Мене завжди дивує, коли наші люди починають скаржитися на те, що в нас у країні дорогий мобільний зв’язок і що ціни продовжують зростати. Тому сьогодні пропоную порівняти, скільки коштує зв’язок у Польщі, де зараз також живе багато українців, і скільки в нас.
Мене завжди дивує, коли наші люди починають скаржитися на те, що в нас у країні дорогий мобільний зв’язок і що ціни продовжують зростати. Тому сьогодні пропоную порівняти, скільки коштує зв’язок у Польщі, де зараз також живе багато українців, і скільки в нас.
Скільки платимо ми, а скільки — поляки (і українці, які там живуть)
За перше півріччя 2025 року середній дохід українських мобільних операторів з однієї активної сім-карти (цей показник називається ARPU) склав 135,6 грн ($3,2), що на 26,7% більше, ніж рік тому.
А тепер порівняймо наш ARPU з країною-сусідом. Так от, в Польщі цей показник у два рази більше і складає приблизно $7. І це номінальний ARPU, в середньому по країні. Я поспілкувався з другом, який живе у столиці (Варшаві). Він каже, що за місяць на мобільний зв’язок людям доводиться витрачати від 8 до 25 євро. Це від 400 до 1200 грн!
Чим менше мобільні оператори будуть заробляти, тим менше вони будуть інвестувати грошей в мережі. І чим швидше будемо падати в глобальних рейтингах швидкості інтернету. Наприклад, згідно з даними Speedtest Global index за жовтень 2025, ми втратили дві позиції у світовому індексі й тепер займаємо 70 місце з показником 58,52 Мбіт/сек download.
Сусідня Польща має майже у два рази кращий показник і її швидкісні результати постійно зростають. Вона 42-га в рейтингу за жовтень із показником 98,65 Мбіт/сек.
Ціни на мобільний зв’язок і в Україні, на жаль, не можуть не зростати. Для цього є вагомі причини.
Ось вам топ-5 декілька значних чинників, які постійно штовхають витрати телеком-операторів до гори.
Перше, що треба розуміти: телеком-мережі — це величезні споживачі електроенергії. Базові станції, сервери, дата-центри — все це працює цілодобово. І коли ціни на електроенергію злітають, телеком-оператори відчувають це одними з перших. Бо у статті витрат телекомів саме електроенергія — одна з головних статей витрат.
Більшість операторів не розкривають у звітах своїх даних стосовно чіткого розподілу витрат. Але, наприклад, Vodafone Ukraine, за результатами трьох кварталів 2025 року дає цифру — електроенергія мала значний внесок в загальну операційну рентабельність. Витрати на неї збільшилися на 333 млн грн (у порівнянні з аналогічним періодом 2024).
Якщо дивитися на загальні цифри, то у 2025 році вартість електроенергії для бізнесу в Україні помітно зросла, а у пікові вечірні години — аж на 60%. І це не абстрактні цифри. Саме ввечері, коли ми всі повертаємося додому, вмикаємо серіали, скролимо соцмережі та дзвонимо рідним, мережа працює на максимумі. А це означає максимальне споживання електроенергії в найдорожчий час.
Але найбільший виклик — це блекаути. Коли вимикають світло, телеком-оператори не можуть просто зупинити роботу. Люди мають залишатися на зв’язку — це питання не комфорту, а безпеки.
Тому компанії масово встановлюють генератори й акумулятори. Поглянемо на цифри «Київстар»: якщо у серпні 2025 року вони витрачали 100 000 літрів пального на місяць, то вже в листопаді — 733 тисячі літрів. Це зростання більш ніж у 7,5 раза за три місяці! І це лише один оператор.
Пальне подорожчало на 6,7% за рік. Помножте це на сотні тисяч літрів щомісяця — і ви зрозумієте, чому операторам складно утримувати старі тарифи, навіть без думок про 5G.
Тут слід додати, що у сусідніх польських операторів взагалі майже немає таких витрат як витрати на пальне для генераторів. А ціни на послуги — у два рази вищі ніж в Україні.
Щоб мережа працювала навіть без світла, потрібні не лише генератори. Потрібні потужні акумулятори, системи резервного живлення, модернізація обладнання.
Той самий «Київстар» інвестував понад 3,5 мільярда гривень у програму енергостійкості. Встановили 241 000 акумуляторів (і 3600 генераторів) по всій країні.
Крім того, в умовах війни доводиться постійно відновлювати мережі у прифронтових територіях і в зонах обстрілів (шахеди псують інфраструктуру майже кожної ночі).
Не забуваймо й про поступовий перехід мобільних операторів з 3G на 4G (у деяких містах стару мережу вже почали відключати). Зрештою, 4G, за ліцензійними умовами, має з’явитися на ключових автомобільних магістралях країни.
І це додатковий великий кошт. Проїдьтеся трасою Київ — Львів. У того ж «Київстар» зв’язок четвертого покоління на цій ділянці буде працювати майже безперервно. І це результат 2024–2025 років.
Побудувати один телеком-майданчик з базовими станціями в селі чи вздовж доріг коштує понад 3,5 млн грн. Побудувати такий майданчик у місті — понад 2 млн грн.
До прикладу, в «Київстарі» мені розповідали, що компанія побудувала з січня по листопад 2025 року понад 3000 нових базових станцій, а також понад 1000 нових майданчиків.
Усе це сукупно призвело до того, що у 2025 році капітальні інвестиції телеком-компаній стрімко зросли. Статистика НКЕК показує, що тільки за перше півріччя вони склали — 13,3 млрд грн (проти 8,7 млрд грн за аналогічний період 2024).
А тепер задумайтеся, яка ще галузь зараз вкладає такі гроші в розбудову інфраструктуру під час війни? Не знайдете багато аналогічних прикладів.
І нарешті, загальна економічна ситуація. Річна інфляція становить понад 11%. Це означає, що дорожчає абсолютно все: обладнання, запчастини, зарплати технічних спеціалістів, транспортування, обслуговування мереж.
Телеком-оператори не існують у вакуумі. Коли зростають ціни на все навколо, вони теж змушені адаптуватися до нових реалій.
Дані Work.ua за грудень свідчать про те, що за рік середня заробітна плата в Україні зросла на 20% до 27,1 грн. А деякі спеціальності, як, наприклад, оператор колцентру, — на 38%.
Операторів зв’язку також не оминув цей тренд. Так, за 9 місяців 2025 року зарплатний фонд Vodafone Ukraine зріс на 415 млн грн.
Людей в країні катастрофічно не вистачає. Люди — це дефіцит. Тому вони вже коштують дорого і будуть коштувати дорожче у 2026.
Зростання тарифів — це не рішення одного оператора і не спроба заробити більше. Це відповідь галузі на економічні виклики: дорога електроенергія, дороге пальне, інфляція, ріст зарплат та постійна необхідність інвестувати в енергостійкість мереж.
Головне — що треба розуміти: телекоми — інфраструктурні компанії. І майже 100% ринку наших телекомунікацій перебувають у приватній власності. Тому тут не можна, як, наприклад, з дорогами: заклав у держбюджет певну кількість мільярдів на велике будівництво і будуєш собі новий автобан Київ-Одеса.
З телекомами все одночасно і простіше, і складніше. Простіше тому, що всі проєкти — не популістські, за ними ринкові розрахунки. Складніше — тому що, якщо населення не має грошей і сплачує по $3 на місяць (к середньому), то і про 5G у 2026 мріяти не треба.
