🚀💳 Trustee Plus - більше ніж криптогаманець з європейською платіжною карткою. Спробуй 👉
Вікторія ГорбікВійна
30 жовтня 2024, 09:00
2024-10-30
«Якщо є наказ, я не можу сказати, що це х**ня, і її робити не потрібно». Історія 24-річного сисадміна, який мобілізувався до війська, на посаду DevOps. Утім, нині його робота далека від бажаної
24-річний Василь (імʼя змінене з міркувань безпеки) із Києва мріяв про офер на вакансію DevOps і до певного моменту не замислювався про армію та службу в лавах захисників. Проте доля кидала його між посадами сисадміна. Щоб зайняти омріяну вакансію, він мобілізувався до армії, проте доля сисадміна його знов наздогнала навіть там.
Подробиці про те, що трапилось у його житті, він розповів dev.ua.
24-річний Василь (імʼя змінене з міркувань безпеки) із Києва мріяв про офер на вакансію DevOps і до певного моменту не замислювався про армію та службу в лавах захисників. Проте доля кидала його між посадами сисадміна. Щоб зайняти омріяну вакансію, він мобілізувався до армії, проте доля сисадміна його знов наздогнала навіть там.
Подробиці про те, що трапилось у його житті, він розповів dev.ua.
Від кібербезпеки до сисадміна
Ще у школі Василь непогано освоював математику, фізику й хімію, любив компʼютери, техніку та багато читав про білий хакінг. Згодом навіть намагався зробити прості програми. Після школи він закінчив Національний авіаційний університет і здобув там вищу освіту за фахом «Кібербезпека», проте життя його пішло в інше русло.
З першого курсу Василь був звичайним студентом — навчався, працював барменом, щоби мати власні кошти на життя, і жив із батьками. «Але в один момент мене просто відвернуло від громадського харчування, я зрозумів, що треба щось кардинально змінювати», — говорить він. Навчаючись на четвертому курсі, Василь почав шукати роботу в технічній сфері.
Перша співбесіда була в одного з київських провайдерів, але, за його словами, працювати «на галері» йому не хотілось. А ось вже на інтервʼю з другим працедавцем стався метч. Спілкуючись із тімлідом на позицію інженера технічної підтримки в компанії Proxima, в грудні 2019 року Василь отримав офер, не відповівши на жодне технічне запитання. «Запитань із хард-скілів просто не було, тімлід сказав, що технічним знанням може навчити й сам, а ось те, як людина думає, для нього було важливіше», — згадує айтівець.
Відкритому, життєрадісному та легкому у спілкуванні Василь спочатку робота за офісним графіком у колективі інтровертів видалась тяжкою. Але вже за три місяці молодик влився в роботу.
«Виявляється, розмови про смерть, одностатеві стосунки й аніме — зближують», — жартує він.
Василь прагнув зростати і як професіонал, і у фінансовому плані. Тому вже за рік він знову почав пошуки роботи. Йому довелось попрацювати й в онлайн-казино, де за великі гроші (суму молодик не називає через NDA), він спав лише по 3–4 години. Але вже за 10 місяців фокус пошуків Василя знов змістився і він влаштувався провідним інженером з інформаційних технологій у благодійний фонд Рената Ахметова. Разом із колегою вони займалися підтримкою інфраструктури офісу. «8-годинний робочий день тепер здавався ніби раєм», — говорить він.
Війна та мрії про DevOps
Повномасштабне вторгнення застало Василя, коли той відпочивав за столом у гостях. «Яка ще війна?!» — сказав він тоді. Але вже за кілька годин дізнався про обстріли в Києві й Маріуполі та промову путіна.
У фонді Рената Ахметова, за словами айтівця, ретельно підготувались до подібного розвитку подій: майже одразу компанія дала чіткі інструкції співробітникам, що робити, якщо комусь потрібна психологічна, фінансова чи інша допомога, підготувалась до релокейту в західні регіони України та на початку березня почала вивозити співробітників. Василь розповів, що йому тоді вдалось закупити батькам 10 кг мʼяса та мішок крупи, і він виїхав евакуаційним потягом до своєї дівчини, місяць жив у Львові, а потім пів року в Івано-Франківську.
«Я не бігав у ті дні до ТРО, мені було не до того», — згадує айтівець.
У перші дні повномасштабного вторгнення менеджери фонду допомагали переселенцям і дітям, і роботи, зокрема й зі сторони IT, як він каже, було дуже багато.
Згодом навантаження стабілізувалось, але Василь не полишав думку розвиватись як DevOps, тож у лютому 2023 року полишив роботу у фонді, щоб вступити на інтернатуру DevOps Engineer у компанію Mirantis. Проте сімейні труднощі завадили йому закінчити навчання й шукати роботу довелось знову. У травні 2023 року його взяли системним адміністратором у компанію з розробки мобільних додатків Next Level Apps, але Василь одразу знав, що затримуватись там не збирається. Працюючи в компанії, він продовжував моніторити вакансії DevOps.
Служба й омріяний DevOps
За наступні 5 місяців роботи у Next Level Apps Василь пройшов близько 50 співбесід на DevOps, але омріяного оферу йому так і не запропонували. Випадково знайшовши новину про платформу з рекрутингу LobbyX, він натрапив на вакансію в один із підрозділів (назву він не називає) за спеціальністю, яка його цікавила. І в липні 2023 року відгукнувся.
«Уже тоді я почав розмірковувати над службою, читаючи новини про зменшення призовного віку, і був дуже великий шанс відправитися штурмувати посадки», — пояснює Василь.
Але потрапити до підрозділу виявилося не так просто. Відгук на LobbyX не дав результатів. Тоді Василь почав стукатись на сторінки підрозділу в соцмережі. Лише через третю людину йому вдалося з'єднатися з керівником бажаного підрозділу та поспілкуватись напряму.
«На той момент я був єдиним, хто зібрав усі документи для підписання контракту та пройшов медкомісію за три дні, іншим кандидатам на це знадобились місяці», — згадує Василь.
Підрозділ був на етапі формування і, пройшовши ряд співбесід, зібравши численну кількість документів, у вересні 2023 року айтівець нарешті отримав відношення. Батькам про початок служби Василь сказав пізно ввечері перед відправкою до навчального центру.
«Я знав, що вони мене зможуть умовити не йти, а рішення вже ухвалив», — пояснює айтівець.
Назад до сисадміна
Під кінець навчання 4 листопада військовозобовʼязаних почали розподіляти по підрозділах. Василь згадує, як стояв у строю й розумів, що називають його прізвище разом із хлопцями, які їдуть у штурмову бригаду, попри відношення, яке було в айтівця. Тоді не потрапити до штурмовиків і розв’язати питання без конфлікту йому вдалось дише завдяки прямому телефонному звʼязку зі своїм майбутнім командиром.
Перші 2 місяці справжньої служби для Василя пройшли майже лайтово. За його словами, команда підрозділу намагалась вибудувати прийнятний робочий графік і він ходив на службу, як на роботу: шестиденний робочий тиждень із 8:30 до 18:30. Проте навантаження вистачало, бо він був єдиним айтівцем на той момент, який піднімав інфраструктуру, а частину інформації, зокрема, обміни даними й інше, Василю довелось вчити паралельно з роботою.
«Коли я проходив співбесіду, чесно сказав про свої навички і нічого не завищував», — згадує він.
Не зважаючи на велику кількість бюрократії та довгі розв’язування питань, які виходили за межі підрозділу, служба Василю спочатку була дуже схожа на звичайну роботу. Проте вже за кілька місяців підрозділ розширили, в IT-команду прийшли більш досвідчені хлопці й Василь в середині підрозділу перевели на іншу роботу.
Тепер він протягував інтернет на ППД, консультував людей стосовно камер й займався всіма компʼютерами та принтерами у підрозділі. «Робота сисадміна мене наздогнала навіть на службі», — говорить Василь.
В підсумку
Наразі Василь старший солдат і планує скоро отримати молодшого сержанта. Його посада на службі звучить як «Водій електрик». Все через те, що, як він розповідає, штатний розпис підрозділу просто не відповідає дійсності. Теоретично, оскільки у Василя є вища освіта, він може стати офіцером, закінчивши відповідні курси, але командири підрозділу його не відпустили. Крім того, він вже давно не сидить в штабі, як це може здаватись, а виїздить до бойових мобільних постів, які знаходяться на чергуванні, щоб підтримувати їх технічно.
До служби в армії Василь розповідає, що заробляв досить добре, зважаючи, що, крім IT-роботи, ще тюнінгував електроніку в автомобілях. Проте зараз його доходи зменшились у 1,5-2 рази. Зараз як старший солдат він отримує 20 500 грн. Разом з преміальними в місяць зарплата у Василя виходить близько 30000-40000 грн.
Армійські розчарування
Василь розповів про кілька складнощів, які його вразили в армії, серед них:
Перше розчарування від армії, за словами Василя, трапилось у навчальному центрі. Напередодні у військкоматі йому сказали, що з собою нічого брати не потрібно, там все видадуть. «Я й приїхав в одних спортивних штанах та в кофті, рушник ще з собою взяв, але речі нам дали лише через два тижні», — говорить він.
Наступну складність він називає УПА — українська паперова армія. До недавнього часу всі рапорти в підрозділі Василя велись в паперовому вигляді. Лише днями нарешті почали переходити на «Армія+». За наказом — всі можливі рапорти, а це близько 20% від посадових, які робить Василь, тепер потрібно буде подавати тільки через «Армія+».
Наступною складністю стало те, що в айтівця майже немає вихідних. «Інколи видається відпочити в неділю, якщо не надто завалений роботою», — говорить він. За час служби він був вдома у батьків лише 4 дні, коли забирав машину для підрозділу. «У нас майже всі на бойових чергуваннях цілодобово, і їм потрібна підтримка», — пояснює Василь.
Але чи не найскладнішим для Василя виявилась відсутність можливості домовитись. «Якщо є наказ, я не можу сказати, що, дивлячись на це з точки зору моєї роботи, — це херня, і це робити не потрібно. Все одно буду і роблю», — говорить він. Крім того, Василь каже, що може бачити покращення, які можна було б зробити, маючи певний бюджет, але його не має. Але покращення, які в армії не можна зробити, бо це буде суперечити на законодавчому рівні.
Окремо він відзначив болючу тему з алкоголем, наркотиками та гральними іграми, яка наразі є у багатьох військовослужбовців в армії. «Звісно, це тягнеться через емоційний стан, відсутність відпочинку, постійний стрес та недосипання», — пояснює Василь. Сам він рятується спортом, понаднормовою роботою, смачною їжею і копирсанням в автівках. Говорячи під час інтервʼю, Василь згадав, що зараз мріє про шаурму.
«Я навіть бороду поголив, бо, може, хтось думає, що контужений чи неадекватний». Історія демобілізованого айтівця з 20-річним досвідом, який зіткнувся зі стелею в пошуку роботи
«В армії не працює Agile. А софт-скіли часом „рішають“ більше, ніж хард-скіли». Java Developer розповів про службу в аеророзвідці й айтівців у війську, давши поради тим, на кого чекає мобілізація
Мануал для джуна. Що треба знати початківцю в DevOps: 30 запитань і поради досвідченого ліда
Джунів, які шукають роботу, проходять купу співбесід та отримують відмови замість оферів, під час війни побільшало. А все тому, що до співбесід необхідно ретельно готуватися. dev.ua розпочинає серію матеріалів про те, що треба знати джунам для проходження співбесіди й отримання омріяного оферу від першого роботодавця. Ельдар Алієв, Lead DevOps Engineer у SoftServe, розповідає, що треба знати, щоб отримати перший офер DevOps і дає поради джунам від досвідченого сіньйора.
