🚀 Trustee Plus - картка європейського банку і криптогаманець. Встанови додаток 👉
Ігор Вишневський Стартап
24 грудня 2024, 11:59
2024-12-24
«Ти відчуваєш себе лососем, який пливе проти течії, і по тобі паралельно стріляють із дробовика»: кофаундер стартапу Fintellect розповів про запуск продукту напередодні повномасштабки та свою службу у війську
Данило Голота — кофаундер і CMO стартапу Fintellect і військовослужбовець 3ОШБ. Однойменний застосунок його команда окреслює як «розумну платформу для управління грошима сервісних компаній». Зокрема, це дизайн-студії, IT-аутсорси, консалтингові компанії й інші бізнеси, що продають професійні послуги.
Попри те, що продукт з’явився не в найкращий час — якраз напередодні повномасштабного вторгнення, а частина команди активно пішла у волонтерство, їм вистачило сил і наполегливості суттєво доопрацювати першу версію застосунка й вивести його на ринок. У 2023–2024 роках стартап залучив інвестиції та потрапив в американський акселератор Berkeley Skydeck.
Водночас сам Данило від активного волонтерства перейшов до служби у лавах Сил оборони. Нинішню свою роль у 3ОШБ він не розголошує, але в інтерв’ю дає зрозуміти — зараз застосовує у війську саме свої професійні скіли й ІТ-бекграунд.
З dev.ua Данило Голота говорив про те, як виник продукт і які плани має команда на найближчу перспективу; як вдається його просувати, бувши в лавах ЗСУ; і що треба, щоб в армії тебе помітили та використовували набуті тобою вміння і скіли раціонально.
Данило Голота — кофаундер і CMO стартапу Fintellect і військовослужбовець 3ОШБ. Однойменний застосунок його команда окреслює як «розумну платформу для управління грошима сервісних компаній». Зокрема, це дизайн-студії, IT-аутсорси, консалтингові компанії й інші бізнеси, що продають професійні послуги.
Попри те, що продукт з’явився не в найкращий час — якраз напередодні повномасштабного вторгнення, а частина команди активно пішла у волонтерство, їм вистачило сил і наполегливості суттєво доопрацювати першу версію застосунка й вивести його на ринок. У 2023–2024 роках стартап залучив інвестиції та потрапив в американський акселератор Berkeley Skydeck.
Водночас сам Данило від активного волонтерства перейшов до служби у лавах Сил оборони. Нинішню свою роль у 3ОШБ він не розголошує, але в інтерв’ю дає зрозуміти — зараз застосовує у війську саме свої професійні скіли й ІТ-бекграунд.
З dev.ua Данило Голота говорив про те, як виник продукт і які плани має команда на найближчу перспективу; як вдається його просувати, бувши в лавах ЗСУ; і що треба, щоб в армії тебе помітили та використовували набуті тобою вміння і скіли раціонально.
Як прийшли до ідеї стартапу? Це було якесь «прозріння», як у фільмах, чи детальний аналіз ринку і його потреб?
До того, як потрапити в продуктове ІТ, я працював у сервісній індустрії — був співзасновником маркетингової агенції, такої собі маркетинг-команди на аутсорсі. На нашій стороні були стратегія, менеджмент, операційне управління, дизайн, реклама і так далі.
Ми були сильні в усьому, що стосувалося маркетингу, але гірше розбиралися в тому, як із погляду коректної та здорової фінансової моделі повинна працювати агенція. Тобто наша власна проблема стосувалась того, що ми не могли побудувати адекватну прибутковість своїх проєктів і часто заходили в перевитрати. Також ми не могли знайти, де цього навчитися. Спілкувалися з колегами по цеху, які довше в цьому бізнесі. Вони нам щось рекомендували, показували свої таблички, але ці рекомендації і таблички часто суперечили одна одній. Ми намагалися вибудувати якусь екосистему, але зрозуміли, що тратимо півжиття на копання в цих табличках, а толку з цього не надто багато. І от це був, напевно, момент, у якому ми подумали, що з цим треба щось робити.
Водночас у мого партнера по стартапу Fintellect Єгора була вебстудія в Одесі й він мав рівно той самий біль. Єгор — сильний продуктовий дизайнер, який мав невелику IT-команду. Вони так само, як і ми у своїй маркетинговій агенції, аутсорсили під ключ для клієнтів певні речі — від UI/UX до повної розробки.
Як наслідок, він на той момент уже почав робити продукт, який би міг вирішити наші завдання, а я на той момент достатньо довго й детально копав проблематику. Відповідно, на базі цього нашого спільного досвіду і з’явилася перша версія Fintellect.
Розкажіть детальніше про розробку, функціонал, і врешті — що з того вийшло?
Це продукт, що рахує гроші тих, хто продає професійні послуги: вебстудії, IT-аутсорс, Digital Marketing-агенції, дизайн-студії й усі компанії такого роду. Чому орієнтуємося строго на них? Тому що самі мали таку проблематику й побачили, що ця ніша насправді не закрита. Більшість агенцій такого типу користуються бандлом із табличок, бухгалтерського софту, софту для інвойсингу. Але паралельно ще є софт для тайм-трекінгу та CRM-ка, у якій у нас ведеться інформація по клієнтах, а також Project Management Tool — якась умовна Asana чи Jira, можливо — ClickUp. І от з цього пантеону технічних рішень складається вирішення задачі фінансового операційного управління агенцією!
Але це все не живе в одному місці! А рішень, заточених виключно під сервісну бізнес-модель, майже нема. Бо в неї є своя специфіка, яка полягає в тому, що все спирається не на гроші, а на години.
Якщо ти навіть не продаєш «почасовку», як сервісні IT-компанії, то все одно собівартість твоєї роботи визначається в годинах. Бо в тебе є команда, і за кожну годину, поки ця команда працює, ти як власник бізнесу платиш їй гроші. Тобто «часіки тікають», а касовий апарат робить «дзинь». Розробити сайт чи зробити рекламну кампанію, побудувати IT-продукт для клієнта — це питання годин. І якщо ти зробив низку помилок, то ти банально підеш в мінус.
Це складно заменеджерити. І якщо фаундери таких агенцій мають кола під очима від недосипу, то це не тому, що вони погано роблять свою роботу в плані продакшена якогось результату, а тому, що навантаження на них формується саме оцими операційними і фінансовими завданнями.
Тож наш продукт саме про це. Команда в нас з’явилася фактично відразу, але трохи розросталася з часом. Нас було двоє фаундерів, а також фронтенд- і бекенд-девелопери із агенції мого партнера. Ми почали робити перший прототип із ними, а також подалися на грант USF (Українського фонду стартапів), який тоді передбачав до $25 000. Урешті ми зробили перший прототип. Ми його викотили в продакшен і пустили в тест по першим клієнтам.
І яке було їхнє сприйняття?
Якщо чесно — було не дуже. Від перших користувачів ми отримали відповідь, що інтерфейс нічим не кращий, ніж звичайна табличка. Спілкуючись з юзерами, ми зрозуміли, що будували продукт, не врахувавши одну штуку: для агенції важливіше не те, скільки ти заробляєш і витрачаєш загалом, а важлива юніт-економіка кожного окремого проєкту. Тобто важливо, скільки ти точно потратив і точно заробив із кожного окремого клієнта, з кожного окремого контракту. І важливо це трекати в режимі реального часу, тому що кожна твоя дія коштує грошей і кожен раз, коли дизайнер грає із шрифтами на прохання клієнта, ти ці гроші втрачаєш. І от другу версію прототипу ми робили вже на базі цього розуміння.
Тоді ми отримали перший позитивний фідбек і перших юзерів, які почали користуватися в бета-тесті нашим продуктом. Ми отримали грант від USF, на який подалися. І це було прямо перед початком повномасштабної війни, коли ми, по суті, запустилися.
Чи думали взагалі про бізнес і стартап на початку повномасштабного вторгнення, чи пріоритети різко змістилися? Як воно — бути стартапером воєнного часу?
Коли почалася повномасштабна війна, протягом певного часу не працювали саме над розробкою продукту і розвитком стартапу, а 24/7 переключились на волонтерську роботу. У нас достатньо розкидана по різних містах команда — Київ, Одеса, Львів, і в кожного були якісь свої наближені до цього, волонтерські задачі. Тоді ти не запитував людину, чи не проти вона щось зробити — ти просто ставив її перед фактом, що приїде 10 ящиків якоїсь снаряги, які треба прийняти, зустріти і передати на такий-то поїзд. У Києві в нас була волонтерська команда і ми розвозили їжу по польових кухнях. Ми доставляли продукти й забирати готову гарячу їжу, розвозити її туди, де вона потрібна: по лікарнях, штабах і інших місцях. І це просто була дейлі робота, фактично від закінчення комендантської і до початку наступної. Так тривали перші чотири місяці.
Якщо ж дивитися на тех-ринок, венчурний ринок та ринок стартапів, то до початку повномасштабки, тобто до кінця 21-го року було шалене зростання. У перших кварталах 21-го року ти міг зарейзити гроші на голу ідею, особливо якщо в тебе вже був якийсь мікронатяк на команду й розуміння, як це реалізувати.
Після початку великої війни ця історія успішно закінчилася, і поки ми чекаємо, коли наш ринок повернеться назад у стадію зростання. Водночас такий бум зараз спостерігається на miltech і defense tech ринку: якраз за рахунок того, що люди побачили: можливо масово виробляти рішення, які дуже міняють хід війни в кращий бік. Притому це можливо робити швидко, ефективно і за дуже невеликі гроші. Military tech історично був прерогативою великих, складних і комплексних компаній, типу Lockheed Martin. А тут з’явилася ціла купа інженерів, які, умовно, почали клепати всякі штуки в гаражах.
Я пам’ятаю, коли ми отримували грант від USF, то з нами тоді були чуваки, які зробили мобільний додаток, який, по суті, є тренером зі стрільби. І їм давали фідбек «типу, ваш проєкт класний і цікавий, але зараз це не так вже актуально, бо є питання по дозволах на зброю, по законодавству, не так багато людей це робить і бла-бла-бла». Я не знаю, де ці чуваки зараз, але мені здається, в них все нормально. Тобто military і defense росте й слава Богу. Я впевнений, що ця вертикаль бізнесу в Україні на наступні десятиріччя буде дуже великою економікою.
А все інше, менш важливе з точки зору війни, просіло. Тому якби в цей момент мене хтось питав, чи варто робити стартап у таких умовах, то я би сказав — ні. Це дуже складно: емоційно, фінансово, операційно, як завгодно. Страждає сім’я, увага, життєвий баланс, самопочуття, менталка. Ти відчуваєш себе лососем, який пливе проти течії, і по тобі паралельно стріляють із дробовика. Щоб робити будь-який бізнес, потрібно мати дуже високу толерантність до ризику, а стартапи ніколи не були приємним бізнесом, бо стартап — це, по суті, ідея без бізнес-моделі. Ти щось придумав, але ще хрін його знає, чи воно треба ринку і чи воно буде продаватись. І на це тобі треба знайти відповідь. І можливо, тільки можливо, це дасть тобі дивіденди.
Повернемося ще трохи до вашого продукту. Судячи з постів у соцмережах, ви доволі таки часто вносите якісь нові функції і випускаєте оновлення. Це реакція на запит користувачів?
Моя рекомендація до всіх, хто буде робити свої продукти — завжди будувати їх у форматі зворотнього зв’язку. Цей відгук має йти ззовні, але проходити внутрішньо-командний фільтр. Тобто, генератором фідбеку мають бути юзери. А команда, яка робить продукт, повинна бути фільтром на адекватність і на доцільність в цей конкретний момент.
Ще коли починали розробку прототипу, у нас було більше сотні інтерв’ю з колегами, які тестили наш продукт. Тому ще на першому етапі розробки продукту ми сформували достатньо великий беклог по цьому, він продовжує наповнюватися. Ми пріоритетизуємо цей фідбек, і що отримує з точки зору пріоритетності найбільше балів — йде першим у роботу.
Як ви перейшли від просто активної громадянської позиції до служби у армії? Наскільки спонтанним чи навпаки ретельно обґрунтованим було це рішення?
Як я говорив, після початку повномасштабки ми переключились на волонтерство і якусь кількість місяців займалися цим 24/7. Але чим далі, тим менш хаотичною ставала ситуація в Україні, і те, що ми доставляли військовим в перші місяці, вже можна було без проблем купити чи отримати від фондів.
Ми переключились на закриття тактичних запитів. Робили збори, купували тачки і дрони. За цей час у нас накопичився достатньо великий нетворк різних підрозділів, яким ми системно допомагали. Паралельно ми повернулися до роботи над стартапом.
У 2023 році ми потрапили в американський акселератор Berkeley SKYDECK, полетіли на програму в Берклі на місяць (нам зробила дозвіл на виїзд Мінцифра).
Ми продовжили працювати, та разом із тим прийшло розуміння, що до цього додасться служба в армії. Це видавалося невідворотним, але хотілося служити хоча би приблизно плюс-мінус в рамках того, що я знаю і вмію. Я мобілізувався — просто тому, що я придатний, у мене немає ніяких жорстких косяків по здоров’ю, і я можу служити.
У вас не було відчуття, що як волонтер ви робите достаттньо багато, і ваш імпакт більший, ніж від служби в армії?
Моє КПД як волонтера з часом впало. У нас не було мети будувати свій повноцінний фонд і у ролі менеджера чи керівника такого фонду я себе не бачив. Тож цінності від волонтерської діяльності ставало менше.
У мене є друзі, які не служать в армії, але які, умовно, купили 100 тачок для армії. І я вважаю, що так і має бути — не в сенсі, що можна відкупатися від армії, а в сенсі, що конкретна людина, яка системно купує щось для підрозділів, для своїх друзів чи знайомих, які служать — від неї справді може бути більше толку в цій ролі. Відповідно, їй потрібно працювати, заробляти гроші і купувати тачки. Я не думаю, що всі мають служити.
Є момент законодавчого обов’язку, але є й момент здорового глузду. Хоча дуже часто законодавство і здоровий глузд, на жаль, не мають 100%-вого перетину.
Насправді, коли я пішов на службу і потрапив в армію, то зробив один висновок: треба було йти раніше. Але це не заклик ні до кого: просто відчув, що я був готовий до цього. Я теж собі казав, що ефективніший там-то і там-то, я можу робити те-то і те-то. І я робив. Але в якийсь момент я перестав бути там настільки ефективний. І від мене стало більше користі на службі.
Як людина, яка зробила продукт для раціоналізації багатьох процесів, як живете з тим, що у армії, м’яко кажучи, все не дуже раціоналізовано, і що це доволі таки негнучка структура?
Це як було у якомусь твіті — «О, типу, ти ж айтівець! Нам треба айтівець, щоб прокопати 500 м траншеї під кабель». Це жарт, але й не жарт. У армії справді дуже багато нераціональності, м’яко кажучи. Але є низка бригад, які стараються будувати нормальні процеси. Інновації і прогрес існують у всіх структурах, і вони будуть перемагати регрес з часом. Дуже велика кількість ідіотизму — до цього треба просто бути готовим. Це неможливо швидко поправити, як на мене. Я не настільки давно в цих процесах і не настільки глибоко їх знаю, щоб могти робити якісь висновки про те, коли армія стане інноваційною. Але це дуже велика багатофакторна і розділена на кластери структура, тож вона не може швидко змінюватись. Вона може змінюватися точково — такими вогниками, які загораються і від яких розходиться благодатний вогонь.
Мій внутрішній дисонанс був пов’язаний із продуктивністю діяльності. Я можу багато й ефективно працювати. Як будь-яка нормальна людина з «айтішки», я трекаю час, в мене календар, планування, пріоритизація задач. Ми стараємося все витиснути з робочого часу. І от я потрапляю в армію й мені доводиться звикатися з тим, що я можу просто п’ять годин нічого не робити. До цього треба просто ставитися філософськи й за можливості з цим боротись, щоб підвищувати ефективність.
А які завдання і де виконуєш сам, якщо це не під NDA? І як вдається поєднувати службу й розвиток стартапу, за умов, що в армії людина собі не належить?
Зараз тимчасово знаходжуся в Києві, недавно повернувся, не скажу звідки і не скажу, що там робив. Але у певний момент у мене змінилась специфіка служби на більш профільну. І я за це вдячний, бо могти не просто служити, а й «служити за спеціальністю» — це дорогого коштує.
Що стосується поєднання цих двох ролей, то сидіти на двох стільцях завжди важко, але конкретно мені гріх жалітись. Але якби я зараз був на позиції в бліндажі, то ми б не спілкувалися. Та і фіг би взагалі я міг говорити про якусь додаткову діяльність чи розвиток стартапу.
Як тільки я потрапив у армію, то не мовчав про свої навички і свій досвід. Але бачив дуже багато людей, які мовчали, що вони щось вміють чи знають, і тому вони опинялись на найбільш пріоритетних позиціях — в піхоті. Банально тому, що виходячи з реалій війни піхота найшвидше закінчується і найбільше потребує поповнення. Тож якщо маєш специфічні навички, треба пробивати собі дорогу, щоб працювати в межах цих навичок.
Тож я, коли попав в армію, справді всім «навалював» про те, що я можу і яка з цього користь. Власне, тому і вдалося перевестися у Третю штурмову. До цього був у іншій бригаді, де я виконував функцію інженера у fpv-розрахунку. Довелось дуже швидко навчитись налаштовувати дрони, паяти приймачі, і так далі. Я пройшов курс по FPV і закидував старших побратимів питаннями, дзвонив і задовбував, але розібрався. Бо хардвер-інженерія — це не зовсім те, що я вмів до того моменту.
Зараз я займаюся задачами, які ближче до моєї спеціальності, тому що я в цьому 10 років, і тепер моя ціль створити максимальну користь для бригади з цього досвіду.
Тому навряд чи можна бути в окопах і паралельно думати про власний бізнес. Але якщо в бригаді ти займаєшся якимись айтішними питаннями, то, хоч це і складно, але між своїми службовими задачами ти можеш приєднатися до якогось дзвінка чи вести комунікацію з командою в Slack, займатися продажами тощо.
А як у тебе було з переведенням? Зараз це намагаються диджіталізувати в «Армії+», але у багатьох військових цей процес займав не те що місяці, а роки.
Зараз із переведенням справді має бути простіше. Але мені допомогло те, що бригада, в якій я зараз, була в мені зацікавлена. Тобто мій випадок — це справді хороший сценарій: якщо всі згодні і тебе відпускають. Поганий сценарій для багатьох — якщо тебе не відпускають. В ідеалі — потрібно домовлятися і шукати способи. Якщо домовлятися не виходить, то деякі використовують геть крайню опцію піти в СЗЧ, а потім просто приходять у нову бригаду. Армія — багатофакторна система, у якій можливо все. І тому можна попасти в ситуацію, коли ти класний, мотивований, сильний і розумний, але тобі не пощастило з твоїм безпосереднім командиром.
Але що далі, то більше ми бачимо адекватних оновлень, які дійсно дають можливість служити там, де ти можеш бути корисним і використати свій скіл. А навіть, якщо якогось скіла нема, зараз дофіга освітнього контенту. Навіть банально ці самі безкоштовні курси з FPV. Вони доступні всім, кльові і детальні. Тож ти можеш навчитися збирати, розбирати, паяти і налаштовувати FPV за тиждень-два.
А що загалом можеш сказати про диджіталізацію армії? Як рухається процес? Ми завжди питаємо про сприйняття айтівців, які перебувають у ЗСУ.
Я не робив суперглибокий ресерч, щоб заявляти компетентно про весь процес. Але зі свого досвіду — цифровізація точно робить величезні кроки вперед. Той самий «Резерв+» чи «Армія+» — це теж такі кроки. Я бачив бригади, які майже стовідсотково перейшли на електронні рапорти в «Армії+». Сам подавав через неї рапорти і ефективно все приймалося, швидко робилося.
Чи є за цим всім якісь «дірки» чи корупція? Напевно, є. Здивуюсь, якщо нема. Але воно робить свою роботу. Щоправда, мабуть, часом не вистачає нормального навчання для людей — зокрема, для багатьох офіцерів, яким з цією системою працювати, а їм не пояснили тонкощі і деталі. Тобто, будь-який софтверний продукт повинен супроводжуватись нормальним он-бордингом, матеріалами, які пояснюють, як все працює, і бажано — якимось менеджером, який це все інтегрує і контролює. До того ж, є ще банальний людський страх в тому, що електронного рапорту фізично не існує, а бумажка — її ж в руках можна потримати, там підпис поставлять! Це банальна логіка для софтверного світу, але вона, на жаль, теж поки що працює.
Будувати якісь однозначні плани щодо свого продукту, перебуваючи в армії, досить нелегко. Але тим не менше — що стоїть на порядку денному зараз, напередодні 2025 року і у його перші місяці?
Одна з основних короткострокових цілей — випустити у світ на базі нашого софта ШІ-фінменеджера, який зможе не просто давати відповіді та мікроаналітику, але й рекомендації, прогнози, та звертати увагу на неточності планування. З врахуванням безпеки, рівнів доступу до інформації, та нюансів продукту, само-собою.
Користувач спілкується з таким ШІ-фінменеджером через інтегрований чат і запитує в нього що-завгодно в межах фінансів агенції: прогнози чистого прибутку, ефективність окремих членів команди, дохід по них, чи навпаки втрати.
Ми хочемо зменшити кількість ручної роботи, і при цьому дати користувачу менеджера, якого можна в 2 години ночі запитати щось, що не дає тобі як фаундеру агенції заснути, і він відповість з точністю до цента.
Наше завдання на 2025 рік — дати агенціям, що користуються Fintellect, максимум користі від цього функціоналу, і побачити, як саме ми можемо економити їм час та заробляти більше грошей. Це не можна отримати, просто задаючи якісь фінансові питання умовному чату GPT і згодувуючи йому свою табличку — бо він не в контексті. Нам треба, щоб ШІ розумів специфіку бізнес-моделі, для якої призначений наш софт. Це має уберегти маленькі студії від тих помилок, які ми робили самі в свій час.
Тож у цьому переході з 2024-го у 2025-й рік, і з тим, як швидко розвивається штучний інтелект, це все можливо зробити. І я думаю, що ми це зробимо!
«Якісних команд в Україні дуже мало, і це стримує розвиток ринку», — керівний партнер фонду Angel One поділився ключовими критеріями відбору стартапів для інвестицій
Вас також кусають комарі? Розповідаємо про пристрій від українських стартаперів, який може цьому зарадити
Як зауважив нещодавно один військовий, якой побажав залишитись невідомим, орки, може, й не поцілять, а комарі точно зʼїдять. І від них потерпають зараз багато українців.
Позбавитись від комарів назавжди ефективно й екологічно допоможе гаджет Mosqitter. Цей стартап заснували дві українки — Анастасія Романова та Ольга Дьячук.
Ми вирішили нагадати, що може Mosqitter, про принципи його роботи та особливості, на злобу дня.
(текст від 21 жовтня 2021 року)
Кнопка здоров'я. Українці розробили систему, яка рятує пацієнтів стаціонару від смерті. Вони - переможці IT Arena Lviv 2022
Медичний психолог, який переїхав в Україну з Москви в 2014 році, Іван Осадчий, придумав систему, яка допомагає медсестрі і пацієнтові не втратити один одного в стаціонарі. Його стартап knopka вже працює в декількох лікарнях понад три роки не лише в Україні, а й у Польщі.
Повторюємо історію стартапу-переможця IT Arena Lviv 2022. Текст від 28 вересня 2022 року.
