Чи з’явиться у нас свій Starlink? Ось що відомо наразі

Starlink — це мережа низькоорбітальних супутників, яка складається з більш ніж 10 000 об’єктів. Це найбільше угрупування, яке обертається навколо Землі. Кожен другий з усіх штучних супутників нашої планети — це апарат Ілона Маска.

В чому полягає проблема, щоб розгорнути щось подібне, але тільки над територією України? В тому, що інтернет зв’язок на хорошій якості забезпечують не геостаціонарні телевізійні супутники, які “висять в одній точці”, а маленькі низькоорбітальні супутники які рухаються по орбіті навколо нашої Землі зі швидкістю 27 000 кілометрів за годину. Кожному з них треба десь 90-95 хвилин, щоб повернутися в ту ж саму точку і закінчити коло. 

Над Україною Starlink пролітає хвилини за 3-4 і покриває в моменті територію до 457 квадратних км. Тож щоб хоча б один з супутників флотилії постійно знаходився в зоні взаємодії з наземними станціями на території нашої країни, таких об’єктів треба доволі багато. 

Останній супутник, який Україна запустила в космос в січні 2022 року, був Січ 2−30, розроблений конструкторами в Дніпрі. Його місією було не забезпечення інтернету з орбіти, а супутникові знімки. Однак через три роки супутник було втрачено. Він згорів.

До війни в України був план щодо запуску 7-ми таких супутників дистанційного зондування Землі протягом 5-ти років. Але, на жаль, ці плани не здійснилися. 

Ні Державне космічне агентство, ні «Укркосмос» не оголошували про якісь нові плани щодо запуску нової флотилії низькоорбітальних супутників. 

Але була деяка інформація про приватні ініціативи. Якраз у жовтні 2026 року свій перший низькоорбітальний супунтик повинна була запустити компанія Stetman в рамках програми UASAT LEO. 

«Перша українська суверенна супутникова мережа на базі LEO-сузір’я (тобто низькоорбітального — Ред.) забезпечує стійкий, безперервний та захищений зв’язок для оборони й цивільних потреб», — йдеться на сайті UASAT.

Вказаний план — 245 LEO супутників. Виробництво — власне.

Давайте порівняємо це зі флотилією Маска. ​​Вартість виробництва одного супутника Starlink оцінюється в межах від 250 000 до 500 000 доларів. Однак з урахуванням додаткових витрат — таких як науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, наземна інфраструктура та послуги із запуску — загальна вартість сягає  $1 мільйона за супутник.

Відповідно український проєкт може обійтися в  $245 млн. Хоча Stetman надавала інші цифри — загальна вартість супутникової групи, програмного забезпечення, запусків та обслуговування перевищує 1 млрд євро.

У грудні 2025 року Україна подала до Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) заявку на реєстрацію нової супутникової мережі UASAT-NANO. 17 лютого 2026 року мережа з’явилася в офіційній публікації BR IFIC Space.

Проте у червні 2026 року компанія зазнала втрати: помер її засновник та керівник Дмитро Стеценко, який очолював підприємство з 2023 року. Новою очільницею Stetman стала Катерина Дяченко. Команда підтвердила намір повністю реалізувати всі плани, закладені засновником.

Останні новини про компанії — від липня 2026. Як повідомлялося, під час однієї з перших зустрічей на новій посаді Катерина Дяченко зустрілася з Єспером Сталем Хайном, директором з особливих оборонних проєктів данської компанії GomSpace. 

Сторони підтвердили безперервність діяльності Stetman, збереження партнерства в межах спільного підприємства UASAT та спільні плани щодо розгортання супутникової групи й будівництва заводу в Україні. Першу партію зі 120 супутників у 2027 році планують вивести за допомогою ракети Falcon 9 від SpaceX. Повне розгортання мережі має завершитися до 2030 року.

Можливо, про цей проєкт зараз йдеться. Подивимося.