UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Марія БровінськаВійна
30 січня 2026, 13:01
2026-01-30
«Пар із рота ще не йде». Як живе Троєщина без світла, тепла й стабільної води та навіщо мешканцям багатоповерхівок радять сипати сіль в унітази
Столична Троєщина цієї зими живе в режимі, який ще кілька років тому здавався немислимим. Після масованих атак по енергетичній інфраструктурі район регулярно залишається без світла, опалення та води — іноді на кілька годин, іноді — на добу й довше. Графіки відключень фактично не працюють, температура у квартирах стрімко падає, а мешканці змушені шукати способи виживання в умовах міського холоду, розуміючи, що електрики й тепла може не бути тижнями.
Ось-ось в Україну повернуться люті морози, і Троєщина ризикує стикнутися з новим викликом — замерзанням каналізації. Голова Деснянської РДА Максим Бахматов попереджав: у разі замерзання каналізації в багатоповерхівках людям доведеться облаштовувати вигрібні ями у дворах. Його слова багатьом здалися перебільшенням, але події останніх днів змусили мешканців Троєщини дивитися на такі сценарії без іронії. Водночас частину будинків уже підключили до опалення. Це постійно додає викликів — рве старі труби, але водночас дає й надію на тепло й полегшення.
Між цими двома полюсами — страхом повного колапсу й радістю від теплих батарей — проходить повсякденне життя мешканців району. dev.ua поспілкувався з айтівцями та диджитал-фахівчинею, які, попри жорсткі умови виживання, наразі не планують залишати рідний мікрорайон і підлаштовуються під суворі реалії. Про холодні квартири, темні під’їзди, електрообігрівачі, спальники, взаємну допомогу та креативні способи виживання — далі.
Столична Троєщина цієї зими живе в режимі, який ще кілька років тому здавався немислимим. Після масованих атак по енергетичній інфраструктурі район регулярно залишається без світла, опалення та води — іноді на кілька годин, іноді — на добу й довше. Графіки відключень фактично не працюють, температура у квартирах стрімко падає, а мешканці змушені шукати способи виживання в умовах міського холоду, розуміючи, що електрики й тепла може не бути тижнями.
Ось-ось в Україну повернуться люті морози, і Троєщина ризикує стикнутися з новим викликом — замерзанням каналізації. Голова Деснянської РДА Максим Бахматов попереджав: у разі замерзання каналізації в багатоповерхівках людям доведеться облаштовувати вигрібні ями у дворах. Його слова багатьом здалися перебільшенням, але події останніх днів змусили мешканців Троєщини дивитися на такі сценарії без іронії. Водночас частину будинків уже підключили до опалення. Це постійно додає викликів — рве старі труби, але водночас дає й надію на тепло й полегшення.
Між цими двома полюсами — страхом повного колапсу й радістю від теплих батарей — проходить повсякденне життя мешканців району. dev.ua поспілкувався з айтівцями та диджитал-фахівчинею, які, попри жорсткі умови виживання, наразі не планують залишати рідний мікрорайон і підлаштовуються під суворі реалії. Про холодні квартири, темні під’їзди, електрообігрівачі, спальники, взаємну допомогу та креативні способи виживання — далі.
«Загалом жити можна, пар із рота ще не йде»
«Наш будинок залишався без світла близько 10 годин, потім живлення включали на короткий час. Опалення зникло після останнього обстрілу й більше не поверталося. Незручності максимально дискомфортні, особливо для сімей із маленькими дітьми, людей похилого віку й тих, у кого є проблеми зі здоров’ям», — розповідає мешканець багатоповерхівки в багатостраждальному знеструмленому районі. Відсутність ліфтів і води створює додаткові труднощі, додає він.
«Я не знаю, чи отримуємо ми якусь допомогу, чи ні, бо ми маємо ОСББ, і добре, що голову обирали ми за професійними якостями. Найбільшу допомогу ми маємо від нашого ОСББ — це й акумулятори, і сонячні панелі, і постійний контроль (наскільки це можливо зараз) за нашими потребами», — розповідає киянин, що мешкає в сучасному будинку.
Для обігріву квартири він використовує електричні обігрівачі, намагаючись максимально обігріти дитячу кімнату.
«Теплий одяг, іноді не один шар. Загалом жити можна, пар із рота ще не йде», — іронічно додає айтівець.
Вода для побутових потреб у нашого співрозмовника є: встановили акумуляторну систему для підкачки води на вищі поверхи. «Але є нюанси із запуском системи, бо постійні вимкнення електроенергії призводять до збою в роботі. Зараз сидимо без води, насоси не запустилися, чекаємо, поки вручну перезапустять. Каналізація працює (не дай Боже жити, як недобрі сусіди, і ходити на двір, у будки)», — розповідає він.
Фахівець каже, що має невеличкі електростанції (300–600 Вт) та безперебійники для оптоволоконного інтернету. «Інтернет працює без електрики до 10 годин. Мінімальні потреби в освітленні покриваємо», — зізнається він.
Мешканець підкреслює: «Життя довелося переналаштувати відповідно до ситуації. На роботі використовую ноутбук (потреба в електроенергії), навчання дітей теж віддалено з ноутбуком, і все зараз, куди не кинься — електроенергія. Бо країни, що розвиваються, використовують багато електроенергії, на відміну від недосусідів, які готові жити при свічках, їздити на конях і взагалі проживати життя безтолково (крик душі). Найгостріша проблема зимою — опалення. Але якщо є стабільна електроенергія (бо останнім часом дуже великі стрибки вверх і вниз, автоматика спрацьовує на захист), то опалення можна замінити електричним».
Айтівець каже, що найбільше нині підтримало б мешканців тямуче керівництво як мікрорайону, так і Києва загалом. «Війна вже чотири роки йде, і те, що росіяни слабі на голову й можуть знищувати критичну інфраструктуру, ні для кого не секрет. Але не зроблено нічого. Замість того, щоб міняти бордюри, тротуарну плитку, відбійники фарбувати на дорогах, треба було захищати ТЕЦ. Я розумію, коли звик красти, воно вже входить у звичку, але ж це люди, жінки, діти… Думати треба на майбутнє. А сьогодні просто використовувати допомогу, яку надають інші регіони, толково, щоби була користь для населення, а не просто стояло іржавіло», — зазначає він.
«Коли ми прийшли за авіаційним керосином, сказали — закінчився»
«Це вже третій раз, коли вимикають опалення через атаки. Цього разу в групі домовій нашого ОСББ написали, щоб опалення не чекали до нового сезону, бо ТЕЦ-6 розбита вщент», — розповідає фахівчиня, що мешкає на Троєщині в бетонному будинку 80–90 років, де багато мешканців — «чорнобильці». Загалом у будинку, за її словами, погана ізоляція, вони слабко утеплені, і більшість — повністю на електриці.
Води після останнього обстрілу не було пів доби — у суботу дали. Світла й опалення, за її словами, нині не було добу (минулого разу — 30 годин поспіль).
Щоб не замерзли труби, комунальники злили воду із системи опалення, і квартири почали стрімко охолоджуватись. «-12,-10,-5,0 °C кожні пів доби. Але в неділю з’явилося більше світла й змога вмикати електрообігрівачі», — ділиться фахівчиня.
Мешканка каже, що в місцевому «Епіцентрі» народ розмітає електрообігрівачі будь-яких марок і конфігурацій, керосин, маленькі туристичні газові балони. «Коли ми прийшли за авіаційним керосином, сказали — закінчився», — повідомила вона.
Утім, каже наша співрозмовниця, виникла нова халепа: електромережі, щитові та трансформатори не справляються з навантаженням і почали горіти. Від скачків напруги горить і побутова техніка. «Поки йшла до пункту незламності — побачила холодильник на смітнику», — каже вона.
«Викликати аварійну неможливо. У сусідів через парк четвертий день світла не було, і щоб привернути увагу аварійок, люди перекривали дорогу й викликали поліцію», — розповідає вона.
Тим часом будинках, де вчасно не злили воду й погане утеплення, почали рватися труби й заливати підвали. Інші терміново закривали підвали пінопластом і чим могли, бо морози можуть заморозити каналізацію. «Максим Бахматов попереджав, що в разі замерзання доведеться рити туалети надворі», — каже мешканка Троєщини.
За її словами, у домових чатах радять сипати сіль по дві ложки в унітаз, гріти воду й лити у ванну на ніч. «Сусіди купують „кожухи“ для труб, гріються газовими обігрівачами чи спальниками», — каже вона.
Попри скруту, мешканці ставлять «пункти незламності» для котів. «У підвалах будинків є багато котиків. Зараз люди закривають продухи повністю в багатьох будинках. Тобто котики вже не попадуть у підвал у морози -20, або не вийдуть із нього й помруть від голоду», — пояснює співрозмовниця dev.ua.
Ось як закривають усі отвори в підвалах.
Утім, мешканців і такі умови не змушують тікати. «Візуально на нашому будинку виїхало небагато людей, десь 15–20%», — каже співрозмовниця dev.ua.
За її словами, попри складність ситуації, є й світлі моменти: розгортають великі намети для обігріву, гарячої їжі й зарядки, соцпрацівники ходять до маломобільних людей.
Учора, до речі, у будинки частково повернули опалення. «Так, воно подекуди рве труби, але одночасно це й радість. Можливо, ми таки будемо з теплом», — підсумовує мешканка.
«Поставив у квартирі невеликий намет»
Розробник однієї з українських IT-компаній живе на шостому поверсі багатоповерхівки на Троєщині. Він має собаку, тому доводиться інколи виходити на вулицю, що допомагає оцінювати ситуацію.
«У будинку немає світла, води й опалення вже понад дві доби. Але я навчився виживати навіть у таких екстремальних умовах — поставив у квартирі невеликий намет, де сплю й працюю. Там тепліше, ніж у всій квартирі, і можна зберегти енергію», — розповідає він, притискаючи до себе собаку.
Темрява в кімнаті ввечері майже повна. Діодна лампа, гірлянда — теплим світлом і налобний ліхтарик дають змогу не губитися у просторі. «На вулиці мороз, чути, як вітер шурхотить, а інколи пробиваються віддалені звуки сирен або моторів генераторів», — розповідає айтівець.
Навіть холодне повітря просочується крізь старі шибки, і кожен рух створює скрип дерев’яної підлоги.
«Планувати щось на день майже неможливо. Усе підлаштовано під те, коли є електрика. Але якщо є кілька годин світла, ти можеш працювати, нагріти води й навіть приготувати гарячу їжу», — каже він.
Він нині кодить на ноутбуці, що тримає заряд 7–8 годин. «Я вимкнув другий монітор, щоб енергії вистачило на роботу. Без світла навіть зарядити техніку — це маленька перемога», — додає він із посмішкою.
Їжу забезпечує через заклади («Пузата хата», «Епіцентр») або доставку. Щоб помитися — ходить у спортзал, де можна скористатися гарячою водою. «Навіть у такій ситуації я не став ходити в офіс частіше. Дорога засніженими вулицями інколи забирає більше часу, ніж увесь робочий день», — каже фахівець.
Собака теж адаптувалася: гріється в наметі, а прогулянки скорочені до мінімуму через холод і відсутність світла. «Мій пес спочатку нервував через темряву, але тепер зрозумів, що намет — це наша маленька фортеця», — усміхається власник.
Бізнеси стали справжніми пунктами незламності для киян. Ресторани, магазини, АЗС, ТРЦ, поштові відділення запрошують зігрітися й зарядитися. У комунальних «пунктах незламності» часто просто розводять руками
