«Без них фронт стане, і п*дарчуків не буде вбито». Як наземні роботи на фронті їздять крізь дим, «спілкуються» з людьми жестами та отримують підказки від собаки: 5 історій від оператора НРК

Сили оборони дедалі активніше використовують НРК. Від початку 2026 року наземні комплекси виконали 112 000 логістичних та евакуаційних місій. Лише за серпень роботи виїжджали на завдання 25 000 разів — у 3,3 раза більше, ніж у січні. А станом на липень Міноборони законтрактувало 22 000 НРК — удвічі більше, ніж за весь 2025 рік.

Робота оператора НРК збоку видається нескладною.  “Збоку це виглядає максимально просто. Їдеш по накатам (дорога, котрою вже їздили — Ред) із точки А в точку Б. Але постійно трапляється якась фігня”, — розповідає Андрій (ім’я змінено — Ред.).

За словами Андрія, для такої роботи потрібна дуже висока концентрація: місії довгі — часом доводиться їздити від 3 до 8 годин у одну сторону. Та й ландшафт часто нелегкий. 

“Якщо підуть дощі, то багато де буде болото. Тоді проїхати дуже складно. Постійно літають FPV-хи, і дороги всюди заміновані. А міни можуть маскуватися під що завгодно: камінчик, бруд на дорозі, навіть під банку з-під енергетика. Ще дуже важливо орієнтуватися, щоб ніде не заблукати. Тому пілотам треба добре висипатися, щоб бути сконцентрованими”, — пояснює Андрій.

НРКшки, зізнається військовий, — це, з одного боку, “дуже тупа та безглузда штука”. “Вони бувають повільні та неповороткі. Часто не можуть проїхати, перегріваються, а іноді взагалі втрачають зв’язок. Але з іншого боку, в сучасній війні вони незамінні. Без них воювати ніхто не буде. Без них не вийде доставити 500 кг боєприпасів. Машиною в ті місця ніхто не поїде. Там купа мін і FPV. А якщо не буде боєприпасів, то фронт стане, і п*дарчуків не буде вбито”, — розповідає боєць.

Він може довго розповідати про недоліки НРК. При цьому Андрій створює та друкує їхні 3D-моделі, ще й хоче зробити невелику відеогру про них. На його рахунку понад 50 логістичних місій і безліч спостережень щодо “тупих і безглуздих” бортів. 

Нижче ― п’ять яскравих історій від Андрія про роботу НРК, які навмисно просто не придумаєш. 

Крізь вогонь

Андрій переважно займається логістичними місіями. Він керує НРК дистанційно, за допомогою комп’ютера, тому в його розпорядженні лише керування роботом і картинка з камери на екрані. 

Утім, одного разу навіть картинка не могла полегшити його місію. Це сталося, коли його маршрут пролягав вздовж поля, що було охоплено вогнем. “Полепалало, і вогонь поступово наближався до накатів. У певний момент дорогу на камері було не розгледіти. Лише дим”, ― згадує боєць. Проте йому потрібно було довезти БК і бензин на позицію. Тож довелося їхати через фактично навпомацки, по пам’яті.

"Я думав: тільки би не наїхати на міну. Тільки би не загорітися. Тільки би не з'їхати з дороги. Ще навколо позиції людей. Мені ще нормально, а вони ж там не можуть дихати, їм немає куди тікати”, — згадує Андрій.

Місія врятувати авто

Окрім труднощів із керуванням, оператори також можуть зіткнутися з проблемами в комунікації, адже їхні роботокомплекси не мають мікрофонів. Утім, часом операторам вдається комунікувати з людьми, котрих вони зустрічають на дорозі, використовуючи лише таку собі мову жестів. 

“Напевно, треба вже якийсь словник жестів для НРК робити”, — жартує Андрій.

“Чувак їхав на НРК та побачив чоловіка, який намагався виштовхати машину, застряглу в снігу. Але як йому допомогти, якщо нічого не можна сказати? Тоді оператор почав крутитися біля неї, то від’їжджав, то під’їжджав. Хотів показати, що хоче допомогти. І вони там якось порозумілися, водій дав чуваку трос і так вони машину й витягли” 

Врятувати рядового "Змія"

Утім, не всі люди з першого разу розуміють, що їм хочуть сказати оператори роботокомплексів. Андрій розповідає, як одного разу його побратим намагався врятувати НРК “Змій”, який пробив колесо. “Спочатку суміжники (військові з сусідніх позицій — Ред.) відігнали його в кущі та засипали гілками. Так “Змій”-1 ховався, поки “Змій”-2, яким керував військовий, не приїхав на порятунок. Вночі перший “Змій” поїхав  на причепі в другого, але потім “Змій”-2 теж наїхав на міну”, — розповідає Андрій. 

Тож рятівнику також знадобився порятунок. 

“При цьому другий “Змій”, той, що рятував, ще міг їхати. І обидва НРК сховалися в заростях і чекали на наступний день. Але зранку виявилося, що вони заплуталися в сітці, яку в темряві ніхто навіть не помітив”, — згадує співрозмовник dev.ua.

Наступного дня Андрій мав робити доставку на іншому логістичному НРК — «Терміті”. Але дорогою до позиції натрапив на заплутаних “Зміїв”. 

“Я спробував їх виштовхати, але не вийшло. Поїхав далі та побачив там суміжників. Почав крутитися біля них. Думав показати, що потрібна допомога, але вони не розуміли та відмахувалися. Хотів уже від’їхати, але в гусеницях застряг камінчик і її заклинило. Тоді я вже нічого не міг зробити, окрім як крутитися на одному місці. Це суміжники вже побачили та допомогли витягнути той камінчик. Напевно, під час цього штурхання вони й почули шум від “Змія”, якого інший оператор намагався виплутати з сітки, і пішли ту сітку розрізати”, — розповідає оператор

Утім, навіть після визволення дорога “Змія”-2 виявилася нелегкою.

“Оператору “Змія” було дуже складно їхати. Його НРК їхав на одному колесі, його постійно кудись заносило. Коли мотори перегрівалися,він взагалі не міг повертати. Ще й батарея сідала, заряду було впритик. Коли доїхав, то батарея була дуже близько до 0%. Поки ті бідні малюки їхали, я вже встиг відкатати свою місію, зробити доставку на позицію та повернутися “додому” за 5 годин, а вони все їхали”, — розповідає Андрій.

Пес Джек — помічник НРК

Ще одне відкриття: люди не завжди можуть “порозумітися” з НРК. Часом навіть собакам це вдається краще. 

“Собакам цікаві НРКшки. Напевно, тому що для них це велика гучна залізячка, що кудись їде, тому вони люблять за ними бігати. Колись за моєю НРКшкою бігали чотири собаки. Цілий конвой!”, — жартує Андрій. 

Особливо Андрію запам’ятався Джек. Він жив на одній із позицій і полюбляв бігати за роботами від початку місії до кінця. 

“Він бігав з нами, так запам’ятовував популярні маршрути. Це іноді допомагає вночі ― бо собака може орієнтуватися краще за оператора, що їздить цим маршрутом не часто, ще й нічого не бачить. Тому Джек іноді так бігає та підказує пілотам правильні повороти.  Він ще й “акустичну детекцію” вів. Коли Джек чув дрон, то біг ховатися в кущі, і ми розуміли, що нам теж треба сховатися”, — згадує Андрій

Евакуація пораненого логістичною НРК

Попри те, що людям іноді важко “знаходити спільну мову” з НРК, часом така “жестова мова” може рятувати життя. 

“Один з операторів та його побратими виходили з позиції. У одного з них влетіла “Молнія” та поранила його в ногу. Вони побачили таку звичайну логістичну НРК-шку, і почали їй махати. Та під’їхала, і вони якось на жестах пояснили оператору, що в них поранений і потрібна допомога. Відкрили кузов і допомогли йому заповзти всередину. А комплекс логістичний, не призначений для евакуації людей, тому це була дуже довга та незручна поїздка, НРК-шку ще й трусило постійно”, — розповідає Андрій. Так пораненого довезли до стабпункту та зробили операцію на нозі — логістичний НРК врятував людину.

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram