«Навколо IT» — нова рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтішника, яке не стосується його роботи. Виявляється, в айтішників найрізноманітніші хобі. Ми вже писали про айтішників-бігунів, плавців, художників, музикантів, танцівників і навіть заводчика собак.
«Навколо IT» — нова рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтішника, яке не стосується його роботи. Виявляється, в айтішників найрізноманітніші хобі. Ми вже писали про айтішників-бігунів, плавців, художників, музикантів, танцівників і навіть заводчика собак.
Сьогодні — розповідь продакт-дизайнера, який полюбляв у неробочий час міксувати коктейлі, але торік змінив шоти на шотґани. Олег Осадчий, Lead Product Designer у продуктовій студії Railsware — про набої та турнікети, навчальні гранати та незручні позиції, а також про те, як мілітарне хобі приносить спокій у цивільне життя. Далі — його пряма мова.
Мій батько — військовий із багаторічним стажем. А от я ніколи не мав наміру будувати кар’єру військовослужбовця. З дитинства все, що стосувалось цієї теми, викликало в мені лише максимально негативні відчуття. Приміром, коли мені було 15, батько хотів відправити мене у військовий ліцей. Утім, мене не прийняли: причиною стала «відсутність мотивації служити».
Утім, з початком повномасштабної війни я зрозумів, що базові знання та навички медицини, володіння зброєю та тактичного бою мають бути у всіх, особливо зараз.
Моя позиція щодо військової справи кардинально змінилася. Нині часто питаю батька про різне озброєння та його можливості, та і в цілому слухаю, що він розповідає.
Після 24 лютого моє звичне хобі — барне мистецтво — відійшло на другий план. Прийшло розуміння, що, можливо, доведеться боронити свою країну зі зброєю в руках. Виглядало, що шансів присвятити багато часу підготовці може і не бути. Знання, як-то кажуть, — сила: що більше вивчу та опаную зараз, то мені ж краще.
Почав із тирів у Києві. Думав, що там якісно навчуся користуватись зброєю. На практиці ж дізнався лише як тримати ту зброю в руках.
По суті, просто стоїш на одному місці та стріляєш у нерухому ціль на одну й ту саму відстань. Це дуже далеко від реальних умов бою.
Я ж хотів отримати більше знань про те, як правильно цілитись, як працювати зі зброєю, як займати положення. І тут зорі склалися. Десь на початку цього року навчальний центр вогневої підготовки, мінної безпеки та тактичної медицини MESSA.507 проводив розіграш дводенного курсу за донат на ЗСУ. Мені пощастило його виграти — і це виявилося саме те, що я шукав.
Дводенний курс від MESSA.507 складається з медичної підготовки, стрільби з декількох видів зброї в наближених до реальності ситуаціях, інженерної підготовки та роботи з вибухівкою.
Найбільше мені сподобалось те, що тут люди з практичним досвідом розповідають про реальні життєві ситуації та як за таких умов вижити.
Наприклад, накласти турнікет на себе або на поранену людину у стані шоку — ще той челендж. У житті, на відміну від «аудиторних» занять, люди не лежать спокійно та розслаблено. Це завжди стрес і паніка. І треба вміти й людині допомогти, й себе не наражати на небезпеку.
Перші декілька разів я зовсім не встигав, бо часу на таку задачу обмаль. На щастя, курси проводять бойові парамедики. Вони діляться порадами, розказують і показують як складати турнікет, щоби його швидко діставати, як правильно фіксувати людину, щоб накласти турнікет на неї, як накласти його на себе швидко та ефективно.
До речі, якщо ви ще не зробили цього, дуже раджу придбати собі турнікет. Навчіться ним користуватись і тримайте його поруч, де б ви не були.
На жаль, постійні обстріли наших міст протягом понад рік доводять: ніхто зараз не в безпеці, а ця проста річ рятує життя.
Щодо стрільби й іншого: мав змогу спробувати стріляти з укриття. Скажу чесно, влучити важко, бо поза, м’яко кажучи, не така, як у тирі. Також пробували кидати навчально-імітаційну гранату в шину на відстані 25 метрів. Звичайно, мало хто потрапляв у ціль із першого разу. Начебто нічого складного, але треба практика. І це стосується всіх вправ. Тому вирішив продовжити навчання в цьому центрі вже індивідуально.
Шукаєш роботу в ІТ? Заходь на jobs.dev.ua і будь в курсі найсвіжіших вакансій
Вартість навчання залежить від багатьох чинників. Якщо вас цікавить тактична медицина, то можете просто купити собі турнікет і дивитись безплатні ролики на YouTube, наприклад, від Маркуса. Також «Солом’янські котики» робили безплатний курс із першої медичної допомоги. Пошукайте: можливо, у вашому місті теж є безплатні або недорогі курси.
Якщо хочете постріляти або ж отримати інженерно-саперну підготовку, це вже дорожче.
Наприклад, той курс, що мені пощастило виграти, коштує 6000 грн. З екіпірування — достатньо зручного спортивного одягу, який не шкода забруднити.
Будьте готові, що доведеться стрибати, падати та повзати по землі, тож джинси точно не підійдуть. Усе інше вам дадуть на місці.
Коли ж захочете продовжити та поглибити навчання, можете взяти курс або індивідуальні заняття. Тут бюджет формується здебільшого ціною набоїв. Це найдорожча складова. Якщо до війни один патрон коштував десь 11 грн, то зараз це 30–35 грн в залежності від типу. А далі рахуєте, скільки патронів вам потрібно на одне заняття. У мене це десь 200–210 за раз. Так, не дешево, але я хочу навчитись, а не просто спробувати — й усе.
Для регулярних занять ще варто придбати власні окуляри та навушники. Ціни на них різні. Окуляри є і за 1000 і за 8000 грн. Купувати найдорожчі сенсу немає, для навчальних цілей раджу дивитися в діапазоні від 1400 до 2500 грн. Головне — щоб на них була хоч якась сертифікація про захист від осколків. Обов’язково перевіряйте позначення на лінзах: зазвичай там вказаний клас і серійний номер.
Якщо ви в житті, як і я, носите окуляри й не любите лінзи, є два варіанти: або шукати маску на очі, щоб закривала окуляри не заважала (це десь 3000 грн), або можна купити окуляри зі вставками під лінзи з діоптріями (приблизно 2400 грн плюс ціна лінз із діоптріями).
Ціна на навушники починаються від 760 грн — це моделі, які часто як видають у тирах. Вони виконують свою задачу, але зовсім незручні. Відносно комфортні коштують від 1600 грн. Радити конкретні не буду, оскільки все дуже індивідуально і залежить від розміру голови, вух тощо.
Собі я замовив навушники фірми Walkers Razor за 2800 грн. Вони цілком нормально, і головне — мені в них зручно. Мені також радили Sordin (зокрема, ними користуються військові, що нас тренують). Але це вже цінник від 10 000 грн, а я поки до таких витрат не готовий.
Але, як я вже казав, це все не є обов’язковим для початку. На полігоні всі ці речі видадуть. А далі як з будь-яким спортом: пробуєш інвентар, що дали, а вже потім просто розумієш чого не вистачає, чого хочеться, як покращити свої відчуття — і купуєш вже те, з чим тобі максимально комфортно.
Хоч мені ще вчитись і вчитись, але я вже бачу відчутний результат: відточив базові навички тактичної медицини, покращив фізичну форму, навчився діяти в кризових ситуаціях. Але це не тільки про фізичні навички, але і про роботу з головою.
З 24 лютого постійні нервування, відсутність стабільного режиму, брак нормального сну та інші речі дуже вплинули на моє самопочуття та життя в цілому. Зараз, після чотиригодинного активного тренування в екіпіровці в голові сильно прояснюється і вже немає нав’язливих думок, що заважають сну та роботі. Тож для мене це певним чином психотерапія.
Позитивні зміни відчутні та в професійному житті. Кращий фокус, швидка оцінка та пріоритезація задач, концентрація та легке перемикання з одного виду діяльності на іншу — це все прийшло до мене разом із тренуваннями.
Чимало хто рекомендує Україні підхід Ізраїлю чи Швейцарії, де всі мають знати, як поводитися зі зброєю. Думаю, це питання суспільного консенсусу та позиції громадян після перемоги. Утім, бодай базові медичні знання та вміння тримати холодну голову в непростих ситуаціях варто опановувати та розвивати всім, причому змалечку.
Буде круто, якщо в майбутньому такі знання викладатимуть у школі, років так із 10, і, щоб ці знання були якісними та сучасними. Тоді матимемо суспільство, де більшість зможе допомогти хоча б собі в кризовій ситуації. Praemonitus, praemunitus — «попереджений, озброєний».
дивився круте відео на ютуб, як наші супер воїни ЗСУ мочили цих щурів як сірники у воду. супер. молодці. люблю їх.
доречі, рекомендую бо сам підписався на сервіс супер підписок за нижчою ціною на www.Onlyy.One з ними я зекономив більше 50% вартості підписки.
гляньте самі., якщо що.