, які б допомогли розробити такий симулятор, із яким можна було б навчатися стрільби з гранатомета не лише в обладнаних аудиторних класах, а й на полігоні, на передових позиціях, чи будь-де, де перебувають військові чи силовики.
У 2016-2017 роках у пошуках ідеальної програми перебрали багато колективів. Вимоги до симулятора були наступними — він мав бути максимально дешевим, компактним і застосовуватися у будь-яких умовах.
Нарешті, у 2017-му році поставлену задачу виконала полтавська команда ентузіастів-айтішників із Grass Business Labs. Вони створили перші зразки симуляторів, які орієнтувалися на керовані протитанкові комплекси.
Принцип дії симулятора, за словами Дмитра, дуже простий. «Ми можемо проводити навчальні стрільби, просто застосовуючи мультимедійний функціонал нашого смартфона. Симулятор монтуємо на бойову зброю, запускаємо на смартфоні програму, яка показує, що відбувається із гранатометом — коли відбулося зведення, коли стався постріл», — розповідає він.
На екрані смартфона відтворюється навчальна сцена: тривимірна модель місцевості, на якій розміщені типові цілі — танки та бронетехніка, які рухаються відповідним чином. Задача протитанкіста — оцінити характеристики цілі, дистанцію, характер руху, зробити випередження, зорієнтуватися — який тип боєприпасів він має використати, правильно прицілитися і зробити постріл.
При реальній стрільбі на полігоні боєць навчається, промахуючись та витрачаючи заряди, яких, як правило, обмежена кількість. Симулятор дає можливість помилятися безліч разів.
«Симулятор дозволяє «настріляти» досвід і зекономити заряди до гранатомета. Навіть у найдешевшого варіанта — РПГ-7 — гранати радянського зразка коштують $200-300. Кожному бійцю, щоб навчитися, потрібно зробити пострілів на кілька тисяч доларів. Навіть якщо стрільби відбуваються на реальному полігоні, частіше за все, доведеться стріляти по нерухомій мішені, — зазначає Дмитро.
Зрештою, пропускної здатності полігонів просто не вистачає. А симулятор дає можливість стріляти по цілях, які рухаються в умовах, максимально наближених до бойових.
У період 2017-2022 створений симулятор змінювали та розширювали діапазон зброї, із якою він може застосовуватися. Станом на зараз він використовується із РПГ-7, РПГ-22-26, СПГ «Фагот», «Метис».
«Після повномасштабного вторгнення ми зробили перший в Україні симулятор стрільби зі шведського ПТРК Nlaw. Оскільки це була нова зброя, раніше таких зразків наша армії не використовувала, то деякий час пішов на вивчення», — каже Дмитро.
Симулятор стрільби із Nlaw, додає він, зробили у червні, і вже могли практично відпрацьовувати. «Знаю, що є також аналог наших колег із Києва, але широкого розповсюдження таких симуляторів ще немає», — каже Горішній.
Також симулятор тестували на українському ПТРК «Корсар». Зараз ведуть роботу із КБ «Луч», щоб разом із конструкторами зробити ідеальний симулятор для «Корсарів».
З початку повномасштабної війни розробники розгорнули діяльність мобільного інструкторського центру. «Працюю сам — приїжджаю за запитом військових чи силовиків і проводжу навчання на місцях. Рахунок вже йде на тисячі людей, які пройшли наш курс. Була можливість попрацювати із підрозділами ЗСУ, ССО, поліції та добровольцями», — розповідає Дмитро.
Щоб отримати базові навички поводження тим чи іншим видом озброєння потрібно пройти курс щонайменше у 3 дні, додає він. Впродовж триденного навчання бійці отримують лекційну інформацію, відповіді на питання, працюють на симуляторі, стріляють у ньому.
Навіть якщо боєць навчається стрільби із гранатомета «з нуля» у самому симуляторі є необхідна лекційна інформація: як цілитися, як враховувати дистанцію, здійснювати коригування, відповідно руху цілі. Подана вона зрозумілою мовою — з ілюстрацією, 3D-сценами. Розробила це все суміжна команда із проєкту «Зусім».
Важливо, що кількість пострілів на симуляторі не лімітується — кожен боєць може зробити від кількох десятків до кількох сотень пострілів. Якщо боєць не влучає, на симуляторі можна переглянути, що і як він робив, дати підказки і виправити помилки. А якщо влучає — одразу бачить результат своєї роботи.
У третій день навчання, за можливості, бійці виїжджають на реальний полігон.
«Після тренування на симуляторі я на полігоні можу оцінити, як боєць засвоїв інформацію і побачити, як він закріпив її на практиці. Із досвіду, бійці, які пройшли тренування на симуляторі, на полігоні показували 70-80% влучання», — каже Дмитро.
У чому користь використання симулятора? З одного боку боєць бачить, що стріляти із гранатомета не так просто і це потребує практики та навичок.З іншого боку, на практиці він бачить, що це не так і складно та отримує впевненість. На полігон він виходить вже із сотнею-другою холостих пострілів на симуляторі. Важливо, що послідовність його дій відточена і у стресових ситуаціях він діятиме «на автоматі».
«Поки що наш навчальний центр є громадською ініціативою. Я працюю виключно на власному ентузіазмі та підтримці військовослужбовців. Були спроби контактувати із Міноборони. Одразу скажу — „зради“ немає. Поки що шукаємо якісь варіанти. Всі дивляться, кажуть, що ми робимо круту справу, але далі цього поки що не йде», — зазначає Дмитро.
Військовий тренер з позивним «Спікер» говорить, що розвиток центру потребує значних витрат на розширення матеріальної бази макетами та навчальними матеріалами, вдосконалення симуляторів із розширення номенклатури сумісних зразків озброєння, максимальне поширення симуляторів по усім силовим підрозділам України.
«Ідей для розвитку справи багато. Я сам не охоплю всю країну. Краще, аби таких мобільних навчальних центрів було більше. Коли ми розповіли про наш проект іноземним військовослужбовцям, вони були в шокові. Мовляв, збройні компанії Європи до цього не додумалися, а ви змогли! Тому що увесь світ працює зі складними важкими повноцінним навчальними комплексами», — зазнача Дмитро. Він зазначає, що у смартфоні неможливо реалізувати всього. Але водночас інші системи у десятки разів дорожчі та абсолютно не мобільні.
