Щоб перемогти росію, Україні потрібен великий технологічний прорив на рівні винаходу пороху, за словами Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
Видання WIRED поспілкувалося з багатьма лідерами й військовими аналітиками НАТО, а також з українськими посадовцями щодо майбутнього війни. Ось що вони про це думають.
Щоб перемогти росію, Україні потрібен великий технологічний прорив на рівні винаходу пороху, за словами Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
Видання WIRED поспілкувалося з багатьма лідерами й військовими аналітиками НАТО, а також з українськими посадовцями щодо майбутнього війни. Ось що вони про це думають.
Технологічні інновації, сучасніше обладнання та зміни в стратегії все ще можуть переломити хід цієї війни, написав Залужний для журналу The Economist. Він виділив п’ять сфер, де прогрес може подолати спротив російської армії:
Для досягнення цих цілей, Україні потрібен технологічний прорив, який буває раз на століття, вважає Залужний. Але співрозмовники WIRED сходяться на думці, що Україна не може розробити «срібну кулю», яка б допомогла виграти війну з росією. Утім, вони згодні, що Україна може і повинна впроваджувати інновації, якщо вона сподівається здолати краще забезпеченого ресурсами й окопаного ворога.
«Вийти з глухого кута допоможе правильне поєднання нових ідей, нових організацій і нових технологій. Це дійсно про те, як ви поєднуєте цю трійцю ідей, технологій і організацій у щось нове», — вважає Мік Раян, 35-річний ветеран австралійської армії, який багато пише про майбутнє війни.
Експерти вважають, що Україна вже змінила майбутнє війни:
«Україна постійно перевершує москву в кібернетичному й інформаційному просторах. Якщо вона зможе масштабувати будь-яку з цих технологій або розробити нові, у неї є всі шанси на перемогу», — пише WIRED.
Мік Раян говорить, що Україні варто прийняти реалії позиційної війни й використати її для перегрупування. Він також пише про те, як росіяни пристосувалися до загрози від HIMARS, і як це можуть подолати ЗСУ.
«Тепер на кожному кроці росіяни вам заважають, так? Вони маскують свої позиції. Вони переміщують речі частіше, ніж раніше. Вони атакують контрбатарейні радари та інші системи виявлення за допомогою безпілотників. І вони унеможливлюють використання високоточних боєприпасів на значних ділянках поля бою за допомогою засобів радіоелектронної боротьби», — пише експерт.
Щоб подолати цю проблему, на його думку, Україні необхідно ліквідувати «розрив між виявленням і знищенням». Українські війська повинні мати можливість уникати виявлення і бути достатньо мобільними, щоб евакуюватися за лічені хвилини, якщо їх зафіксує російський радар або безпілотник, і водночас виявляти російські позиції й атакувати їх до того, як вони встигнуть втекти. За його словами, розрив скоротився з приблизно 10 хвилин від виявлення до знищення до двох-трьох хвилин.
«Це складний комплекс проблем, але це відомий комплекс проблем», — каже Раян. На його думку, для їх розв’язання необхідно буде докласти значних зусиль з боку дослідницьких сил і засобів НАТО.
«Всі ці інновації — зрештою, це питання масштабу. Якщо у вас немає інновацій, які можна виробляти в таких кількостях, що вони змінять хід війни, це означає, що все одно доведеться покладатися на наявні методи й наявні системи озброєнь», — вважає Ханно Певкур, міністр оборони Естонії.
У своїй статті в The Economist Валерій Залужний писав, що Україна має сама виробляти техніку і навіть сучасніше озброєння. Кароліна Хірд, аналітик Інституту вивчення війни й заступниця керівника російського відділу, говорить, що українська оборонна промисловість «перебудовується на інноваційний лад». Яскравим прикладом цього є військово-морські безпілотники Seababy, які були розроблені в Україні й змогли завдати нищівної шкоди Чорноморському флоту росії. Але обсяги виробництва мають бути значно збільшені.
Зміцнення своєї оборони дасть Україні час на розроблення нових стратегій і випробування нових технологій — але це також має стати запрошенням до переосмислення її «наративів стратегічного впливу», — каже Раян. Тому важливо переконати НАТО не просто зберегти свою підтримку, але й збільшити її.
Експерти говорять, що війна в Україні є, мабуть, найбільш «прозорим» конфліктом в історії людства: обидві сторони використовують безпілотники, радари, літаки й супутники, щоб відстежувати кожен сантиметр конфлікту.
«Безумовно, Україні вдалося провести неймовірну розвідку, зокрема, завдяки своєму парку дронів, які вона тісно інтегрувала у свої наземні операції. Але вона може зробити більше», — вважає Раян. Здатність росії швидко перекидати й розгортати свої резервні підрозділи раніше заставала Україну зненацька, зазначає він.
Ключовим моментом також буде з’ясування того, як не лише покращити збір розвідувальної інформації, але й зробити її більш доступною.
Минулої осені Люксембург та Естонія створили нову ІТ-коаліцію, яка має на меті залучити приватний сектор до співпраці з українськими військовими. «Коаліція, звичайно, не змінить хід війни негайно, — каже Певкур. «Але це лише один зі шматочків пазла для пошуку рішень».
«Ми надіслали деяке програмне забезпечення, яке допоможе формувати поле бою», — каже Певкур. За його словами, вони вже отримали «гарні відгуки».
Одним з таких програмних продуктів є SensusQ, естонська платформа на основі штучного інтелекту, яка поєднує відеоматеріали в реальному часі з різноманітними іншими даними, від оновлень у соціальних мережах до людського інтелекту. Компанія заявляє, що її платформа вже використовується в багатьох місцях по всій Україні.
Українці також використовують програмне забезпечення, розроблене технологічним гігантом Palantir, для захоплення цілей, застосовуючи технології штучного інтелекту і розпізнавання облич для ідентифікації російських позицій. Хоча Palantir не розкрив, які саме можливості він надає Україні, компанія нещодавно представила «цифрового помічника в стилі ChatGPT, який дозволяє операторам ефективно розгортати розвідувальні дрони, розробляти тактичні відповіді й організовувати глушіння зв’язку противника.
Шьям Санкар, технічний директор компанії Palantir, заявив минулого року в комітеті Сенату США, що завдяки здатності України інтегрувати нові технології у військову сферу, зокрема, штучний інтелект, час від закупівлі до впровадження скоротився «з років і місяців до тижнів і днів».
Що робить цю інновацію особливо примітною, так це те, наскільки вона вже стала поширеною.
«Я вважаю, що українці добре просунулись на шляху до того, що я називаю демократизацією цифрового командування й управління», — каже Раян. «Вони перенесли цифрове командування й управління, доступ до інформації на смартпристрої так, як це не робила жодна інша армія».
Децентралізація збору і розподілу розвідданих означає, що підрозділи озброєні набагато більшим обсягом інформації на передовій і краще оснащені для прийняття рішень на льоту, замість того, щоб залежати від старших командирів. Раян каже, що буде дуже важливо просувати цю інформацію далі вниз і швидше — але також необхідно покращити потік інформації нагору.
У найближчі місяці Україна і росія, швидше за все, віддадуть перевагу ракетним ударам і ударам з безпілотників замість великих наземних операцій, оскільки настає зима і вони працюють над відновленням своїх сухопутних сил, вважають експерти.
На їхню думку, росія проведе початок 2024 року, розширюючи свої оборонні лінії та розгортаючи на полі бою величезну кількість техніки — нових і старих мін, артилерійських систем, винищувачів і ракетних пускових установок.
Якщо Україна сподівається просунутися вперед цього року, їй, ймовірно, доведеться знайти «власний еквівалент пороху». Це може бути наземна техніка без екіпажу, яка зможе прорватися крізь російські лінії й розчистити густі мінні поля на своєму шляху. Або, можливо, Україна нарешті знайде спосіб об'єднати свої безпілотні літальні апарати в мережу і досягти повітряної переваги над своїм небом.
Можливо, ЗСУ досягне прориву в радіоелектронній боротьбі, винайшовши спосіб глушити російські системи та нейтралізувати їхні ракети та боєприпаси, що блукають у повітрі. Може Київ отримає ракети дальнього радіуса дії, про які просив, або почне виробляти власні.
Але поки Україна та її союзники гарячково працюють над цим проривом, потрібно буде продовжувати вдосконалювати тактику, щоб протистояти ворогу. Це означатиме утримання міжнародної коаліції разом, максимальне використання наявних систем озброєнь і вміння адаптуватися на льоту.
